Доступність посилання

ТОП новини

Арсен Жумаділов: Національна ідея кримських татар


Спеціально для Крим.Реалії

Наявність національної ідеї або, швидше, потреба в ній ‒ відмінна риса спільнот політичних від спільнот родоплемінного типу. У спільнотах племінного типу інтегрованість людей ґрунтується на простому правилі кровної спорідненості, влучно сформульованому в бедуїнському прислів'ї «Я ‒ проти мого брата. Мої брати та я ‒ проти моїх двоюрідних братів. Мої двоюрідні брати та я ‒ проти всіх інших». Такі спільноти не потребують пошуку додаткових смислів для підтримки соціальних зв'язків. Весь сенс уже укладений у походженні. До подібних спільнот сьогодні можна зарахувати значну кількість малих народів, зокрема і в сусідній Росії.

Відносно ж спільнот політичних, то їх зшивають поняття зовсім іншого категоріального ряду ‒ добробут, справедливість, свобода, співвідношення загального та приватного, колективного та індивідуального. З часів стародавніх греків і досі політичні спільноти роблять спроби сформулювати загальні смисли для своїх членів. З підйомом націоналізму в епоху модерну пошук таких смислів кожним народом був сформульований як пошук національної ідеї такого народу. Поняття національної ідеї вмістило в себе пояснення спільності народу (чому не «я», а «ми»), пояснення загального блага (у що ми віримо), мобілізацію його для досягнення спільних цілей (як ми боремося за те, у що віримо).

Кримтатари (кримські татари, в публікації збережений авторський стиль ‒ КР) упродовж вже багатьох століть однозначно розвиваються як спільність політична, об'єднана кревністю, але категоріями іншої якості, що відповідає рівню розвинених національних спільнот. Кримтатарам для комфортного існування та динамічного розвитку точно не буде достатнім апелювання до племен, родів, поселень. Через різне походження такі пошуки будуть приводити лише до поділу народу на більш дрібні групи з об'єктивною тенденцією до подальшого фракціонування. Шлях у нікуди.

Замість цього як мінімум останні 150 років кримтатари формулювали, по суті, національну ідею кримтатар у формі інклюзивних і мотивуючих смислів: щось, що вміщало в себе усіх і потім мотивувало, власне, усіх до досягнення якихось цілей.

  • 19 століття: кримтатари є народом, який має зайняти гідне місце серед інших народів регіону, живучи на своїй землі.
  • Початок 20 століття: кримтатари є народ, який має право незалежно від інших визначати свою долю на своїй землі.
  • Друга половина 20 століття: кримтатари є народ, який має право жити на своїй землі.

Сьогодні нашу національну ідею необхідно сформулювати так, щоб вона пояснила нам, як ми можемо один одного ідентифікувати в одне поняття «ми», у що ми віримо, за що ми готові боротися. Вона повинна резонувати з більшістю, переконувати її, спонукати цю більшість до дії.

Кримтатарський народ на своїй, Богом даній землі. Мова, переконання, цінності, світовідчуття кримтатар мають домінувати в Криму. Коли в Криму, роби так, як роблять кримтатари, незалежно від національності.

Це формулювання треба трактувати наступним чином: «Кримтатари мають свою колективну ідентичність. Ця ідентичність повинна мати можливість реалізуватися в фізичному просторі як його домінантна характеристика. Цим простором для ідентичності кримських татар по праву є Крим. Кількісні пропорції населення в Криму не мають вирішального значення. Основа права ‒ прерогатива кримтатар на Крим, на свою землю. Іншої у нас немає, відступати нікуди».

Крим не може ставати об'єктом чиїхось домагань

Відповідно, у Криму не можуть оспівувати тиранів цього народу, не може трактуватися історія на шкоду народові, у Криму не може глушитися кримтатарська мова, у Криму мають створюватися всі умови для розвитку кримтатарської ідентичності, для її успіху в регіональному і глобальному вимірах. Крим не може ставати об'єктом чиїхось домагань. Ми не повинні шукати з ким-небудь компромісів у зв'язку із сказаним вище, як ніхто не шукає компромісів із нами при вирішенні своїх питань в інших точках земної кулі.

Ми ж, кримці, маємо продемонструвати лідерство у цілому спектрі питань, щоб було ясно, що саме означає «робити, як кримські татари»

Інтуїтивно очевидно, що ця національна ідея є, по суті, закликом до дії. Наша земля, наш простір. Хочеш жити в Криму, do as Qırımtatarlar do (роби так, як роблять кримські татари ‒ КР). Ми ж, кримці, маємо продемонструвати лідерство у цілому спектрі питань, щоб було ясно, що саме означає «робити, як кримські татари». Це не тільки мова, але й питання суспільного устрою, цінностей, соціальної справедливості, відповідальності перед майбутніми поколіннями, перед іншими живими істотами, ставлення до інших сучасних цивілізаційних викликів. Для такого лідерства нам необхідно мати достатній ступінь моральної готовності й адекватності процесів обговорення, легітимації спільних рішень. Поки з цим проблеми, але це тема окремої розмови.

Замість післямови

В останні роки спостерігаю як деякі кримтатари перебувають в активних пошуках «своїх» серед представників інших народів

В останні роки спостерігаю як деякі кримтатари перебувають в активних пошуках «своїх» серед представників інших народів. Віддаючи забуттю свою мову й переходячи повністю на іншу, забуваючи свої свята й відзначаючи свята інших народів, не шануючи свою історію, приймаючи історію інших народів, як свою. Такі кримтатари, самі того не розуміючи, вивалюються з кола своїх в очах у кримтатар, але далеко не факт, що при цьому вони дійсно приймаються іншими.

В рамках серії відомих експериментів, проведених польським психологом Генрі Тайфелем після Другої світової війни, було виявлено, що людина на рівні базових інстинктів схиляється до більшої емпатії відносно до представників своєї групи. Причому критерії віднесення до групи можуть бути мінімальними. Наприклад, людей поділяли на підставі підкидання монетки на групу «орла» і групу «решки». Або ж показували аркуш паперу з точками. Незалежно від реальної кількості точок, одній групі людей говорили, що вони переоцінили кількість, інший ‒ недооцінили. Відповідно формували групи «переоцінювачів» та «недооцінювачів». У межах експерименту виявлялося, що люди схилялися заохочувати членів своєї групи, незважаючи на мінімальний критерій віднесеності до такої. Пізніше проводилися експерименти, коли замірялися психофізіологічні реакції в головному мозку, коли людям у групах проколювали голкою палець. Навіть якщо критерій віднесення до групи був таким незначним, як підкидання монетки, головний мозок реагував з набагато більшою амплітудою на маніпуляції з пальцями людей з їхньої групи.

Мораль. Якщо хтось у надії на постмодерн, на повне стирання кордонів між народами, на глобальне торжество єдиного поняття добра і засудження зла, намагається віддалитися від свого народу, у мене для вас невтішні новини ‒ на рівні психофізіології до вас завжди будуть ставитися гірше.

Єдиним варіантом для вас буде повна мімікрія ‒ відмова від своєї мови, імені, віри, історії і тендітна надія, що колись вас приймуть за свого інші.

Якщо ви готові на це, тоді ця стаття не для вас.

Арсен Жумаділов, політолог, викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія», кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG