Доступність посилання

ТОП новини

«Атмосфера страху»: річниця керченської трагедії


Пам'ятні заходи в Керченському політехнічному коледжі в першу річницю трагедії, 17 жовтня 2019 року

У четвер, 17 жовтня, в Керчі оголошений день жалоби через річницю трагедії в Керченському політехнічному коледжі. Тоді, за інформацією російського слідства, студент Владислав Росляков влаштував вибух і розстріляв частину учнів та педагогів. Загалом загинули 22 особи.

Після цього в анексованому Криму оголосили заходи для посилення боротьби з тероризмом. Зокрема, виділяються кошти на встановлення нових парканів в освітніх установах і громадських місцях півострова. До того ж, російська влада повідомила про намір перевести охорону всіх навчальних закладів Криму на позавідомчу охорону Росгвардії.

Журналістка з Керчі Олена Лисенко розповідає, як масове вбивство в коледжі позначилося на місцевих жителях і як поводяться родичі загиблих.

Керчани хочуть дізнатися правду, але інформація подається тільки на підтримку офіційної версії

‒ Люди стали більш мовчазними, менше відповідають на запитання. Ті, хто був на місці подій, родичі, практично нічого не розповідають, не говорять. Місто невелике, багато хто один одного знають, і були випадки, коли люди дізнавалися, що у їхніх знайомих хтось загинув, намагалися делікатно розпитати, але ні на які розмови родичі та свідки трагедії не йдуть. Це говорить про те, що, швидше за все, з ними проводилася якась робота російських спецслужб, щоб вони не розповідали жодних подробиць трагедії. Люди навіть бояться питати про це. Тому дуже багато хто думає, що офіційна версія не зовсім правдива, що були інші ще нюанси, але, на жаль, дізнатися, що ж відбулося насправді та чи були у Рослякова якісь спільники або керівники, не виходить. Керчани хочуть дізнатися правду, але інформація подається тільки на підтримку офіційної версії.

Олена Лисенко
Олена Лисенко

Олена Лисенко нагадує, що опублікований російськими силовиками відеозапис з коледжу був неповним.

Є якась атмосфера страху, яка стосується цієї трагедії
Олена Лисенко

‒ Напевно є інші якісь відео, які ніхто не показує. Є якась атмосфера страху, яка стосується цієї трагедії, і недомовок. Можливо, коли-небудь правда все ж випливе, і ми все ж таки дізнаємося, як одна людина могла вбити стільки людей. Деякі ще лікуються досі, багато людей з інвалідністю. У місті з'явилася Росгвардія, вони досить вільно поводяться, порушують іноді правила дорожнього руху, відчуваючи безкарність. У школах посилили контроль, тепер можна зайти тільки з паспортом до навчальних закладів, зводяться паркани. Вони ще не скрізь, тому що грошей немає, але ось автовокзал обнесений парканом, і люди обурені: незрозуміло, яка безпека від нього може бути. Якщо стріляти з автоматів, він не допоможе, бо він сітчастий, а якщо загориться транспорт, втекти звідти буде дуже складно, буде тиснява.

Тим часом виконувач обов'язків міністра освіти, науки та молоді Криму Наталя Гончарова в річницю трагедії повідомила російське агентство ТАСС, що більшість шкіл анексованого Криму наразі не забезпечені захистом професійних охоронців:

«Що стосується фізичної охорони, вона залишається сьогодні проблемною, тому що тільки 1% шкіл (загалом у Криму їх 546 ‒ КР) користуються послугами Росгвардії, трохи більше ніж 10% ‒ мають договори з приватними охоронними фірмами».

Гончарова додала, що введення повсюдної охорони силами Росгвардії вимагає великого фінансування. Окрім того, російська влада Криму сформувала програму зі встановлення огорож навколо шкіл і дитячих садків. Заходи передбачають встановлення парканів там, де їх немає, і ремонт наявних, обсяг фінансування оцінюють у 2,5 мільярда рублів.

Російський громадський активіст, голова організації «Чистий берег. Крим» Володимир Гарначук вважає, що ці заходи насправді малоефективні й швидше спрямовані на освоєння російського бюджету.

Cитуація неоднозначна, це неефективна система контролю за дітьми
Володимир Гарначук

‒ У Росгвардії служить близько пів мільйона людей, і її єдина мета ‒ це придушення протестів проти режиму. Щоб зайняти цих людей у період, коли немає бунтів, їм дали ось таку роботу в вигляді охорони навчальних закладів. На мій погляд, ситуація неоднозначна, це неефективна система контролю за дітьми. В інших країнах світу, зокрема у розвинених, охорони шкіл немає. Що стосується парканів, я не знаю, для чого це все робиться, єдина думка ‒ це освоєння бюджетних коштів. Ніякої функції ці огорожі, як правило, не виконують. Вони кажуть, ми так захищаємося від тероризму, але як поводяться терористи? Перед входом в автовокзал, в аеропорт біля рамок накопичується натовп людей, які поспішають на рейси. Що заважає терористові зробити підрив серед них, без проходження через металодетектори?

Володимир Гарначук
Володимир Гарначук

Експерт з силових структур, ексспівробітник Головного управління СБУ в Києві Іван Ступак вважає Росгвардію єдиним бенефіціаром підвищення заходів безпеки в Криму.

Стрілянина в коледжі ‒ давайте паркан поставимо. Це не комплексне вирішення проблеми, а ситуативне
Іван Ступак

‒ Будь-яка проблема ‒ потрібний паркан. Проблеми з зовнішнім світом ‒ давайте інтернет відріжемо. Стрілянина в коледжі ‒ давайте паркан поставимо. Це не комплексне вирішення проблеми, а ситуативне та неефективне. Потрібно було дізнаватися, що було причиною, чому цей хлопець взявся за зброю, що спонукало його. Паркан ‒ це більше «плюшка» для Росгвардії, тільки їй буде вигідна ця ситуація. У такій істерії, у такій ситуації небезпеки вона зможе взяти більшу кількість об'єктів під охорону, отримати більше бюджетних асигнувань. Охоронець ‒ гроші, рамка у школі ‒ гроші. Якщо в людини визрів такий умисел і вона побачить, що школа за парканом, її охороняють, пар знайде слабке місце й вийде в іншу щілину. Це може бути супермаркет, ЖЕК. Вони ж не зможуть усе захистити парканом.

Іван Ступак
Іван Ступак

Іван Ступак переконаний, що захистити від таких атак може тільки комплексна спільна робота спецслужб та інших структур.

‒ Де були співробітники ФСБ, які хваляться тим, що ловлять «українських диверсантів», членів «Правого сектора» і дають їм по 15 років в'язниці, запобігають терактам у Криму? Чому дала збій система продажу зброї? Керченський стрілок купив же її без проблем ‒ значить, була медкомісія, яка визнала його осудним, або ж він купив цю довідку? Ось тут треба було з'ясовувати, хто припустився помилки. Звичайно, найпростіше паркан поставити, рамку металошукача, посадити охорону в кожному корпусі. Це буде коштувати вам 2,5 мільярда рублів ‒ прекрасно, ось і повирішували. Ще до цієї трагедії мав спрацювати інститут дільничних у поліції. Дільничний зобов'язаний знати мало не в обличчя всіх жителів свого мікрорайону, вести облік людей, у яких є дозвіл на зберігання зброї, розмовляти з ними на предмет їх адекватності. Потрібна робота на випередження цієї НП, а не постфактум.

Олена Лисенко зазначає, що стрілянина в керченському коледжі була першою такою подією у кримській історії і сталася саме після анексії півострова.

‒ У Росії люди звикли до таких терактів, трагедій, смертей, масових вбивств. Кримчанам теж, на жаль, доводиться звикати, як опинилися в російських реаліях. Багато хто так і говорить між собою: «Що ви хотіли, ми тепер у Росії, треба звикати».

(Текст підготував Владислав Ленцев)

XS
SM
MD
LG