Спочатку автор цієї книги – відомий кримчанин, академік української аграрної академії, доктор філософії в галузі біології, симиренкознавець Петро Вольвач не ставив перед собою жодних полемічних або контрпропагандистських завдань. Мета його полягала в тому, щоб відобразити для нащадків процеси і проєкти, що відбувалися й реалізовувалися в Криму після Другої світової війни до розпаду СРСР, і після 1954 до 2014 року, до нової спроби анексії Криму Росією. Тому він спокійно писав свої нариси протягом декількох десятків років.
Однак останнім часом з боку російської окупаційної адміністрації Криму посилилися інформаційні атаки на Україну з метою виправдання незаконного заволодіння Росією українським півостровом. Російські пропагандисти усіма засобами виправдовують той факт, що Росія привласнила собі не тільки економічні багатства півострова, але й навіть життя самих кримчан, їхню долю, їхню власність, їхні досягнення, і навіть їхніх дітей.
Порушення міжнародного права шляхом незаконної окупації Криму вилилося в більш пізні злочини Росії проти кожного кримчанина – Росія забирає у кримчан землю, руйнує їхній бізнес, відбирає їхні громадянські та людські права, а також плюндрує долі їхніх дітей – без згоди забирає молодь солдатами в лави злочинної російської армії, в дитячих садках, школах і вишах виховує з них войовничих «захисників Вітчизни», українофобів.
Російські пропагандисти також спотворюють історію Криму, намагаються виправдати всі військові походи Російської імперії на Крим, вбивства і руйнування, які принесла на півострів ціла серія російських загарбницьких воєн 17-18 століть, якими Росія домагалася для себе виходу до теплих морів і реалізації так званого Грецького проєкту – заволодіння Константинополем і протоками в Середземне море.
На першій лінії оборони проти цієї пропагандистської кампанії стоїть Україна, тому російські інформаційні війська спотворюють історію відносин Криму та України всіх її історичних періодів. Особливо за радянських часів, у період з 1954 до початку 90-х, і з 1991 до 2014 року, коли Україна продемонструвала значно більш ефективне управління Кримом, ніж до того протягом довгого часу робила це Російська імперія, а потім Російська Федерація.
І ось тут, власне, історичні нариси про Крим Петра Вольвача отримали нове звучання. Вони стали важливими політичними аргументами проти російської фальсифікації історії Криму і відносин Криму та України, вони стали документами епохи, свідченнями проти брехні. А правда полягає в тому, що Росія після Другої світової війни не впоралася з відродженням Криму з розрухи і переклала цю турботу на плечі України та українців. Книга так і називається «Українське відродження Криму».
І тому абсолютно даремно російські пропагандисти заперечують роль України у післявоєнній відбудові Криму та Севастополя, роль України в побудові Північно-Кримського каналу, приписують цю заслугу ще імператору Миколі II і самій Росії. Вони спотворюють історію створення Україною в Криму в повоєнний час потужного промислового, аграрного комплексів, фальсифікують проблеми розвитку міжнаціональних відносин, української та національних культур у Криму періоду незалежної України. Дійшло до того, що найбільш українофобські російські окупаційні чиновники і колабораціоністи, які служать їм, називають цей період історії окупацією і намагаються виставити Україні рахунок за нібито «збитки» при входженні Криму до складу України. Зокрема, нинішня російська адміністрація Криму в пропагандистському запалі стверджує, що «Україна в Криму нічого не зробила», на тлі цієї брехні привласнює собі всі напрацювання, зроблені Україною для Криму. Нічого дивного, наші вороги завжди писали нашу історію саме так.
Є життєва потреба спростувати цю брехню, перевернути оббрехану історію Криму та України знову з голови на ноги, розібрати по правді всі ці історичні та економічні проблеми й аргументовано розкрити причини, рушійні сили і наслідки тих подій, що відбувалися в Криму в його український період з 1954 до 2014 року.
Сила і перевага академіка Петра Вольвача як автора цієї аналітичної історичної панорами полягає в тому, що весь час, про який йде мова, його життя не просто проходило в Криму, але він сам, як фахівець, як вчений, як громадський діяч брав активну участь у розгортанні й реалізації практично всіх програм і заходів, що проводилися Україною в Криму. Більше того – він брав участь у розробці багатьох із цих програм, а тому досконально знає і їхню історію, і процес здійснення, і результати. Ця книга – це панорама життя самого автора на тлі історичного розвитку Криму від післявоєнних часів і до сьогодні, а тому його аргументація успішно руйнує всі фальсифікації російської пропаганди, хоч він і не ставить прямо собі це за мету. Просто правда вища від усілякої брехні.
Усі теми, про які пише автор цієї книги, являють собою певну логічну систему – від оновлення кадрів, що і стало запорукою післявоєнного відродження Криму, і проблем освіти й культури, від охорони здоров'я і соціального розвитку курортно-туристичної сфери, дорожнього будівництва до вирішення проблеми обводнення Криму, що полягала в будівництві не тільки каналу, але багатьох інших іригаційних споруд, розвитку важливих для регіону аграрних галузей Криму, таких як садівництво і виноградарство, овочівництво, рибна галузь, розвиток аграрної науки. Крім того, читач знайде і статті на такі важливі теми, як проблеми українізації, розвиток українського громадського руху в Криму, зокрема про історію Першого конгресу українців Криму, якому наступного року виповнюється 30 років.
Треба зазначити, що автор далекий від прикраси подій, він не обходить досить складних проблем, пише про них із повною відвертістю – так, як вони стояли перед тодішнім суспільством у всій їх багатовимірності. Читаючи цю книгу, ви зможете повною мірою пізнати складності проблем того часу, від періоду виходу України і Криму з лещат післявоєнного сталінізму, до пошуків власного шляху розвитку на рубежі тисячоліття.
Книга буде корисна студентам і викладачам вишів, учням і вчителям шкіл, журналістам, українським державним службовцям, особливо з центральних органів виконавчої влади, які за родом своєї діяльності стикаються з проблемами Криму та інших окупованих територій.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
