Очільник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони Кирило Буданов каже, що чим довше, тим важче Росія виходитиме із ситуації, в якій опинилася. Він наголосив, що хоч РФ може ще довго тримати захоплені території, але стратегічно вона вже програла. У цій частині інтерв’ю Кирило Буданов також поділився тим, як подолати заміновані російськими військовими кілометри територій і як відбуваються зустрічі російської опозиції в Європі.
– Багато хто говорить, що Путін готується, і так виглядає, що це буде війна на виснаження, яка триватиме роками.
– Окрім людського, у нього більше немає ніякого ресурсу. Економіки та військового ресурсу, тобто ВПК, немає. Людського матеріалу у них дуже багато. Але це єдине, що у них є в достатній кількості.
Я дуже любив у військовому інституті предмет «логіка». Підімо від «Доведення від зворотного». (Один із методів у математичній логіці, в якому істинність тези виводять, встановлюючи хибність висловлення, що суперечить – ред.) Якщо в Росії все добре, ВПК нарощує потужності, запаси невичерпні, як багато експертів каже, то чому вони намагаються придбати боєприпаси в Північній Кореї та Ірані? Навіщо, якщо у них всього достатньо?
– Щоб довше воювати?
– Ні. Тому що немає нічого. Вони вичерпали свій ресурс.
Повертаємося до СРСР. Ця дата – 1991 – нерозривно пов’язана з усім, що відбувалося. На території Росії, як і на території України, були величезні запаси, але за 30 років ці запаси ніхто не поповнював, їх тільки продавали. Росія в останні роки завжди була друга, третя по експорту. У неї ще був «чорний експорт» і в «чорний експорт» якраз це все і йшло.
Коли почалася війна, її зустріли з тим, що було. Минуло пів року – і почали їздити в Іран, шукати, де б снаряди купити. В Африку, на Кубу поїхали. А обсяги промисловості – промисловість настільки ж знищена, як, давайте відверто казати, і у нас. Ті темпи виробництва не задовольняють тієї потреби, яка є.
– З іншого боку, маючи такий людський ресурс, вони можуть тримати ті території, які захопили, довго? В обороні бути.
– Тримати можуть довго, якщо ми не проводитимемо активні дії. Тримати можуть хоч все життя.
– А як ви оцінюєте хід такого важкого українського контрнаступу?
– Я ніяк не оцінюю. Я відповідаю за противника.
– Як подолати оборону, коли кілометри заміновані?
– Важко. Кров’ю. Тільки своєю кров’ю, на жаль. Іншого варіанту немає. Треба пробивати лінії оборони, що, зрештою, зараз і робиться. Ті, хто кажуть, що якось воно там можна придумати якийсь магічний спосіб – не можна. Його не існує.
Єдине, що можна зробити – це знищувати їх. Іншого шляху не існує
Якщо вони зробили лінії оборони з траншеями, з перешкодами, з мінними загородженнями та залитими бетоном дотами, то які хитрощі не шукай, єдине, що ти можеш зробити – це просто знищувати їх. Іншого шляху не існує.
– На вашу думку, яка головна помилка Путіна?
– Він помилився дуже багато разів. Його відірвало від реальності. Це і є його головна помилка. Не в прорахунках, а в тому, що відірвало від реальності.
– Чому вже так не згадуються цілі та званої «спеціальної військової операції» («СВО»), як вам здається?
– А як же ж тоді? Якщо поставити цілі «СВО», то треба ж дати якусь відповідь, наскільки вони виконані. Ви розумієте, що це абсурд.
– Чи є якесь відчуття у вищого керівництва, що вони програють чи немає?
– Це вже є стратегічний програш Російської Федерації. Я ще раз кажу: стратегічний програш. Це не коли ми кажемо, що ось це село «А» перейшло з рук в руки. Це інше.
Росія ще не програє на полі бою, але це є стратегічний програш. Чим довше вони будуть це тримати, тим важче будуть виходити з цієї ситуації
Подивіться на Росію зараз. Дипломатичний вигнанець. Це точно сталося. Подивіться на рівень фінансовий, економіку і так далі. Та навіщо далеко ходити? Просто на курс долара гляньте. Так що, перемагає? Точно ні.
Так, Росія ще не програє на полі бою, але це є стратегічний програш. Чим довше вони будуть це тримати, тим важче будуть виходити з цієї ситуації. Довше і важче.
– Є ще така версія, що програш Росії лякає Захід. Мається на увазі, що до влади будуть рватися тоді різні клани, групи, люди. І що робити Заходу? Це як чорна діра буде така.
– Ми зараз з вами в Україні живемо. От якщо би, гіпотетично, була би війна, скажімо, в Нікарагуа, коли навіть не всі в країні знають, де вона розташована і ми змогли би з вами як два експерти думати, а як було би краще для нас: щоб умовне Нікарагуа перемогло чи умовна Куба? У нас з вами зовсім інші погляди і мета. А коли ми, не дай Боже, жили би у тій самій умовній Нікарагуа, то ми там з вами вили б: що ж ті кляті вороги тут роблять!
– ФСБ по закритих каналах зустрічаються з лідерами російської опозиції в Європі. І начебто еліти вже готуються до того, як зберегти себе після Путіна.
– Правильно, після поразки. Це правда.
Ці контакти у них йдуть приблизно з літа минулого року. Це є стратегічний програш Російської Федерації. І, повертаючись до питання ядерної зброї, як ви мої слова процитували: там не так багато ідіотів. Так, кричати по телевізору «ми за Росію, Росія ніде не закінчується» і так далі – це все добре. Але кожен з них має свої рахуночки, свою нерухомість, свій бізнес далеко, не тільки в Росії, навіть треба казати, більшість не в Росії. Мають певні слабкості у вигляді дітей, онуків та інших цікавих персон. Вони про це думають.
Вони такий народ ментально. Чекають, коли король має померти, потім це виллється назовні
Якщо подивитися на Російську Федерацію, окуповані 28% території України – це навіть не 1% від території Росії. Люди думають про себе. Але вони бояться і чекають. Вони такий народ ментально. Чекають, коли король має померти, потім це виллється назовні. Чим довше Росія це тримає зараз, тим важче і довше вони будуть з цієї ситуації виходити.
– Чи відомі результати цих зустрічей по закритих каналах? З ким, хто веде перемовини?
– Багато конкретних прикладів нам відомо. Усі ведуть саме про це, як зберегти, як домовитися б з тим самим, як я люблю казати, умовним Заходом. Виключно про себе. Більше ні про що.
– А ви кажете, що там не так багато ідіотів...
– Небагато взагалі.
– А не ідіоти – це хто?
– 99,9%.
– Розуміють, що відбувається?
– Так, чітко всі розуміють.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
