Чому саме зараз Росія віддала українські кораблі?

Росія передала Україна військові кораблі, які майже рік тому захопила біля Керченської протоки. У листопаді 2018 року Росія захопила з екіпажами два катери і буксир українських ВМС, які тоді прямували з Одеси до Маріуполя. 24 українські військовополонені провели в російському СІЗО 10 місяців. Вони повернулися додому трохи раніше, ніж кораблі, завдяки обміну, а не за рішенням Міжнародного трибуналу з морського права. Це рішення Росія не виконала.

Гості програми «Ваша Свобода»: Микола Полозов, російський адвокат; Павло Жовніренко, голова правління Центру стратегічних досліджень; Катерина Зеленко, речниця МЗС України.

Олександр Лащенко: Пане Полозов, що означає, з юридичної точки зору, те, що Росія повернула, правда, в рамках обміну, не за рішенням Міжнародного трибуналу, спершу 24 українських полонених, а тепер нарешті повернула і кораблі?

Микола Полозов: Росія, як показує практика, доволі серйозно ставиться до Міжнародного трибуналу – бере участь у всіх процедурах, вчасно подає необхідні звіти. Мало того, у своїх комунікаціях, у тому числі з Україною, неодноразово сама посилалася на пункти наказу Міжнародного трибуналу, зокрема на 119-й, який дозволяє Росії продовжувати кримінальну справу, яка була порушена 25 листопада.

Був наказ Міжнародного трибуналу. В рамках цього наказу в Росії було два зобов’язання до розгляду справи по суті – повернути кораблі, повернути екіпажі. Обидві ці дії Росія де-факто виконала.

Є ще один пункт, який стосується і України, і Російської Федерації – не ускладнювати спір, не погіршувати ситуацію. Росія поки це не виконала, бо продовжує кримінальні переслідування моряків, які, за нормами міжнародного права, мають імунітет від такого переслідування. Поки ця кримінальна справа існує, Росія ускладнює той спір, який незабаром розглядатиметься в арбітражі Міжнародного трибуналу. З юридичної точки зору, морякам тільки змінений запобіжний захід із утримання під вартою на особисті зобов’язання. Цей захід дозволив їм вийти з СІЗО «Лефортово» і перетнути кордон. Але вони досі є обвинувачуваними у кримінальній справі, яку розслідує Слідче управління ФСБ Росії. Кораблі, які передають, також перебувають у статусі речових доказів. Тобто ситуація така: моряки – обвинувачувані, кораблі – речові докази. Виходить, що, за офіційною версією Росії, кораблі передані Україні «на зберігання».

Для мене абсолютно очевидно, що в ситуації, яка склалася 25 листопада минулого року, Росія порушила Міжнародну конвенцію ООН з морського права, порушила імунітет українських суден і членів їхніх екіпажів і продовжує порушувати досі.

Уже були прецеденти, пов’язані з участю Росії в Міжнародному трибуналі. Справа 2014 року, Нідерланди, Arctic Sunrise. Тоді трибунал визнав, що Росія порушила Міжнародну конвенцію, і зобов’язав Росію виплатити компенсацію. Тоді понад 5,5 мільйонів євро було виплачено. Тому перспективи (в України – Радіо Свобода) дуже хороші. Це займе, як мінімум, кілька місяців, можливо, і півтора-два роки.

Трибунал цікавить, чи виконано наказ, чи ні. Звільнили моряків – я переконаний, що Росія надала звіт, що от ми їх звільнили. Те ж саме зараз після передачі кораблів Росія до цього засідання, можливо, і на самому засіданні надасть звіт, що віддала кораблі.

Підготовка цих кораблів велася впродовж останніх двох місяців із моменту, як звільнили моряків. Днем раніше, днем пізніше вони віддали б. Це не відіграло б ніякої ролі. Інший момент – це зустріч у «нормандському форматі», тому що Путіну важливо вийти у всьому «білому», «красивому» і сказати: я моряків віддав, людей ще додатково віддав, кораблі повернув – що ви з мене хочете? Йому також важливо продемонструвати, що він готовий іти на якісь поступки. Для Кремля у чому ключова проблема полягає? У тому, що досі існують санкції, які обмежують рух капіталу, уповільнюють ріст економіки. Тому будь-якими правдами і неправдами санкцій намагаються позбутися.

– Пане Жовніренко, з політичної точки зору що це означає? Тим більше, що вже відома дата – 9 грудня, коли нарешті таки відбудеться зустріч у «нормандському форматі». Є тут зв’язок, на ваш погляд, чи немає – зустріч і видача кораблів?

Павло Жовніренко: Цей зв'язок є. Бажання Путіна зрозуміле – створити ще більш нормальний, позитивний проросійський тон на зустрічі у «нормандському форматі». Уже зараз зрозуміло, що Макрон, який зробив дрейф від палкої підтримки України, в принципі міжнародного права, останнім часом усе більше схиляється до пропутінської позиції. Меркель уже, у зв’язку з тим, що відходить із політичної арени, я думаю, що вже не той боєць, що була раніше. Зараз зустріч у «нормандському форматі» буде зустріччю «Зеленський проти «російської трійки». Росіяни пробують ще більше поліпшити це проросійське тло напередодні зустрічі.

– Пані Зеленко, Олена Зеркаль, у зв’язку з цими подіями, вже зауважила у Facebook, що буквально цього четверга, 21 листопада, у Гаазі відбудуться перші слухання Морського трибуналу у справі щодо порушення імунітету трьох українських суден і членів їхніх екіпажів. Розкажіть про це слухання Морського трибуналу?

Катерина Зеленко: Повернення наших моряків і кораблів на Батьківщину не означає, що судовий спір вичерпано. І вже 21–22 листопада у Гаазі відбудуться перші процесуальні слухання. У ході цих слухань буде визначено процедуру, відповідно до якої далі розглядатиметься ця справа. Відповідно до Конвенції ООН з морського права, було утворено Арбітражний трибунал, який повинен зараз визначити, чи Росія дійсно порушила імунітет українських військово-морських суден та членів їхніх екіпажів, коли 25 листопада минулого року незаконно захопила наші кораблі і, більше того, розпочала кримінальне провадження проти наших хлопців, застосовуючи до них своє національне законодавство. Всі члени нашої юридичної команди вже вирушили до Гааги.

Наша ключова вимога – щоб Арбітражний трибунал визнав порушення Конвенції ООН з морського права з боку Росії. Це дасть нам можливість у подальшому встановити справедливість, дійсно довести, що наші моряки в абсолютно мирний, законний спосіб здійснювали цей перехід у районі Керченської протоки, коли були захоплені. І вся бравада Російської Федерації щодо того, що вони – «порушники» кордону, є нічим іншим, як абсолютною нісенітницею. І це дасть нам можливість вже на більш пізньому етапі говорити про сплату з боку Російської Федерації компенсації за завдані збитки. Попереду у нас дуже ретельна експертиза – перевірка цих суден.