Які хмари згущаються в Росії над пільговою іпотекою, навіщо російському уряду моніторити ціни, і чому все частіше дії російської влади нагадують практику радянського Держплану? Про це в програмі Російської служби Радіо Свобода «Гроші на Свободі» поділився своїми міркуваннями економічний публіцист Максим Блант. Ось деякі уривки.
Минулого тижня американський президент Джо Байден підписав остаточно схвалений Конгресом пакет заходів, спрямованих на відновлення економіки і підтримку населення, вартістю 1,9 трильйона доларів. Окрім прямих виплат усім американцям по 1400 доларів, у плані передбачені й виплати на дітей. 3600 доларів отримають сім’ї на дітей до 6 років, по 3 тисячі – батьки інших неповнолітніх. Американський президент твердо пообіцяв до 4 липня здобути остаточну перемогу над коронавірусом і повернути економіку країни до нормального русла.
Впевненість Джо Байдена підкріплюється темпами вакцинації населення. Понад 100 мільйонів американців вже отримали щонайменше одну дозу вакцини, а повністю вакциновані близько 37 мільйонів американців.
Але якщо порівняти з Росією – на чому ж заснований оптимізм російських чиновників і політиків? Це пояснити складно. «Спутником V» до кінця минулого тижня були щеплені менш ніж 5,5 мільйона росіян.
Якщо вірити офіційній російській статистиці, до колективного імунітету Росії ще далеко. Створюється враження, що населення кампанію вакцинування відверто саботує – або запасів виробленої вакцини просто не вистачає на всіх. І це, можливо, підвищує ймовірність третьої хвилі. Але чиновників такі факти, як виглядає, мало турбують. Ніякими планами третя хвиля не передбачена.
Петербурзький міжнародний економічний форум російська влада твердо має намір провести в офлайн-форматі. Це саме можна сказати і про Далекосхідний економічний форум. Програми підтримки радикально зменшуються. 11 березня голова Банку Росії Ельвіра Набіулліна вкотре заявила про необхідність завершення програми пільгової іпотеки на більшій частині території Росії. На її думку, пільгову іпотеку на нинішніх умовах можна було б залишити в 24 регіонах, де ціни зросли в мінімальному обсязі. Ні Москва, ні Петербург до числа названих нею регіонів, ясна річ, не входять.
Примітно, що президент Росії Володимир Путін на нараді з членами уряду минулого тижня звернув увагу на зростання цін на первинному ринку житлової нерухомості на Далекому Сході.
– Дефіцит на ринку первинного житла зберігається, і він серйозний. Я зараз не буду перераховувати причини, їх багато, в тому числі і дорожнеча інфраструктури, – це зрозуміло. Звертаю увагу на зростання цін. Ми ввели пільгову іпотеку на Далекому Сході, а зростання цін – гадаю, що ті колеги, які займаються цим предметно, знають – ціни на продані новобудови зросли на 18,1 відсотка. Це взагалі в значній мірі знецінює наші рішення, пов’язані з пільговою іпотекою, – заявив Путін.
Бізнес у Росії має все менше стосунку до ринкових механізмів і економічним законів. Він перетворюється на своєрідний квест, правила проходження якого постійно змінюються
Однак в остаточному підсумку російський президент доручив розробити комплекс заходів, спрямованих на зростання пропозиції на первинному ринку житла на Далекому Сході.
Варто нагадати, що програма пільгової іпотеки, в рамках якої кредити на покупку житла в новобудовах даються під 6,5 відсотка річних, спочатку діяла до листопада минулого року, а потім була продовжена до липня нинішнього.
Вже на минулому засіданні Ради директорів Центрального Банку було зазначено, що потенціал зниження ставок у Росії вичерпаний, а регулятор почне думати про підвищення ставок. Рішення про те, коли цей процес почнеться, залежить від того, наскільки активно будуть зростати ціни в Росії в доступному для огляду майбутньому.
Головні новини в Росії останнім часом так чи інакше крутяться навколо росту інфляційних очікувань і заходів, які вживає влада для того, щоб стримати ціни. Минулого тижня російський уряд випустив постанову про організацію моніторингу цін на споживчі товари і послуги. Займатитиметься стеженням за цінами Мінекономіки. Допомагати йому будуть Росстат і Федеральна антимонопольна служба.
Закони про іноземних агентів, небажані організації, про просвітницьку діяльність дозволяють у будь-який момент зачистити не тільки інформаційний простір, але і суспільство від усіх, хто мислить врозріз із «генеральною лінією партії»
Навряд чи ця складно влаштована конструкція виявиться ефективною. Хіба що практика добровільно-примусових угод про замороження цін пошириться на всю російську економіку. Мінекономіки буде відслідковувати не лише ціни на продукти харчування та ліки, а й на одяг, будматеріали, побутову техніку, послуги ЖКГ, платні дитячі садки і школи, квитки в театр і кіно, проживання в готелях.
Потрібно, звичайно, подивитися, як чиновники будуть справлятися зі сплесками цін, які усе частіше виникають. Але якщо називати речі своїми іменами, Мінекономрозвитку Росії перетворюється в аналог радянського Держплану з дещо урізаними повноваженнями.
Але цей новий «Держплан», завдання якого ставить особисто президент, справляється не краще ніж радянський.
Взагалі, бізнес у Росії має все менше стосунку до ринкових механізмів і економічних законів. Він перетворюється на своєрідний квест, правила проходження якого постійно змінюються. Нічим добрим це закінчитися не може. Врешті-решт люди просто перестануть висуватися і проявляти ініціативу. Керівництво повернеться до некомпетентної, зате ідеологічно підкутої партійно-господарської номенклатури. І ті, хто ностальгує за радянськими часами, навіть якщо вони їх і не застали, зможуть насолодитися усіма принадами розвиненого соціалізму з синіми нескубаними курми з-під прилавку за подвійну ціну.
Про силовиків у Росії й говорити нема чого, їхня функція – боротися зі змінами, а не ініціювати їх
Держави в житті росіян стає все більше і більше. Влада намагається контролювати все, включно з сімейними бюджетами, а також усі доходи і витрати кожного окремого громадянина. Але розростання держави стосується не лише економіки, де кількість заборон, обмежень, писаних і неписаних правил і винятків із них росте як сніговий ком. Місця для приватного життя громадян практично не залишилося, не кажучи вже про свободу думок.
Закони про іноземних агентів, небажані організації, про просвітницьку діяльність дозволяють у будь-який момент зачистити не тільки інформаційний простір, але і суспільство від усіх, хто мислить врозріз із «генеральною лінією партії».
Проблема в тому, що розвиток у такому вихолощеному суспільстві зупиняється. Чиновники в цьому сенсі безплідні. Яких би талановитих міністрів не взяли в уряд, система завжди буде сильнішою. Про силовиків у Росії й говорити нема чого, їхня функція – боротися зі змінами, а не ініціювати їх.
