Собача справа. Чи судитимуть головного догхантера України?

У Шевченківському районному суді Києва 17 грудня відбудеться вже п’ята спроба провести підготовче судове засідання у гучній справі головного догхантера України, 44-річного адвоката Олексія Святогора. Вбивці бездомних собак зараз інкримінують не знущання над тваринами, як це було в минулі роки, коли проти нього відкрили кілька кримінальних справ за те, що він відстрілював і труїв собак, а пропаганду насильства та жорстокості. Але навіть м'якіша стаття КК передбачає максимальне покарання до п’яти років позбавлення волі. Зоозахисники вже давно безуспішно намагаються притягти до відповідальності догхантерів. Про свої «подвиги» він регулярно розповідає у соціальних мережах і в телешоу, заявляючи, що позбавив життя понад тисячу бродячих собак заради безпеки киян.

Вперше про Олексія Святогора в Києві дізналися майже сім років тому. Городяни почали помічати поруч з отруєними трупами тварин характерні рожеві плями на снігу від ліків. Як з’ясувалося, ці ліки від туберкульозу, яким можна вилікувати людину, але вони смертельні для собак. За словами Олексія, якщо влада не здатна забезпечити безпеку жителям міста через нашестя бездомних собак, то цю місію буде виконувати він і його однодумці. Оголосивши війну головному мисливцеві на тварин в Україні, зоозахисники домагаються для нього справедливої відплати, але, з огляду на серію невдалих попередніх судових розглядів, особливо не вірять, що чергову справу проти Святогора вдасться довести до логічного завершення, – розповідає київська зоозахисниця Влада Стефанова:

– На Олексія Святогора, починаючи з 2011 року, за моїми даними, було відкрито близько п’яти кримінальних справ за статтею 299 КК України «Жорстоке поводження з тваринами». Однак притягнути до відповідальності догхантерів за цією статтею не вдалося. Він чинний адвокат, добре знає закони. У нас немає прямих доказів, тобто, фото- або відеозйомки самого процесу, як він дістає ковбасу зі смертельними таблетками, кидає її собакам, які через деякий час помирають. Проте, його одкровення про те, як він позбавляв життя тварин відображені телекамерами.

Його часто запрошували на телевізійні шоу, під час яких він і розповідав про свої жорстокі вбивства собак. На підставі записів телепрограм, інтерв’ю ЗМІ у вересні 2016 року відносно Святогора було відкрито справу за статтею 300 КК України «Пропаганда і поширення творів, які містять культ насильства і жорстокості». Після десятків акцій протесту зоозахисників ця справа була передана до суду. І зараз ми перебуваємо на стадії досудового слухання. Однак немає впевненості, що в цій справі буде винесено вирок і вбивця собак понесе заслужене покарання. Через різні зволікання справу Святогора можуть закрити за закінченням терміну давності.

– Скільки тварин він отруїв?

– Три роки тому в програмі одного з українських каналів Святогор називав цифру – понад тисячу. Він і його підручні вважають, що таким чином вони очищають світ і економлять бюджетні кошти держави. Для них вбивства тварин не тільки розвага, а й бізнес. У них є свої сайти, де розміщуються інструкції, ніж труїти собак, де і коли. Вони публікують оголошення: якщо комусь в Києві заважають безпритульні собаки – пишіть адресу і ми швидко вирішимо вашу проблему.

– Звідки прийшла в Україну технологія масового вбивства тварин за допомогою антибіотика, яким лікують людей від туберкульозу?

– З Росії. В принципі, сам рух догхантерів перекочував до нас з Російської Федерації десь вісім років тому. І наші правоохоронні органи часто закривають очі на вчинення ними злочинів щодо тварин, реагують слабо, починають слідчі дії лише після широкого громадського резонансу. І в судах потрібні чіткі докази. У нас був випадок, коли волонтери зловили в парку догхантерів, навколо якого лежали ще теплі трупи собак. Вони викликали поліцію, у догхантерів знайшли на руках отруйну речовину. Однак потім з’ясувалося, що поліцейський неправильно протокол оформив, були загублені речові докази. Суд у цій справі затягнувся. В результаті його таки визнали винним, але оскільки закінчився строк обвинувачення по цій справі, догхантер відбувся лише невеликим штрафом.

– А чому Ви вважаєте, що догхантери співпрацюють з владою?

– Ну, ось був такий недавно випадок. Біля величезного столичного супермаркету з’явилася зграя собак. Співробітники подзвонили в комунальне підприємство, службу вилову, заплатили гроші, щоб собак забрали до притулку. Однак коли представники служби вилову до них доїхали, то біля супермаркету вже були одні трупи отруєних собак. Тобто, догхантери отримують інформацію раніше, ніж приїжджають комунальники.

– З яких причин судді відмовляються братися за справу Святогора?

– Це можна пояснити тим, що у нього явно є якісь покровителі в верхах. Він погрожує суддям навіть прямо в залі суду. Ми зіткнулися з тим, що вже четвертий суддя під час попередньо засідання відмовляється від посади. Сподіваємося зараз на п’яту суддю – жінку, яка отримала цю справу. Святогор, як я вже говорила, адвокат і цілодобово пише звернення в усі державні інстанції, стверджуючи, що його намагаються безпідставно притягнути до відповідальності. У Шевченківському райсуді Києва, де проходить розгляд, залишилося не більше 2-3 суддів, які з ним ще не перетиналися і яким він ще не погрожував, – зазначає Влада Стефанова.

На прохання прокоментувати звинувачення на свою адресу Олексій Святогор відгукнувся відразу ж. Під час інтерв’ю догхантер намагався бути максимально обережним у своїх висловлюваннях:

– Мене підозрюють у скоєнні злочинів за ч. 2, ч. 3 ст. 300 КК України «Розповсюдження творів, які пропагують насильство і жорстокість». Злочини полягають в тому, що я давав інтерв’ю телеканалам, в яких розповідав прості, елементарні і доступні речі, без гучних слів. Ви хочете вийти на вулицю, а там зграї здоровенних собак. Дикі собаки на вулицях бути не повинні. Якщо влада нічого не робить, а ходять, жують соплі навколо зоозахисників, які говорять, що ці собаки святі і на них потрібно виділяти по 193 мільйонів гривень на два роки, при тому, що ветеранам війни на Донбасі виділяється лише 100 мільйонів, то пішли всі ці захисники з собаками ...

Ось так, якщо говорити просто і яскраво. Ніхто не хоче, щоб на вулиці на вас напала зграя собак, щоб ці зграї не бродили по місту, щоб вночі у вас собаки не гавкали під вікнами. Всі цього хочуть? У жодній країні світу ви не вийдете на вулицю і не побачите там зграю собак. У нас це можливо. І якщо наша рідна влада взагалі не звертає уваги на цю проблему ...

Я хочу спокійно вийти на чисту вулицю, без собачого лайна. Я – один з провідних адвокатів України і в мене більше п’ятисот публікацій в ЗМІ з усіх питань, і якщо я виходжу на вулицю, то мені не в падло прибрати там лайно. А так, що я виконую цю роботу ... Не бачу в цьому нічого поганого. Якщо хтось обожнює цих собак, то нехай їх заберуть до себе додому.

– Ви вважає нормальним продовжувати труїти собак навіть після засудження в суспільства і порушуваних проти Вас кримінальних справ?

– Порушили – так порушили. Відносно президента України Петра Порошенка, генпрокурора Юрія Луценка теж адже порушували купу кримінальних справ. І нічого. Ви так говорите, ніби я щось роблю погане. Такі страшні слова там «труїш собак». У нас органи санітарно-епідеміологічної безпеки труять щурів в підвалах. Дикі собаки від щурів нічим не відрізняються, і не треба битися в істериці з цього приводу. Цей ідіотизм вже просто дістав. Ще раз повторю, дикі, смердючі і здорові собаки чомусь стали таким фетишем. Ідіть, захисники тварин, обурюйтесь, що щурів травлять, ой-ой-ой, їх же теж труять і вони страждають. Чому б їм не обурюватися, коли табунами ріжуть корів і свиней на м’ясокомбінатах, в тому числі щоб годувати і здоровенні зграї собачі? Чому б їм не обурюватися, коли ці зграї періодично і регулярно загризають на смерть людей або роблять їх інвалідами? Всім на це наплювати.

– Вашу справу в Шевченківському райсуді відмовилися розглядати вже чотири судді. З якої причини?

– Чому вони відмовляються? Приходять до суду ці божевільні зоозахисники, хоча до захисту тварин вони мають таке ж відношення як морські свинки до моря і свиней. Приходить невелика група тіток, що нагадує зграю диких собак, починають кричати, скакати і закочувати істерики в залі суду. Тому думаю, будь-який суддя каже собі, навіщо мені це треба – дивитися, що на Святогора, що на цих хворих тіток, краще я візьму самовідвід, скажу, що боюся цього Святогора або навпаки – добре його знаю, нехай розглядає хтось інший.

У черговому судовому провадженні проти мене немає складу злочину. Як з цього, так і по всіх інших справах проти мене я потім, природно, з нашої рідної держави, яке дозволило тягати мене (по судах), звичайно ж, буду вимагати відшкодування моральної шкоди. Наша держава замість того, щоб ловити вбивць, бандитів, починає безпорадно розповідати про цькування собак. Ну і щурів ж труять – що далі?

Навесні 2016 року Олексій Святогор зареєстрував громадську організацію «Союз журналістів - догхантерів», яка тоді налагодила співпрацю з поліцією. Передбачалося, що правоохоронці за допомогою догхантерів будуть доставляти бездомних тварин до притулків. Однак після скарг зоозахисників про отруєння собак Святогором і його соратниками поліція припинила співпрацю з організацією. Її реєстрація через кілька тижнів була анульована в Мін’юсті України.

Активна фаза конфлікту між зоозахисниками і догхатнерами триває вже кілька років. За цей період невідомі неодноразово намагалися розправитися з мисливцем на собак: в поштову скриньку Олексія Святогора підкладали гранату з розтяжкою, підпалювали його автомобіль і обливали рідиною, схожою на кислоту. Ні в одному з цих випадків догхантер не постраждав. Сам Олексій погрожував зброєю жінкам, які виступають на захист тварин, і відверто знущався над їхніми спробами залучити його до відповідальності.

Новий виток справи Святогора стався в червні цього року. Оголошеного тижнем раніше в розшук догхантера знайшли в Києві не правоохоронні органи, а самі активісти. Викликана ними поліція затримала Олексія, а суд постановив заарештувати його на два місяць без права внесення застави. Однак в СІЗО Святогор провів лише 15 днів. Керівник громадської організації «Форум порятунку Києва» Віталій Черняховський, як і його соратники, вважає, що за головним догхантером України стоять впливові люди.

– Замість двох місяців Святогор перебував у Лук’янівському СІЗО в Києві трохи більше двох тижнів. Адвокати подали апеляційну скаргу, і в підсумку йому змінили запобіжний захід на домашній арешт. Один з його захисників – адвокат Сергій Старенький (в минулому начальник Лук’янівського СІЗО, керував Пенітенціарної службою Києва та області, а в 2014-2017 роках Глава Державної пенітенціарної служби України, – ред.,).

Ми дізнавалися: адвокатські послуги Старенького – це величезні суми, за даними наших джерел, не менше 10 тисяч доларів. А хто ж йому заплатив ці гроші? У самого Святогора таких грошей не було. Природно, що влада заперечує будь-який зв’язок з підозрюваним. Сам же Святогор неодноразово писав, що догхантери – бойове крило влади. Він і його підручні називають себе «чистильниками» міста. І фактично вони на службі у влади, виконують функції, які вона не встигає зробити. Ми припускаємо, що Святогор працює з департаментом міського благоустрою Києва, через який отримує замовлення на отруєння тварин. Це не просто маніакальне хобі. Це ще й бізнес у догхантерів такий.

Думаю, що впливові люди зараз будуть намагатися з усіх сил, аби не допустити справу до суду. Вони прекрасно розуміють, що якщо залишать в цій ситуації Святогора одного, на суді він «здасть» своїх покровителів, яким простіше заплатити за вбивства собак, ніж боротися з проблемою бездомних тварин цивілізованими методами.

Україна декларує бажання увійти до Євросоюзу, а там дуже потужне зоозахисний і природоохоронний рух. Тому мер Києва Віталій Кличко не може прямо сказати, як це відбувається в приватних бесідах, що собак на вулицях міста не повинно бути. Для влади це біосміття і, відповідно, вони з ними поводяться, як зі сміттям. Ми, на жаль, можемо апелювати лише до непрямих доказів.

Схема ця працює через департамент міського благоустрою, який раніше очолював нинішній депутат Верховної Ради Дмитро Білоцерківець. Білоцерківець і зараз курує як радник Київського міського голови напрямок з тваринами. Ця схема нинішній столичній владі дісталася ще від попередників. Вони закуповували партії отрути, це періодично спливало в ЗМІ. Святогору давали отруту, а він розкидав. Двірники його добре знають в обличчя.

– Ви стверджуєте, що Святогор організовує полювання на безпритульних тварин не тільки в Києві?

– У соцмережах він писав, що був в Одесі і взимку 2016- го і восени 2017 року з метою зачистки міста від «диких псів». Після його відвідин і в цьому місті, і в сусідніх Ізмаїлі, Чорноморську знаходили десятки трупів собак, біля яких були залишки їжі і рожеві плями від таблеток. Відомо також, що цей догхантер в останні роки навідувався в селище Коцюбинське та місто Ірпінь Київської області для розправи над бездомними тваринами.

– Чи фігурують в справі за звинуваченням Святогора в пропаганді насильства і жорстокості переконливі докази його провини?

– Справа проти Святогора налічує три томи. В інтерв’ю ЗМІ він з гордістю розповідав про вбивство собак і деякі з його висловлювань можуть розцінюватися як пропаганда культу насильства і жорстокості, що, власне, і послужило причиною відкриття цього кримінального провадження.

Проведено вже три лінгвістичні експертизи, і фахівці встановили, що його слова трактуються як заклики до насильства, вбивства бездомних тварин і підбурювання інших осіб до вчинення подібних дій. І відповідна кримінальна стаття повинна працювати, якщо вона існує в КК України. Святогор повинен отримати свої п’ять років в’язниці. Тому що в цій справі є чітка доказова база. Майже шість років тому за допомогою цієї статті нам вдалося посадити на чотири роки за ґрати в той час 19-річного київського шкуродера Олексія Ведулу, замучив сотні кошенят і цуценят. Свої знущання він знімав на відео і розміщував в соціальних мережах. І ці відео стали головним доказом злочинів Ведули в суді.

Радник мера Києва Віталія Кличка (в 2014-2016 роках Глава департаменту благоустрою та збереження природного середовища міста Києва), член фракції Верховної Ради «Блок Петра Порошенка» Дмитро Білоцерківець слова Віталія Черняховського про співпрацю київської влади з Святогором називає «маячнею» і пояснює, чому, на його думку, зоозахисники критикую столична влада:

– Свого часу я навіть проводив спеціальну прес-конференцію щодо масових випадків отруєння в місті тварин і бездіяльності поліції. Святогор – єдиний догхантер, який зізнається, що він є догхантер. Найчастіше мисливці на собак заперечують вчинення ними злочинів. І я підтримую позицію зоозахисників, що обвинувачений у знищенні тварин повинен понести реальну за це відповідальність. Слід також зазначити, що в Києві дуже багато правильних зоозахисників, які допомагають громадським притулкам для тварин, але є й ті, хто лише спекулюють на цій тематиці заради отримання західних грантів.

Завдання таких трошки неправильних зоозахисників – нагнітати ситуацію по максимуму, щоб домагатися фінансування з боку різних міжнародних структур. На сьогоднішній момент київська влада не може забезпечити притулок всім бездомним тваринам, і цим займаються громадські притулки, яким місто надає підтримку.

– Судячи із заяв зоозахисників, у київської влади немає бажання вирішувати проблему бездомних тварин, і гроші на це майже не виділяються?

– Коли в 2014-му я обійняв посаду керівника департаменту благоустрою та збереження природного середовища міста Києва, з’ясувалося, що у нас цілих три комунальних підприємства повинні вирішувати цю проблему – «Притулок для тварин» в Бородянці (в 70 км від української столиці,– ред. ), київський Центр ідентифікації тварин і комунальне підприємство «Ветеринарна клініка».

Божевільні гроші йшли не так на потреби тварин, як на адміністративний персонал. Притулок в Бородянці виживав фактично за рахунок діяльності волонтерів, які туди привозили їжу і медикаменти. В результаті проведеної реформи ми три комунальних підприємства об’єднали в одне на базі найефективнішого з них – «Ветеринарної клініки». І щороку з київського бюджету виділяється цьому підприємству 10 мільйонів гривень (майже 360 тисяч доларів, – ред). Притулок для тварин у Бородянці є в жалюгідному стані. Там провели ремонт.

Але який киянин поїде за 70 км вибирати собі тварину? До того ж утримання однієї тварини там обходиться в кілька разів дорожче, ніж в громадських притулках, наприклад, в притулку «Сіріус» (в селі Федорівка, в 76 км від Києва, – ред.). Звичайно ж, нам потрібен притулок на території міста. І найближчим часом очікується будівництво першої черги такого притулку. Це буде Центр захисту тварин. У ньому зможуть розміститися 600 собак і 200 котів. Відповідний проект передбачає і створення готелю для тварин, за рахунок якого комунальне підприємство зможе отримувати дохід. Поки ж місто допомагає як мінімум трьом громадським притулкам. На цю програму виділяється 800 тисяч гривень на рік (близько 30 тисяч доларів, – ред). Хоча ми розуміємо, що цього дуже і дуже мало, – визнає Дмитро Білоцерківець.

Коли точно почнеться будівництво київського Центру тварин, який явно не зможе вмістити всіх столичних бездомних собак – невідомо. А догхантери тим часом, як і раніше, продовжують вбивати тварин в українській столиці. Роблять вони це переважно в темний час доби і в безлюдних місцях. А влада Києва, як і раніше, лише розводять руками, засуджують догхантерів, звинувачує у бездіяльності поліцію і обіцяє допомогти всім бездомним собакам колись в перспективі.

Оригінал публікації – на сайті Російської служби Радіо Свобода