Нові випуски документального серіалу про те, як Крим наповнювався українським змістом із перших років незалежності України й до сучасності, презентували 13 жовтня в Києві. Цикл документальних фільмів «Крим. 25 років боротьби за Україну» розповідає про політичну історію Криму. Програми створені за архівними матеріалами та спогадами безпосередніх учасників подій. Уже випущено дванадцять серій, що охоплюють 1991 – 2002 роки. Велика частина фільмів циклу виготовлена за підтримки Українського культурного фонду.
Як каже автор ідеї та режисер фільмів Ібрагім Сулейманов, автори намагалися показати глядачеві, що тимчасова окупація Криму – це не раптова подія, а результат «системної політичної, культурної та соціальної окупації Росією українського півострова протягом усіх років незалежності, починаючи з 1991 року».
Яку політику проводила Росія щодо українського Криму до 2014 року? Як українські фільми можуть протистояти російській пропаганді та дезінформації?
Ці та інші актуальні теми в студії Радіо Крим.Реалії в ток-шоу «Кримське питання» обговорив ведучий Олександр Янковський і його співрозмовники: голова Херсонського міського меджлісу, керівник проєкту «Крим. 25 років боротьби за Україну» Ібрагім Сулейманов, сценарист проєкту «Крим. 25 років боротьби за Україну» Дементій Білий, кримський історик і політичний аналітик Андрій Іванець, український політолог і журналіст Віктор Каспрук.
Ідея створення подібного проєкту виникла в середині 2015 року, розповідає в ефірі Радіо Крим.Реалії головаХерсонського міського меджлісу, керівник проєкту «Крим. 25 років боротьби за Україну» Ібрагім Сулейманов.
Наш проєкт – про політичну історію Криму, про те, що відбувалося на півострові з 1991 рокуІбрагім Сулейманов
– Тоді стало зрозуміло, що наше суспільство не розуміє Крим, не знає про нього достатньо. На той момент ми не могли знайти подібних проєктів про сучасну історію Криму, але попит на такі матеріали був і було безліч питань. Наш проєкт – про політичну історію Криму, про те, що відбувалося на півострові з 1991 року. Ми розповідаємо рік за роком, як Крим наповнювався українським змістом.
Зараз випущено 12 серій – це події з 1991 по 2012 рік. Уже можна побачити, як Крим змінювався з осколка пострадянського простору в регіон України з ще дуже невпевненою українською владою. У фільмі є багато моїх відеоматеріалів, архівних даних і файлів, які надсилали нам люди. Тут ми не насаджуємо свою думку, а намагаємося подивитися на події очима очевидців. Ми підіймаємо фільмі цікаві факти. Наприклад, 1992 рік, коли підняли перший український прапор на кораблі, який прийняв присягу Україні. Коли корабель пішов із Севастополя до Одеси, за ним відправили практично весь російський флот навздогін, і тоді наші винищувачі піднялися в небо і захистили корабель. Був епізод у 1994 році, коли був розформований російський особовий склад в Одеській області, за одну ніч завантажений у вагони та вивезений до Росії. У кожній серії можна знайти щось маловідоме, але важливе для історії та розуміння.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров наголошує, що фільм – це наочний урок історії. Про це він говорив на презентації проєкту: «Що говорить цей фільм нашим сучасникам? Він нагадує, що все це може повторитися щодо всієї України, що ми не хочемо вчитися на своїх помилках. Автори цього фільму говорять нам: боротьба за Україну триває, але вже на етапі російсько-української війни. Фільм кричить про це».
Особливу роль кримськотатарського народу в становленні українського Криму підкреслює в ефірі Радіо Крим.Реалії сценарист проєкту «Крим. 25 років боротьби за Україну» Дементій Білий.
Цікаво, що справжньою проукраїнською силою в Криму виступили кримські татари, Меджліс кримськотатарського народуДементій Білий
– Історія політичних відносин Криму багатогранна, там були такі організації, які використовували українську тему, українські партії, щоб отримати дивіденди, були і справжні проукраїнські партії. Цікаво, що справжньою проукраїнською силою в Криму виступили кримські татари, Меджліс кримськотатарського народу. Коли я вивчав архіви, для мене це стало справжнім відкриттям: найбільш послідовними проукраїнськими силами, які підтримували українську церкву, були кримські татари.
Я себе запитую: чому мої тітки та дядьки, яких переселили з Вінницької області, втратили українську мову в Криму; чому моя мама, яка навчалася в Криму, не могла в школі навчатися українською мовою? Ось так люди спочатку втратили свою мову, потім можливість її вивчати і перестали голосувати за Україну кінець кінцем. Їх усіх перетворили в «радянський народ». В архівах є відомості про те, як сотні батьків просили направити їхніх дітей в україномовні класи, але таких у Криму не було. У Сімферополі в українську гімназію був великий конкурс, тобто був попит. Я не розумію, чому української мови фактично в Криму не було, але ми постійно чули про утиск російської мови.
Цикл документальних фільмів – це вдалий формат для освіти широких мас, говорить в ефірі Радіо Крим.Реалії кримський історик, політичний аналітик Андрій Іванець.
Територіальні претензії щодо Криму і Севастополя Росія виставляла Україні й ранішеАндрій Іванець
– Цей фільм акумулював великий масив достовірної історичної інформації. Огріхи, які трапляються в таких масштабних проєктах, не заслуговують на серйозну увагу, оскільки плюси таких фільмів переважують якісь фактичні неточності. Історія останніх 20-30 років – це поле для роботи не істориків, а скоріше політологів. Це відкриті процеси, які не мають завершених результатів, вони можуть лише впливати на тенденції. Анексія 2014 року – це не перша спроба Росії окупувати Крим. Територіальні претензії щодо Криму і Севастополя Росія виставляла Україні й раніше. Військові плани теж розроблялися, і це показує фільм, а реалізувати їх змогли лише за однієї умови – ослабленні центральної влади України. Думаю, зараз Україні потрібно активніше підтримувати проукраїнські сили в Криму, формувати внутрішню опору, яка могла б протистояти планам Росії.
У серії фільмів «Крим. 25 років боротьби за Україну» простежується весь ланцюжок подій, які призвели до окупації Криму, каже в ефірі Радіо Крим.Реалії український політолог і журналіст Віктор Каспрук.
– Росія довго готувалася до окупації Криму і ця подія мала стати плацдармом для окупації всієї України. Але росіяни не були готові до того, що українці твердо стоятимуть на захисті незалежності України. Досі в Росії є ілюзія, що українці залишать свою землю, якщо сюди зайдуть російські танки. Росія дуже потужно працює проти української державності й залишається загроза захоплення південних областей України. Державна політика захисту українських інтересів не до кінця враховує критичні загрози від Кремля.
Хроніки анексії: Кримські жінки проти російської агресії (фотогалерея)
(Текст підготувала Інна Аннітова)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
