Докази перетворення Криму на потужну військову базу у книзі «Крим за завісою. Путівник зоною окупації»

Швидка анексія Криму Росією та симпатія багатьох жителів до нової імперії Путіна як «реінкарнації СРСР» пояснюється складною історією півострова й низкою компромісів, на які була вимушена піти українська влада. Про це розповідається у новій книзі «Крим за завісою». Путівник по зоні окупації», підготованої волонтерами до п’ятиріччя окупації.

Що відбувається у Криму «за завісою» від України та всього світу? Чи готується Росія захищати Крим? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили історик, співавтор книги «Крим за завісою. Путівник по зоні окупації» Максим Майоров та спікер Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm Михайло Макарук.

– Максиме, навіщо підготували цю книгу, що хотіли розповісти? Хіба вже не все відомо про окупацію Криму?

Максим Майоров: Видання цього путівника – це проєкт громадської організації Центр дослідження безпекового середовища «Прометей». Це вже другий такого роду проєкт. Перший стосувався окупованого Донбасу. Тоді він був пілотним, піонерським. Треба було спробувати, чи можна зробити таку книжку, де можна викласти коротко основні базові питання, які можуть виникати, зокрема і в іноземців. Це видання одразу було замовлене п'ятьма мовами.

Видання з’явилося у 2017 році, і вже в процесі презентації у різних містах практично завжди звучало питання: Чи буде про Крим? Тоді я казав, що не певен, чи візьмуся за цю тему, хоча я сам із Севастополя. Оскільки тема Криму, на мою думку, складніша за Донбас. Там більш заплутаний бекграунд проблем, складна дипломатична історія. Тоді ми сумнівалися, чи зможемо коротко про це розповісти.

Думаю, може, ми впоралися з цим дещо гірше, ніж планувалося. Бо якщо книжка по Донбасу вмістилася у 100 сторінок, то тут – у 160. Ми не змогли вийти на такий самий лаконічний рівень. Але ми торкнулися дійсно важливих тем. Я як житель Криму неодноразово переживав ці теми сам.

– Наприклад? Що стосувалося вас з того, про що ви написали у книзі?

Максим Майоров: Перший розділ називається «Нерозв’язаний вузол кримських проблем». Ті різні політичні аспекти, проблеми, які частково були використані окупантами у 2014 році. Тут ціла палітра різних питань.

Якщо говорити про саму історію Криму до 20 століття, тут треба торкнутися й питання Кримського ханства і його першої анексії, виникнення кримськотатарського питання, кримськотатарського та російського антагонізму. Коли Крим з’явився у полі зору українського національного руху. Ці питання зараз вже піднімаються, є дослідження.

Наступне питання – республіка та її статус. Звідки з’явилася Республіка Крим, як змінювався її статус, чому цих республік було дві. Чим відрізнялася перша республіка, яка постала у 1921 році, від республіки, яка вже утворилася у 1991 році. Між ними було досить мало спільного.

Про статус Севастополя, бо він насправді не належить до Автономної Республіки Крим. А також проблеми Чорноморського флоту. Потім важливе питання – делімітація морської акваторії, домовленості, яких ми зараз пожинаємо плоди.

Ці питання постали до 2014 року, але мають вплив на сучасний стан, дипломатичні переговори стосовно Криму.

– Ви сказали, що ви уродженець Севастополя. На ваш погляд, ця анексія була неминуча?

Максим Майоров: Я не уродженець Криму, я, як і багато кримчан, приїхав після народження. Але періоду мого проживання було достатньо, щоб розібратися. У Севастополі ще більше, ніж у Криму, відчувалося нагнітання антиукраїнської істерії. Підігрівання теми, що Україна – це не назавжди, що будуть зміни. Все це мусувалося вже давно.

До 1997 року були прямі територіальні претензії з боку різних органів державної влади Росії на Крим та Севастополь. І вони висловлювалися відкрито з високих трибун після 1997 року, коли був підписаний Великий договір. Ця тема постійно залишалася в інформаційному просторі. Було зрозуміло, що у випадку настання якогось катаклізму, як трапилося у 2014 році, тут все готово. Лише було питання, чи такий катаклізм настане.

– Максиме, я не встиг прочитати весь путівник, обов’язково ознайомлюся. Але з частини книги склалося враження, що Крим за своєю сутністю ніколи не був типовою українською територією. За всі часи була меншість українського населення. Навіть ті, хто називав себе українцями, не всі володіли українською мовою. Це нормальна особливість Криму?

Максим Майоров: Напевно, жителі континентальної України розбещені станом уявної моноетнічності чи мононаціональності. І дійсно, на цьому фоні Крим був інакшим. Але якщо подивитися на багато європейських країн, ситуація з наявністю в певних регіонах етнічних меншин, неординарною етнополітичною композицією, це абсолютно рядовий випадок. Крим тут не є унікальним і не є великим винятком. Але це не є приводом для анексії чи приводом для перегляду кордонів.

– Ще одна цитата з путівника: «Експерти прогнозують, що типовий представник півострова вже через кілька років не буде мати нічого спільного з Кримом зразка 2013 року». Що мається на увазі? Це вже про сучасний Крим.

Максим Майоров: На жаль, ми змушені констатувати, що в Криму зараз відбуваються дуже інтенсивні соціальні, політичні, демографічні процеси. Йдеться про спрямовану програму заміщення населення на території. Відбувається масована пропаганда, зокрема у сфері освіти. Ми втрачаємо нові покоління, втрачаємо людей. Час грає проти Україні. І навіть якби зберігся попередній курс антиросійських санкцій, якби в Росії ситуація з життям погіршувалася, навряд чи б це впливало на настрої в Криму в бік поліпшення ставлення до України. Тому що пропаганда це буде інтерпретувати у вигідному для Росії світлі.

Це одна з причин, чому Кримом потрібно займатися постійно. Бо чим пізніше Крим повернеться до України, тим більший комплекс проблем зустрінеться Україні.

– Навіть є гіпотеза у книзі, що Росія готується до повторного «референдуму», запрошуючи людей з Росії заселяти кримський півострів.

Максим Майоров: Росія прагне легітимізувати на міжнародному рівні те, що трапилося. І ідея повторного референдуму – це як один з можливих шляхів, щоб ще раз засвідчити російський статус і переконати у цьому міжнародну спільноту, а не тільки російських громадян.

Наразі Крим серйозно мілітаризується. Той потенціал, зосереджений в Криму, становить загрозу як для материкової частини України, так і для широкого Чорноморського регіону. Крим є логістичною ланкою для забезпечення ведення війни в Сирії, потенційно також у Лівії та Африці.

– Михайле, ваші факти використовуються у книзі. Чи вдалося за ці п’ять років після окупації розгадати таємницю «зелених чоловічків»? Хто це був і яка була їхня мотивація?

Михайло Макарук: Так. У цій книзі були представлені дослідження щодо частин, які були причетні до захоплення Криму. Ми представили близько 18 військових частин, фактами доведено, що саме вони брали участь у цій операції.

– Якою була мотивація? Це був наказ російського керівництва?

Михайло Макарук: Це більше, ніж наказ. Там брали участь найбільш підготовлені частини. Зокрема, 3-я окрема гвардійська бригада спеціального призначення ГРУ РФ. Також 25-й окремий полк спеціального призначення ГРУ, 331-й гвардійський десантно-штурмовий полк з Костроми. Туди нагнали кваліфіковані кадри, які також пройшли і Чеченську війну. Ми висвітлили, яким шляхом вони всі потрапляли до Криму щодо окупації.

– Щодо мілітаризації півострова, на вашу думку, до чого готується Росія? Захищати Крим і з якої сторони?

Михайло Макарук: Вони готують фундаментальну військову базу. Про що вони мріяли з часів Радянського Союзу. Зростає кількість військових частин, кількість тих, кого заганяють в Крим служити, асимілюють населення, яке було до окупації.

– Чи є сигнали про те, що Росія готується захищати Крим військовим способом і розглядає сценарій, що Україна може забрати Крим військовим шляхом?

Михайло Макарук: Більше ніж. Оскільки створення й формування великої кількості військ ФСБ у тому ж Армянську, де було зведено новітнє військове містечко. Створення бригади ВДВ у Джанкої говорить не тільки про те, що вони нарощують захисні можливості, а й наступальні. Росія не відмовилися від планів створення так званої «Новоросії» щодо окупації східно-південних областей України.

– Максиме, ваша книга була видана ще до ініціативи кримських чиновників про перейменування півострова у «Республіку Крим Таврида». Чому назва Таврида так дорога росіянам?

Максим Майоров: Ми передбачили деякі ініціативи. Хоча назва Таврида не є слов’янською чи російською, вона грецька, але її цінність для росіян у тому, що це альтернатива назві Крим, у корені якої є кримськотатарське. Росія просуває шовіністичну антиісламську, антитюркськю, антикримськотатарську політику в Криму ще з часів Російської імперії.

– «Стратегія Москви полягає у тому, щоби просуватися до своєї мети шляхом послідовного чергування конфронтації, які змінюють статус кво та розрядок, які дозволять легітимізувати перед світом досягнуті проміжні результати», йдеться у висновку вашої книги. Виходить, що анексія Криму після війни на Донбасі, інтервенції Росії в Сирії, вторгнення у Венесуелі, вже не на порядку денному. І де-факто ця анексія вже легітимізована?

Максим Майоров: Коли ми писали цю книжку, ознак того, що Росія буде переходити до періоду цієї розрядки, ще не було. Зміна влади в Україні розглядається російським керівництвом і, мабуть, на Заході, певним вікном можливостей. Відбувається зондування ґрунту під легітимізацію, зосередження на питанні Донбасу, ціною чого має бути винесення Криму за дужки. Зняття санкцій з подальшим плавним визнанням належності Криму Росії. Чи досягне вона успіху, чи завершиться це закріпленням, чи навпаки перейде в ескалацію – час покаже. Ще говорити зарано.