У неділю 22 серпня близько 7 години ранку військово-транспортний літак ІЛ-76МД приземлився в аеропорту «Бориспіль». На його борту з Кабула евакуювалися 83 пасажири людини. Серед них – 31 громадянин України. Радіо Свобода побувало на летовищі і поспілкувалося із втікачами із Афганістану.
«Це всі громадяни України, які на момент відльоту борту могли потрапити до аеропорту. Яких буквально провели через всі складнощі і блокпости, і труднощі, і посадили на наш борт», – заявив журналістам міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
У цій групі українці є ті 12 людей, які перебували на військовій базі поблизу Кабула.
Окрім цього, на борту прибули працівники міжнародних медіа та міжнародних громадських організацій яким, за словами Кулеби, загрожує найбільша небезпека.
Однією із тих, хто повернувся із Кабулу є журналістка видання «KabulNow», це англомовний відділ щоденної газети «Etilaatroz» – Фатіма Хоссейні.
Вона розповіла Радіо Свобода про те, що відбувається нині в Афганістані та як їй вдалося вирватися із країни.
– Можете розповісти, що відбувалося у Кабулі, коли «Талібан» зайшов у місто? Чи можете описати?
– Це, мабуть, буде цілою книгою, яку я планую написати, бо це дуже довга історія. Про те, що «Талібан» зайшов у Кабул, ми дізналися минулої неділі. Отже, я прокинулась вранці і пішла в офіс в одязі, який є неприйнятним згідно із «дрес-кодом Талібану».
Приблизно о 10 ранку ми дізналися, що «Талібан» зайшов у місто. Ми були шоковані, мої колеги були дуже схвильовані і намагалися знайти якесь логічне рішення, щоб надто не налякати нас.
Десь о третій дня я вирішила піти додому, бо ми не могли працювати, ми не могли сконцентруватися на роботі. Але мої колеги мені сказали, і вони були дуже серйозними: «Будь ласка, візьми таксі, або ми супроводимо тебе додому». Я відчула, що втратила свою свободу саме у ту мить, саме там.
До цього кожного дня я йшла додому сама і одягалася у той одяг, якому я надаю перевагу, який мені подобається. Але того дня мені сказали: «ти носиш джинси, твоя сукня закоротка, і ти не можеш виходити на вулицю без чоловіка, який би тебе супроводжував». Це було дуже неприємно.
Я пішла додому... Того дня я все ж не сідала у таксі, бо була разом з колегою-чоловіком і його дружиною. А наступного дня я не могла повернутися в офіс, бо моя мама плакала, вона дуже хвилювалась і сказала мені: «Ти маєш одягнути повний хіджаб, тобто одягнути бурку». Не знаю, чи ви навіть колись чули це слово. Бурка – це повний хіджаб.
– Було складно дістатися до аеропорту чи потрапити на борт літака?
–Так, з аеропорту всередину літака. Там був величезний натовп людей, які прагнули потрапити всередину.Там були іноземці, які чекали ззовні, а також велика кількість людей, у яких немає паспортів або id-карток, але вони чули, що є іноземні літаки, які можуть їх забрати.
Тож вони лише почули цю чутку, і лише тому чекали, що їх заберуть. І я не знаю, скільки людей гинуть або зазнають поранень щодня.
– Що зараз із вашою родиною?
–Мій батько – в армії. Він служить вже 11 років. Я думаю, його життю загрожує небезпека.
Мої батьки намагалися допомогти евакуюватися мені. Одразу як я отримала дзвінок від українського уряду про те, що український літак сідатиме у Кабулі, і що я маю дістатися туди якомога швидше.
Але це було непросто, бо якби українських військових не було там зі мною, я не знаю, як би я змогла дістатися літака.
Таліби відкривали вогонь з одного боку, а іноземні війська – з іншого. Іноземні війська намагаються організувати евакуацію людей. Вони досі у Кабулі.
Я не знаю про батьків, чи вони у безпеці, чи ні. Але я намагалась допомогти їм отримати пакистанську візу. Вони мають забратися звідти якомога швидше, бо життя мого батька у небезпеці.
«Я бачила закривавлених дітей…»
«Ми за 7 років знаємо, скільки у нас героїв, і що наші військові, в даному випадку представники ГУРу (Генеральне управління розвідки Міністерства оборони України), вони дійсно герої. Сьогодні після цієї операції про це знає весь світ», – заявив під час зустрічі евакуаційного борту голова Офісу президента України Андрій Єрмак.
Група військових ГУР МО разом із екіпажем літака ІЛ-76МД 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних сил Збройних сил України здійснили операцію із розшуку і супроводженню 83 людей, яких евакуювали.
Деталі операції не розголошуються, проте Єрмак назвав це «справжнім бойовиком».
Складність умов, в яких реалізовували спецоперацію, підтверджує і Назіфа Малюта – українка афганського походження. Вона тривалий час перебувала у родичів в Кабулі. Коли таліби захопили місто, їй довелося утікати.
– Я потрапила через Північні ворота в аеропорт якраз тоді, коли вже були обстріли. Там уже був натовп.
Мені пощастило, що сльозогінний газ почався уже після мене. Я бачила людей, жінок, які сидять і лежать на підлозі. Я бачила закривавлених дітей…
Я не знаю як, але якийсь ангел мене довів і мені вдалося добратися до БТРа, який стояв перед воротами. І… один із солдатів направив прямо на мене автомат, а я просто простягла до нього руку – так як потопельник просить про допомогу.
Чи то я зловила його погляд, чи то він мій. Не знаю. Він просто взяв мене за руку і ось так перекинув. Ось через ці голови... Потім прямо з БТРа кинув мою сумку і сказав мені «Gate» (ворота, – анг.). І я зрозуміла, що можу пройти у ворота.
Ось так, якимось дивом, молитвами моїх близьких, я потрапила у ці Північні ворота.
Озираючись, я розуміла, що це просто чудо. Тому, що я була одна на той момент, в той день, яка пройшла через Північні ворота. Тому, що четверо інших українців, хлопців, вони пройшли через інші ворота. В той день я пройшла одна.
– Що відбувалося перед вильотом?
– Так трапилося, що мене зробили координатором. Я тримала зв’язок між тими українцями, які за парканом і людьми, які організовували цю рятувальну операцію. Я їздила з ними на ці операції. Ось вони мені досі телефонують.
Ці українці, які за парканом, за цими воротами...
Що там відбувалося! Хлопці (спецпризначенці, – ред.) виходили прямо туди. Вони самі були отруєні сльозогінним газом. Там стріляють гумовими кулями, палицями б'ють...
Знаєте, якщо є сьогодні пекло на землі, то воно саме тут – біля цих воріт.
За словами Назіфи, нині різні ворота на в’їзд у аеропорт контролюються різними силами. З одного боку – таліби, з іншого війська США, ще з іншого боку, каже жінка, контроль за воротами здійснюють турки.
Ще 100 українців за огорожею аеропорту
За огорожею аеропорту у Кабулі нині залишається ще понад 100 українців.
То чи продовжується операція українських сил по евакуації українців? І кого ще зможуть взяти на борт українських літаків військові?
«Найближчими днями буде продовжена операція по евакуації. Тому, як завжди говорить президент України – ми не залишимо жодного українця в біді в якому б куточку світу він би не перебував», – пообіцяв Андрій Єрмак.
В Державному департаменті Сполучених Штатів Америки заявили, що Україна, як і низка інших держав, висловили готовність надати допомогу по евакуації людей із Кабула.
«Дійсно, Сполучені Штати звернулися до України з проханням допомогти в реалізації цієї операції (евакуація, – ред.). Ми погодилися надати логістичне сприяння в здійсненні цієї евакуації. Це не означає, що люди, які будуть вивезені в рамках цієї програми залишаться жити в Україні. Вчора у мене відбулася розмова із заступницею державного секретаря Вікторією Нуланд і ми тісно співпрацюємо із США. Тому, що Америка допомагає нам евакуювати наших громадян, тому що вони контролюють аеропорт. Без їхньої допомоги ми не можемо забезпечити доступ громадян. Відповідно за принципом взаємності ми також допомагаємо американцям», – заявив Дмитро Кулеба, відповідаючи на запитання щодо готовності України брати участь у евакуації людей із Афганістану.
Бойовики угруповання «Талібан» оголосили про повний контроль над територією Афганістану після того як увійшли в Кабул і зайняли президентський палац.
Міжнародно визнаний і підтримуваний США й союзниками уряд Афганістану фактично перестав існувати 15 серпня. Президент країни Ашраф Гані втік за кордон після того, як таліби без бою ввійшли в столицю Кабул – останнє з великих міст країни, яке доти ще контролював уряд.
Раніше американські аналітики давали урядові ще кілька місяців часу, перш ніж «Талібан» мав неминуче повернутися до влади, з якої його скинуло 2001 року вторгнення США й союзників до Афганістану.
