Група батьків з анексованого Криму звернулася до лідера кримського відділення партії «Коммунисты России» Леоніда Грача та президента сусідньої Росії Володимира Путіна із закликом допомогти відродити на півострові шкільну освіту українською мовою й «повернути українську гімназію» в Сімферополі. Такий матеріал опублікований у партійній газеті «Искра правды» від 20 лютого.
У тексті звернення, зокрема, йдеться про те, що після 2014 року російська влада в Криму закрила українські школи, українську газету та український театр, а загалом у Криму «розпочався етноцид українців, порушуються їхні права на спілкування, культуру, віросповідання». Автори ставлять запитання, «як діти зможуть говорити рідною українською мовою, якщо в Криму немає шкіл, підручників і вчителів, які могли б вільно викладати». У 2019 році Кримська правозахисна група повідомляла, що на півострові не залишилося жодної української школи. Про це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Кримська юристка та правозахисниця Ленура Енгулатова розповіла Крим.Реалії, перед якими труднощами постають батьки школярів при спробах організувати для своїх дітей навчання рідною мовою.
‒ Згідно з чинним законодавством про освіту, всі рідні мови вважаються самодостатніми і рівними за своїм статусом. Будь-який батько може написати заяву про те, щоб його дитина мала право навчатися повністю рідною мовою у школі, або ж вивчати її окремо як предмет.
Такі звернення у нас зазвичай починаються в лютому і тривають до вересня, коли батьки спершу в усній формі просять організувати такий клас, а вже директор або завуч починають переконувати їх, якщо йдеться про кримськотатарську або українську, нібито дитині буде складно навчатися рідною мовою, тим більше попереду ЄДІ російською. Ми ж просимо батьків написати заяву на навчання рідною мовою хоча б у початковій школі, з першого до четвертого класу включно. Взагалі, у Росії немає національних шкіл ‒ після дев'ятого класу всі навчаються російською.
Ленура Енгулатова зазначає, що при цьому в Криму щороку офіційно випускають вчителів для викладання українською та кримськотатарською мовами.
Люди десь бояться виявляти свою ідентичність, і навіть елементарно організувати навчання та позаурочні заняття з української мови й літератури проблематичноЛенура Енгулатова
‒ Тому для того, щоб захистити свої права, ми завжди радимо писати заяви. Буквально нещодавно стикалися з тим, що батькам відмовляли і відкритим текстом говорили переходити в іншу школу з кримськотатарською мовою навчання. З українською мовою ситуація набагато гірша, оскільки люди десь бояться виявляти свою ідентичність, і навіть елементарно організувати навчання та позаурочні заняття з української мови й літератури проблематично. Наприклад, директор говорить, що у школі немає таких предметів, отже, відкрити факультатив неможливо. Формально у нас проголошується право на навчання рідною мовою, і законодавство навіть не регулює мінімальну кількість охочих учнів, щоб відкрити клас. Буде це три заяви, одна чи двадцять вісім ‒ не важливо, адміністрація зобов'язана реагувати.
За інформацією російського Міністерства освіти Криму, на півострові працюють 15 шкіл з кримськотатарською мовою навчання та одна школа з українською мовою, а також 27 шкіл, де працюють 126 класів з кримськотатарською мовою навчання і 5 шкіл, де працюють 8 класів з українською мовою навчання. Однак, за інформацією Кримської правозахисної групи, у школах, які офіційно заявлені як школи з кримськотатарською мовою навчання, навчання ведеться як кримськотатарською, так і російською.
Представниця Українського культурного центру в Сімферополі Олена Попова розмірковує, чому серед батьків є небагато охочих писати заяви про навчання українською.
Я думаю, перша причина ‒ страх і небажання батьків створювати своїм дітям труднощі в навчанні, друга ‒ апатія й недовіра, які зв'язують рукиОлена Попова
‒ На сайті російського Міносвіти Криму є статистика за 2018-2019 рік, і з неї випливає, що кількість дітей, які вивчають українську мову, скорочується, так само як і кількість шкіл з українськими класами ‒ так що динаміка тут зворотна. Дітей з українським корінням, які, може, хотіли б навчатися українською, багато, але не вистачає ініціативи для відкриття цих класів. Для цього потрібно, щоб батьки написали заяви і щоб адміністрація школи на це відгукнулася ‒ але ми не бачимо у людей такого бажання. Я думаю, перша причина ‒ страх і небажання батьків створювати своїм дітям труднощі в навчанні, друга ‒ апатія й недовіра, які зв'язують руки.
Колишній директор української школи в Євпаторії Ольга Тимошенко стверджує, що проти навчання українською та кримськотатарською мовами в Криму існують негласні вказівки російських чиновників.
‒ У київській школі, куди я перейшла працювати після 2014 року, навчається екстерном досить багато кримських дітей ‒ до 60 осіб на рік. Вони приїжджають і розповідають, як просять адміністрацію своїх навчальних закладів відкривати українські класи або факультативи, але ці ініціативи відкидаються, оскільки всі директори хочуть доповідати своєму начальству, ніби всі бажають навчатися тільки російською.
Відмовляють під абсолютно різними приводами ‒ я знаю все це зокрема зі слів батьків, які приїжджають сюди навчати своїх дітей. Якщо в Криму навіть відновлять українську гімназію, то це буде фарисейство чистої води. Ми розуміємо, для чого це робитиметься ‒ я ніколи не повірю в щирість такого кроку з боку російської влади. Може, це привід зібрати всіх українських дітей в одній школі, щоб шукати серед них загрози.
Голова Центру громадянської освіти «Альменда» Валентина Потапова бачить у публічних закликах відкрити українську гімназію в Криму політичне підґрунтя.
Зараз російська влада веде якусь гру, в якій вона, з одного боку, як і раніше, не підкоряється резолюції ООН, але, з іншого боку, тут ніби як самі люди просятьВалентина Потапова
‒ Шість років навмисно знищувати все українське в Криму і раптом з'являється якась група батьків, яка просить комуністів припинити етнокультурний геноцид українців. Це, м'яко кажучи, дивно. Ще в 2017 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з вимогою до Росії забезпечити навчання українською та кримськотатарською мовами в Криму. Мені здається, зараз російська влада веде якусь гру, в якій вона, з одного боку, як і раніше, не підкоряється резолюції ООН, але, з іншого боку, тут ніби як самі люди просять. Мені це нагадує Радянський Союз, коли у нас багато речей робилися «на прохання трудящих». Звичайно, ми хочемо, щоб українська мова повернулася в Крим, щоб прочинилися ці двері і щоб зник страх у зв'язку з цим. Але чи не стане ця школа майданчиком для російської пропаганди ‒ дуже велике запитання.
Валентина Потапова вказує на те, що в російських державних освітніх стандартах викладання можна зустріти тези про включеність української літератури в російську культуру, тобто про підпорядковане становище українського народу щодо російського.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
