Доступність посилання

ТОП новини

Під час зйомок зробив два «морські» татуювання – режисер фільму про останній український корабель у Криму


Кадр із фільму «U311 Черкаси»
Кадр із фільму «U311 Черкаси»

Почали знімати в квітні 2017 року, а нарешті показали глядачам – у липні 2019. Це про фільм «U311 Черкаси» – він розповідає про останні місяці українського тральщика в складі українських військово-морських сил, про анексію Криму. «Черкаси» став останнім українським кораблем, який захопили росіяни – спецпідрозділ зайшов на борт тільки 25 березня, через 9 днів після «референдуму». На світову прем’єру фільму, який увійшов до конкурсної програми Одеського міжнародного кінофестивалю, приїхав головний консультант стрічки, екскомандувач корабля, капітан 2-го рангу Юрій Федаш. Після прем’єри Радіо Свобода записало інтерв’ю з режисером фільму Тимуром Ященком. Окремо спитали капітана, чи йому сподобалась художня стрічка.

Тимур Ященко
Тимур Ященко

– На якому кораблі ви знімали фільм?

– Це буксир «Корець». Він схожий за розмірами, отже ми його перефарбували, поставили туди гармати і знімали. З команди справжніх «Черкас» у нас знімалися три людини – Дмитро Зайченко, Антон Толмачев і Михайло Воскобойнік. Ще в нас грали хлопці з команди «Корця» – десь половина екіпажу в масових сценах.

– Які враження від спілкування з командиром «Черкас» Юрієм Федашем? Яка він людина?

– Для мене це була складна зустріч – я побоювався, що він буде жорстким і суворим. Але ця зустріч змусила мене переписати сценарій під Юру – його людяні та професійні якості мене буквально надихнули. Я дуже вдячний фільму, що ми здружилися. Так співпало, що наших дітей звати Михайло і Лев – як головних героїв фільму. Це не було навмисно задумано, я обирав імена для героїв із певних художніх причин. Ми здружилися з Юрієм, із іншими моряками також склалися гарні стосунки. Кіношники та військові схожі – в нас також є певна ієрархія, ми також живемо за розкладом. Юра – з Тернопільщини, з «бандерівської» землі. Напевно кров у нього в березні 2014 року заграла, не було навіть думки здавати корабель.

Кадр із фільму «U311 Cherkasy»
Кадр із фільму «U311 Cherkasy»

– А як саме довелося змінювати сценарій?

– Захотілося його оживити і підлаштувати під реальний прототип командира. Тому що ми до цього орієнтувалися на розповіді матросів. Першим питанням Юрія було: «Де ви візьмете корабель?». Ми все пояснили, і він зрозумів, що ми серйозно налаштовані, що все буде «по-справжньому». Знайти і використати буксир «Корець» було саме його ідеєю.

– У реальних подіях на «Черкасах» ніхто серйозно не постраждав. Ви це трохи змінили. Навіщо?

– Ця ідея була з самого початку. Росіяни розказують, що вони нікого не вбили під час анексії Криму, це така ідея в них постійно звучить. Хоча насправді були вбиті люди – троє загинули під час анексії Криму. Цей сюжетний хід робить фільм таким, який будуть дивитися і за кілька десятків років. Це не режисерська амбіція, це артфронт, допомагаємо як можемо.

– Чому так довго готували прем’єру фільму? Що так затягнулось?

– Це був важкий процес, зокрема, на монтажі все затягнулось. Ми закінчили працювати над режисерською версією ще в грудні 2017 року. Дистриб’ютори не дуже її зрозуміли, почали переробляти фільм. Це зайняло десь рік і ось у світ вийшло дві версії – режисерська і прокатна. Фільм довго дозрівав, так само як дозріває і головний герой «Черкас» Мишко.

– Тобто, на Одеському кінофестивалі ви показали режисерську версію, а в прокат вийде інша?

– Так, вийде продюсерська версія. Вона, по-перше, буде українською мовою. В режисерській версії російської мови десь 40%, у прокатній буде 90% української. Я підтримую новий мовний закон, проте, коли ми знімали, він ще не почав діяти. По-друге, там буде інший фінал. Хоча фільми не дуже відрізняються, мабуть тільки спеціалісти побачать (у широкий прокат фільм вийде на шосту річницю анексії Криму – 27 лютого 2020 року – примітка автора).

– Як військові поставилися до сцени з «дідівщиною»?

– Добре. Так і було до 2014 року, до трансформації свідомості українських ВМСУ. Зараз, думаю, вже інакше, підходять більш свідомо до навчання солдатів. Цю проблему треба десятиріччями викорінювати зі свідомості.

– Юрію Федашу сподобався фільм?

– Так. Він задоволений, для нього це також процес і досвід цікавий. Для мене це найголовніший продюсер цього фільму.

– У вас моряки співають «Воїни світла» на палубі. Але в реальності співала команда корабля «Костянтин Ольшанський». Чому так?

– Хтось, коли завантажував відео, помилився. Досі на Youtube є відео з підписом: «На «Черкасах» співають «Воїни світла». Так воно і пішло. Відео було дуже романтичне, дуже наївне, дуже від серця. Мене це сколихнуло. Але через цю помилку я також уже думав, що це було на «Черкасах».

– У вас багато татуювань, зробили нові під час зйомок?

– Так! Ось тральщик «U311 Черкаси», а це мені друг набив: «Очаків».

Говорить останній капітан корабля «Черкаси» Юрій Федаш, капітан 2-го рангу Військово-морських сил України: «Росіяни були вражені нашою поведінкою. Вони розуміли, що ми маємо піти з честю, що це міг би бути приклад і для їхніх моряків. Тому вони й дали нам коридор. Нашою вимогою також було, щоб вони не спускали український прапор, поки команда не вийде за територію окупованого Криму. Вони це зробили.

Юрій Федаш, капітан 2-го рангу Військово-морських сил України
Юрій Федаш, капітан 2-го рангу Військово-морських сил України

У фільмі є момент, коли команда передає прапор кримським татарам – це правда. Зараз цей вишитий прапор у мене вдома. Вивезли також і бойовий стяг. Із виходом із Криму нам допомагала канадська діаспора, вони передавали гроші на це. Бойовими сценами у фільмі я не дуже задоволений, проте тут вже як є. Ми не ходили відкрито по палубі, коли росіяни стріляли, ховалися. Проте дійсно кидали гранати, відлякували їх від бортів. У команді корабля «Черкаси» було 65 людей, 12 із них перейшли на бік агресора. В тому числі старший помічник і штурман. Зараз служать там. Відносин не підтримую».

  • 16x9 Image

    Ірина Назарчук

    З 2017 року пишу та знімаю для Української редакції Радіо Свобода. З матеріалом «Попри стереотипи: жінки на військовому флоті» стала переможницею конкурсу ООН для журналістів «Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку». Закінчила Одеський національний університет. Працювала на радіостанціях, телеканалах, в інформаційних агентствах Одеси. Пройшла кілька навчальних курсів «Інтерньюз-Україна».

XS
SM
MD
LG