Доступність посилання

ТОП новини

Філософія Кримського ханства актуальна і для XXI століття


Мечеть Орта-Джамі в Бахчисараї після реконструкції. В період Кримського ханства вважалася головною п'ятничної мечеттю

Випущена у світ видавництвом «Комора» у Києві книга відомого сходознавця Михайла Якубовича «Філософська думка Кримського ханства» має велике не тільки наукове, але й історичне та політичне значення. Ще й нині російська пропаганда підносить історію Криму як вікове панування темного та реакційного ісламу, хаотичне скупчення людей, які займаються лише набігами та работоргівлею, монархію без гідної культури, літератури й науки. Тисячі історичних фактів, наукових досліджень вже спростували цю брехню, проте російські й нинішні кримські ЗМІ її або повторюють, або мають на увазі в контексті своїх писань знову й знову.

Ця книга ж свідчить на матеріалах світових книгосховищ і наукових бібліотек, що за часів Кримського ханства в Криму і взагалі в Північному Причорномор'ї, у Східній Європі існувала висока культура, література та кримська філософська думка, вписана в контекст найбільш передових східних культур того часу.

Чому ми про це мало знаємо? Не тільки тому, що часто ліниві та не зацікавлені, а й тому, що Російська імперія, яка століттями пробивала собі шлях на Схід, все зробила для того, щоб цю культуру знищити й оголосити, що нічого такого й не було. Уже доводилося писати, що, як зазначали середньовічні мандрівники Кримом, на півострові існувала велика кількість бібліотек, приватних збірок, в яких зберігалися рукописні арабські та тюркські раритети. Однак під час захоплення Криму військами фельдмаршала Мініха 1736 року відбулося катастрофічне знищення кримського культурного надбання: цілеспрямовано зруйнували безліч пам'яток архітектури, у Бахчисараї була спалена велика частина державного архіву Кримського ханства. Також були знищені вогнем практично всі великі книгосховища, включаючи Ханську бібліотеку, бібліотеки столичних і периферійних медресе, публічні та приватні бібліотеки.

На цих вогнищах загинули твори видатних кримськотатарських письменників, поетів, теологів, істориків, філософів, композиторів, лікарів

А в 1833 році була здійснена друга хвиля знищення духовної спадщини ‒ операція з вилучення письмових раритетів і пам'яток історії з бібліотек мечетей, приватних книжкових колекцій, сімейних зібрань, усіх нових і старих рукописів, серед них і старовинних, які до цього століттями передавалися від покоління до покоління. І за розпорядженням російської влади всі ці безцінні раритети були спалені. На цих вогнищах загинули твори видатних кримськотатарських письменників, поетів, теологів, істориків, філософів, композиторів, лікарів. Загинули трактати, багато з яких існували в єдиних екземплярах.

І коли зараз вже пишуть, що був у Криму той чи інший філософ, і відомо, що він написав якесь дослідження, яке згадується в інших збережених раритетах, але самого твору не знайти, то це з великою ймовірністю може означати, що ця всесвітньо відома робота була спалена у Криму під час завоювань. І тепер вченим доводиться шукати філософські твори кримських авторів у таких зібраннях, як бібліотека Сулейманіє у Стамбулі, бібліотеки в Манісі, Кастамону, Чорумі та інших у Туреччині, а також у бібліотеці Базельського університету у Швейцарії, Принстонського університету в США та інших.

Насправді Крим не був ніяким пограниччям. Християнський і мусульманський світи існували в умовах глибокої дифузії, взаємопроникнення і взаємодії, збагачуючи один одного

Ця книга також спростовує улюблене твердження, наприклад, Леоніда Грача про те, що Крим був розташований на межі між ареалами християнської і мусульманської культури, тому через їх різницю не було жодного взаємного впливу та взаємодії Криму з Північним Причорномор'ям, Криму з Європою, як і слов'янських та християнських культур з Кримом і Сходом взагалі. Однак це твердження чисто умоглядне. На глибокій півночі, наприклад, в Санкт-Петербурзі ми знаходимо мусульманські мечеті та арабські раритети в бібліотеках, а на самому півдні, наприклад, у Стамбулі, ми бачимо християнські святині. Насправді Крим не був ніяким пограниччям. Християнський і мусульманський світи існували в умовах глибокої дифузії, взаємопроникнення і взаємодії, збагачуючи один одного. Однак завоювання Росії та навмисне нищення нею культур на завойованих територіях спричинили відчуженість та ізоляцію, а то й ворожнечу між регіонами та народами.

Вперше у світі

Михайло Якубович ‒ відомий сходознавець, кандидат історичних наук, науковий співробітник Національного університету «Острозька академія». Він ‒ автор повного перекладу Корану українською мовою, а також численних наукових публікацій з питань ісламської філософії в українських і закордонних виданнях, виступав з лекціями і доповідями в університетах Бельгії, Ірану, Німеччини, Польщі, Росії, Саудівської Аравії, США і Туреччини. Його перу належать такі дослідження як «Фундаментальна онтологія Ібн Сіни: поняття вуджуд» (2012), «Вирішальне слово про зв'язок релігійного закону та людської мудрості» (2011), «Ісламська філософія та наука у спадщині кримського мислителя Абуль-Бака аль Кафауві» (2013), «Людина як ідеальне коло: до антропології Ібн Ас-Сіда Аль-Батальвсі» (2014 року) та інших.

Михайло Якубович
Михайло Якубович
Крим ще за часів Кримського ханства був глибоко інтегрований у світовий науковий простір

Його книга про філософську спадщину Кримського ханства ‒ перше комплексне дослідження релігійно-філософських здобутків Кримського ханства XV-XVIII століть, основних положень тодішнього правознавства, апологетики, богослов'я та суфізму. Багато з джерел цієї книги використані та введені в науковий обіг вперше у світовій практиці.

Знайдені пам'ятки філософської думки Криму свідчать, що Крим ще за часів Кримського ханства був глибоко інтегрований у світовий науковий простір і має глибокі філософські традиції, і самі філософські твори, знайдені поза межами Криму у світових зібраннях, свідчать про високий рівень кримської наукової думки.

Книга Михайла Якубовича «Філософська думка Кримського ханства»
Книга Михайла Якубовича «Філософська думка Кримського ханства»

Автор досліджує світогляд і внесок у сучасну їм науку вихідців з Кримського ханства Абу Бакр Каландара, Ахмада аль-Киримі, Ібрагіма аль-Киримі, Абуль-Бака аль-Кафауві, Мухаммада аль-Кафауві, Селіма Диване Киримли та багатьох інших. Автор проаналізував кілька сот манускриптів і декілька десятків стародруків у згаданих вище бібліотеках.

Наукові погляди кримських філософів того часу являли собою незалежні наукові течії, на них зважали філософи всього світу

Він показує у книзі, що наукові погляди кримських філософів того часу не були ні компілятивними, ні наслідувальними, вони являли собою незалежні наукові течії, на них зважали філософи всього світу. Автор цієї книги, як і багато інших дослідників-сходознавців, показує досягнення кримської філософії того часу, що повністю спростовує твердження про те, що середньовіччя ‒ це наскрізь «темні століття».

Модель ісламу, що сформувалася у Кримському ханстві, під впливом суфізму заклала основи постосманської релігійності кримчан зі значним впливом ліберального компонента, тому й весь час наголошують, що модель кримського ісламу ‒ це значно вільніша і значно цивілізованіша система релігійного життя цілого народу. Водночас за межами Криму радикальний традиціоналізм у значенні апеляції до первинного ісламу, підготував основу для формування салафізму та інших форм сунітського консерватизму.

Ілюстрації до книги Михайла Якубовича
Ілюстрації до книги Михайла Якубовича

Автор зазначає, що при формуванні філософсько-релігійних теорій Північного Причорномор'я та Криму були успадковані погляди та ідеї Ібн Сіни, і це надає всій кримській філософії того часу відтінку «авіценізму», як однієї з тенденцій і напрямків філософської думки.

Автору вдається виділити групу авторів, найбільш пов'язаних із Кримом, які вивчали життя і практику в Криму

Як свідчать стародавні пам'ятки, середньовічні автори часто мігрували з Криму до Європи, на Близький Схід, в Азію, Африку, назад до Криму. Вони переїжджали з метою навчання, наукової роботи, для досліджень, просто заради пізнавальних подорожей. Кримські філософи ставали іранськими, перськими, і навпаки, багато філософів, суфії, богослови приїжджали до Криму. Але все-таки автору вдається виділити групу авторів, найбільш пов'язаних з Кримом, які вивчали життя і практику в Криму. Упродовж п'яти розділів книги він досліджує, наприклад, філософський суфізм Ібрагіма аль-Киримі, парадигму посткласичних наук у творчості Абу аль-Бака аль-Кафауві, раціоналізм Мухаммада аль-Кафауві та Мухаммада аль-Аккірмані, теорію і практику суфізму у творчості Абу ль-Файда аль-Кафауві, Селіма Дивані Киримли, Хаміда Бі-нува Киримі, Абд аль-Баки аль-Хіджабі та багатьох інших.

Окрім того, у додатках до книги читач знайде оригінали або фрагменти, перекладені українською мовою. Знайомство з ними приводить до висновку, що філософія кримського середньовіччя актуальна і для нинішнього століття, якщо людина вміє цінувати науку та мудрість, які і є вічними цінностями.

Крим і Україна: історія та спадковість

І якщо говорити про те, що Україна з Кримом вже не тільки християнська і слов'янська країна, а їй притаманні також і глибокі традиції мусульманського і тюркського суспільства, то потрібно мати на увазі, що в давнину значна частина України, а саме Крим і весь схід, вся степова і лісостепова зони, були населені тюркськими народами мусульманського віросповідання, і були ареною їх науки, культури, філософії. Тому все це складова частина історії України та її особливість, яку треба вивчати і розвивати, а не відмовлятися і відрікатися. І це буде тільки збагачувати та урізноманітнювати історичну та культурну спадщину нашої країни та нашого народу.

Навіть більше, частина нинішнього населення Криму ‒ й атеїсти, і християни-українці, і мусульмани-кримські татари ‒ через нову окупацію півострова Росією нині розсіяні всією Україною. Кримськотатарський народ ще більше, ніж раніше, є частиною української політичної нації, причому, як видно з досвіду, найбільш патріотичною та свідомою його частиною, і водночас, як і самі українці, знову сильно ‒ до рівня геноциду! ‒ зазнає від російської імперії.

Ми й сьогодні можемо насолоджуватися твором Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха», створеним ще в XIII столітті, хоча й дійшов він до нас у староосманському перекладі, знайденою в Узбекистані книгою Абу Бакр Каландара «Каландар-наме», творами інших, хоч і небагатьох, середньовічних авторів. Але історія, на жаль, не зберегла до нинішнього часу багато геніальних пам'яток, а значить ми маємо вивчати й берегти те, що дійшло до нас з глибини століть. У цьому ще один аспект цінності книги Михайла Якубовича «Філософська думка Кримського ханства».

Автор висловлює подяку за сприяння в підготовці цього огляду та серії подальших оглядів літератури з теми Криму громадській організації «Кримський дім» та її керівнику Аліму Алієву.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Івана Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG