Виконувач обов'язків генерального консула України в Ростові Тарас Малишевський відвідав у СІЗО кримських політв'язнів ‒ фігурантів сімферопольської та бахчисарайської груп «справи Хізб ут-Тахрір».
«Із нашими громадянами ми бачимося під час судових засідань, регулярно спілкуємося з їхніми адвокатами, родичами, однак «живий контакт» ‒ коли можна поговорити з кожним на цікаві теми, обійняти кожного, торкнутися особистих питань ‒ відбувся вперше. З «сімферопольцями» (фігурантами сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» ‒ КР), які нещодавно знайшлися в Ростові-на-Дону, ми вже встановили листування. Наступного понеділка-вівторка буде чергове судове засідання, під'їдуть учасники процесу та небайдужі. Ну а цього тижня я поспішив поспілкуватися з кожним особисто», ‒ розповів генконсул Тарас Малишевський.
Перед відвідуванням кримчан Малишевський зустрівся з начальником СІЗО-1 Ростова й обговорив із ним умови утримання ув'язнених:
«У СІЗО відзначають стійкість, твердість, терпіння та згуртованість усіх п'ятьох. Це, на мою думку, цінується й викликає повагу, звичайно, з поправкою на специфіку місця, до таких «арештантів». І тому мої зауваження або прохання ‒ хто чекає на радіоприймач, кому необхідні ліки, кому ‒ лікар, батарейки, інші здавалось би дрібниці, але вкрай необхідні в їхніх умовах, ‒ з боку адміністрації сприймаються позитивно».
Спочатку він по черзі зустрівся з фігурантами «сімферопольської групи»: братами Теймуром та Узеїром Абдуллаєвими, Рустемом Ісмаїловим, Емілем Джемаденовим та Айдером Саледіновим. З кожним із них він поговорив окремо.
Теймур Абдуллаєв утримується у двомісній камері разом з ув'язненим із Кавказу. «Ми вже обмінялися листами, тому зустрілися, обійнявшись як друзі. Поговорили про політику в Україні, менше зачіпали Росію. Звичайно, привіти сім'ї, усім, хто їх підтримує та хто приїжджає на суд до Ростова».
Узеїр Абдуллаєв поскаржився консулу на «інформаційний голод» ‒ говорить, що газети, які він передплатив, не приходять.
«Може, коли радіоприймач, переданий мамою, таки потрапить до рук, новин стане більше, ‒ зазначив генконсул. ‒ Коли я зустрічаюся з нашими хлопцями-в'язнями, то намагаюся, прощаючись, обійняти кожного ‒ сам займаюся спортом і хочу, користуючись моментом, «перевірити» м'язи, тонус кожного. Але не у випадку з Узеїром ‒ хто кого ще має «перевірити». Сила в руках така, що він мене на татамі скрутив би за пару секунд. Я бачив фото й відео їх із братом занять єдиноборствами, інтерв'ю з учнями, спортивні досягнення, тому помірятися силою рук не пропонував».
Рустем Ісмаїлов та Еміль Джемаденов просили консула передати подяку тим, хто приїжджає з Криму підтримати в'язнів під час судових засідань.
«Рустем запевнив, що в цілому все нормально у нього, здоров'я ‒ теж. Повідомив, що в усьому, що сталося з ним, знаходить благо Всевишнього. «Ми стали міцнішими, ми стали сильнішими», ‒ передав слова Ісмаїлова генконсул. ‒ З Емілем багато говорили про політику, про президентські вибори в Україні, силу громадянського суспільства. Постарався дати розклад політичних сил, процесів, що відбуваються в нашій країні».
Після розмови Малишевський поспілкувався з керівництвом ростовського СІЗО щодо відвідування Джемаденова лікарями.
Айдер Саледінов розповів, що перебуває у великій камері на 14 місць, де є холодильник і телевізор.
Після цього генконсул відвідав фігурантів «бахчисарайської четвірки», яким Північно-Кавказький військовий окружний суд 24 грудня 2018 року виніс вирок. Їх також звинуватили в участі в організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у Росії терористичною.
Енвер Мамутов був засуджений до 17 років позбавлення волі, Рустем Абільтаров, Ремзі Меметов та Зеврі Абсеїтов ‒ до дев'яти років.
«Як йдеться в заяві нашого (українського) МЗС, це рішення ще раз підтвердило, що російське антитерористичне законодавство широко застосовується російською окупаційною адміністрацією для прикриття політичних репресій проти представників кримськотатарського народу. Звичайно, Україна мовчки не спостерігатиме за цією практикою Росії і продовжує використовувати всі можливі політико-дипломатичні важелі для звільнення своїх громадян», ‒ зазначив Малишевський.
Як можна чути й тверезо сприйняти цей крик душі, що там, удома залишилося 17 дітей чотирьох батьків ‒ нормальних, сильних духом, справжніх чоловіків? Що вони роблять тут?!
Усі фігуранти «бахчисарайської групи» утримуються в спецблоці ізолятора. Генконсул розповів, що розмовляв із керівництвом ізолятора щодо стану камер та можливості матеріальної допомоги ув'язненим з боку консульства в Ростові: «Пошта Росії півтора місяця «слала» нашу допомогу, в решті решт, гроші повернулися. Шукаємо інші шляхи. Хоча самі «бахчисарайці» говорять ‒ нам грошей не треба, допоможіть краще сім'ям». Малишевський нагадав, що в заарештованих залишилися вдома 17 дітей: «Як можна чути й тверезо сприйняти цей крик душі, що там, удома залишилося 17 дітей чотирьох батьків ‒ нормальних, сильних духом, справжніх чоловіків? Що вони роблять тут?!».
Генконсул передав слова кожного з ув'язнених «бахчисарайської групи».
Зеврі Абсеїтов повторив, що «не має жодного стосунку до того, в чому його звинувачують»: «Якщо з Божою поміччю повернуся на Батьківщину, займуся своєю улюбленою справою. Що передати родині? Все у мене добре, нехай не переймаються».
Енвер Мамутов дякував усім, хто підтримує ув'язнених та їхні сім'ї: «Спасибі всім людям, хто не залишив нас у біді. Незнайомі чоловіки приїжджають, підтримують ‒ їхнє перебування тут вселяє в нас сили».
Генконсул передав Рустему Абільтарову ліки й показав через цензора фотографії родини ‒ знімки віддати не дозволили.
Ремзі Меметов звернувся до всього кримськотатарського народу: «Я вас всіх люблю, щира подяка, що знаходите час, що підтримуєте один одного. Нехай Аллах буде всіма вами задоволений. Справа наша ‒ незаконна, усі нас знають із найкращого боку, та цей абсурд нашого ув'язнення поки триває». Він оголосив, що відмовляється мати справу з російськими правозахисними організаціями, а генконсул намагався його переконати.
Малишевський зазначає, що кримчан відвідують у СІЗО співробітники Громадської спостережної комісії Ростовської області, правозахисники «Меморіалу» та організації «За права людини».
«Увага постійна, візити не припиняються, ‒ говорить генконсул. ‒ Я це пояснюю як привернення уваги міжнародних організацій ‒ а вони, у свою чергу, звертаються з відповідними запитами до російської сторони, ‒ так і роботою правозахисних організацій як у Росії, так і в Україні. Ми в генконсульстві теж намагаємося постійно бути на судовому процесі, моніторити із зали засідань розгляд справи по суті та підтримувати відносини з адвокатами та членами сімей».
