Історії про депортацію кримськотатарського народу найчастіше можна дізнатися від очевидців: від бабусь і дідусів, які пережили ніч 18 травня 1944 року, довге розставання з Батьківщиною і згодом повернення до Криму. Їхні діти, онуки та правнуки знають ці історії: як вривалися в будинки з самого ранку, наказували брати найнеобхідніше й вивозили у вагонах для худоби до Узбекистану, Казахстану, на Урал.
Існує багато свідчень депортації кримських татар. Але є ще одні німі свідки геноциду народу ‒ це речі, які люди в поспіху хапали перед від'їздом, зберегли їх і повернули до Криму під час повернення на Батьківщину.
Шаверу Ібрагімову 90 років, він живе в Сімферополі, у нього четверо дітей: троє синів і дочка, є онуки. 18 травня 1944 року близько другої години до них у будинок постукали, відразу забрали у матері Шавера-аг'а ліхтар, із яким вона вийшла відчинити двері. Дали команду взяти речі на три дні та зібрати дітей, яких у родині було дев'ятеро. Він згадує, що всіх вивели на площу, оточену солдатами: «Я якось потім сховався, втік додому. І ось вдома книга лежить, альбом лежить, ось такий свинець, там золоті кільця, золоті сережки лежать. Все не забрав, забрав тільки ось годинник, татів годинник. Це з миколаївських часів (часів Російської імперії ‒ КР) залишився, не радянський годинник».
Ібрагімов не пам'ятає, коли цей годинник зупинився: «Взагалі їх ключиком заводять, ось тут зі зворотного боку є отвір для нього. А відремонтувати так і не змогли, скільки не намагалися». Годинник схожий на наручний, але без ремінця. З одного боку, на циферблаті, помітний скол. А під стрілками ‒ напис, ймовірно, чоловіче ім'я та прізвище староосманською мовою. Шавер-аг'а стверджує, що ця річ датована XIX століттям. Шавер Ібрагімов не може відповісти, чому 1944 року не взяв із дому інші, більш дорогоцінні речі. Але припускає, що спрацювало бажання зберегти пам'ять. Його батько займався видобутком льоду зі свердловин на Ай-Петрі: «Тоді ж не було холодильників, ось батько заготовляв лід, потім продавав лікарням, санаторіям, а залишки простим людям роздавав». Ібрагімова-старшого посадили 1937 року, засудивши на 10 років за «контрреволюційну діяльність». 1941 року він загинув в одному з таборів.
З найстрашніших спогадів про дорогу до Узбекистану, в Ібрагімова залишилося одне: «У вагоні бабуся була одна. О 5 годині ешелон зупинився, це ми вже заїхали до Казахстану. Вона залізла під вагон у потребі. І секунди не пройшло, ешелон рушив, її ось так навпіл перерізало. Поховали в піску її прямо там і поїхали». Розповідаючи про умови життя в Узбекистані, Шавер-аг'а згадує, що спочатку він працював на рисових плантаціях. «Рис на сухому не росте, він у воді росте, знаєте про це? Ось цю воду ми пили, а там же земля, там жаба, там цеоліти, ось від цього й захворіли. Я 5 вересня матір поховав і зліг, майже при смерті був». Врятувала його одна узбечка, вилікувала й намагалася добре годувати, чоловік говорить, що згадує її дуже часто й завжди читає за неї молитву.
«Взагалі, я пам'ятаю, ми коли приїхали, я зустрів першого місцевого жителя: ось із такою бородою, з ножем. Він від мене тікає, я від нього тікаю. До того антипропаганда була там проти нас. І ось коли дізналися, що ми ‒ мусульмани, вони теж мусульмани, платівка перекинулася».
Зараз Шавер Ібрагімов живе в Сімферополі, він повернувся до Криму 1990 року, проте його рідне село Ай-Василь тоді вже перетворилося на мікрорайон Ялти Василівку. Він дуже хоче знайти хоч якісь відомості про свого зниклого безвісти старшого брата, Мустафу Ібрагімовича Ібрагімова, який під час Другої світової війни служив у Севастополі на флоті й 1942 року зник безвісти. Звинувачення в «масовому колабораціонізмі» з кримських татар зняли 1967 року. Їм дозволили повернутися додому 22 роки по тому.
День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму 1944 року. Цього дня до Середньої Азії з півострова був відісланий перший ешелон із кримськими татарами. Всього були депортовані понад 180 тисяч осіб.
Цього дня відбуваються траурні заходи пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.
Згідно з постановою Верховної Ради України, день 18 травня оголошений Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
