Доступність посилання

ТОП новини

Джемілєв і Габай: «Я хотів би, щоб біль чужий жив у мені щемливим в серці болем...»


Ілля Габай

45 років тому в Ташкенті відбувався резонансний політичний процес над учасниками кримськотатарського національного руху. Особливість його полягала в тому, що на лаві підсудних опинився не тільки кримський татарин...

З 12 до 19 січня 1970 року, в Ташкентському міському суді, слухалася справа Іллі Габая та Мустафи Джемілєва.

Ілля Габай був арештований 19 травня 1969 року в Москві. До цього часу він вже взяв участь у кількох публічних акціях протесту учасників новонароджуваного правозахисного руху: в «мітингу гласності» 5 грудня 1965 року і в демонстрації 22 січня 1967 року, незабаром після якої був заарештований і ув'язнений в Лефортовській в'язниці. Але в червні 1967 року Габай був звільнений, а справа щодо нього припинена. У січні 1968 року разом з Юлієм Кімом і Петром Якором Габай склав звернення «До діячів науки, культури, мистецтва», в якому автори вказували на прямий зв'язок між політичними переслідуваннями в країні і спробами «ресталінізації».

У цей же період Ілля Габай через Петра Григоренка та Олексія Костеріна знайомиться і зближується з активістами кримськотатарського руху – Мустафою Джемілєвим, Роланом Кадиєвим, Зампірой Асановою.

З жовтня 1968-го до травня 1969-го року у нього були проведені чотири обшуки.

7 травня 1969 року, в день, коли в Ташкенті заарештували Петра Григоренка, у Габая був проведений останній обшук, в ході якого був вилучений архів документів (вирізки з газет про подвиги кримських татар у Великій Вітчизняній війні, копії листів кримських татар, брошура академіка Андрія Сахарова, збірка «Похорон А.Є. Костеріна», документи національного руху). Відразу ж після арешту Габай був етапований в Ташкент.

Мустафа Джемілєв у молодості
Мустафа Джемілєв у молодості

У вересні 1969 року в узбекистанському Гулістані був затриманий Мустафа Джемілєв. Це був вже другий його арешт. Його справа була об'єднана зі справою Іллі Габая. Обидва звинувачувалися в «поширенні завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад».
Габаю інкримінувалося виготовлення і розповсюдження низки документів – зокрема, «лист дванадцяти» Будапештської наради комуністичних партій, вже згадуване вище звернення «До діячів науки, культури і мистецтва», звернення громадян Москви на захист кримських татар та інші матеріали, Джемілєву – документи національного руху , зокрема «Інформація №69».

У дні процесу біля будівлі суду чергували посилені наряди міліції, в залі суду постійно присутні 20-30 співробітників КДБ. В один із днів, коли вони зайняли всі місця в перших двох рядах, вибухнув скандал. Підсудні та їхні родичі, відтиснуті до задніх рядів, зажадали у суду запропонувати співробітникам КДБ покинути зал засідання. Габай і Джемілєв висунули протест проти такого тиску на суд з боку КДБ, одночасно вимагаючи пропустити в зал близьких і друзів.

Суддя повідомив, що товариші в перших рядах не порушують порядку, в той час як один з товаришів в задніх рядах порушує порядок: він сидить в залі суду в головному уборі. Це був 75-річний дядько Мустафи Джемілєва – за мусульманським звичаєм, він не знімав шапки. Суддя запропонував йому зняти шапку або покинути зал. Старий, заплакавши, оголив голову. У залі піднявся крик. Лише перші два ряди, які займали гебісти, зберігали незворушний спокій.

Мустафа Джемілєв зажадав, щоб його вивели й судили заочно, якщо не приберуть співробітників органів. Габай наголосив, що присутність агентів КДБ розглядає як особисту образу. Усім присутнім запропонували покинути зал, була оголошена перерва. Після перерви і до кінця процесу співробітники органів займали в залі останні ряди.

Іллю Габая захищала московський адвокат Діна Камінська, Мустафа Джемілєв захищався сам. Коли Камінська готувалася до цього процесу, вона познайомилася з багатьма кримськими татарами. «Крим і дім були для них усіх синонімами», – здивувалася адвокат...

Діна Камінська
Діна Камінська

Здавалося б, навіщо Іллі Габаю потрібно було заступатися за кримських татар? Діна Ісааківна згадує такий епізод: «Навіть слідчий з особливо важливих справ Березовський, пропалений цинік і кар'єрист, якось, коли Габая не було в кабінеті, сказав:

– Хороший він чоловік, ваш Габай. Мені його шкода. Я розумію Джемілєва. Він татарин і бореться за свій народ. А що треба Габаю? Навіщо він, єврей, поліз у цю чужу для нього справу?».

Відповіддю на це питання для Камінської стали вірші самого Іллі Габая:

Я хотів би, щоб біль чужий
Жив у мені щемливим в серці болем...

Підсудні не визнали себе винними. У ході розгляду підсудні та адвокат вимагали перевірки фактів, викладених у документах, заперечуючи наявність в них наклепу. Суд ухилився від перевірки фактів, а встановлював тільки авторство, обставини складання та поширення документів.

Аналізуючи документи, інкриміновані Габаю, адвокат Камінська показала, що факти, викладені в цих документах судом не спростовані і, отже, не доведена об'єктивна сторона злочину; що ж стосується суб'єктивної сторони справи (ст.190–1 КК РРФСР передбачає усвідомленість, «завідомість» брехні), то Габай, безумовно, вірить у правдивість усього написаного і підписаного ним. Захисник просила виправдати Габая.

У своєму останньому слові Ілля Габай сказав, що один з найстрашніших проявів сталінізму – це масове розтління людей

У своєму останньому слові Ілля Габай сказав, що один з найстрашніших проявів сталінізму – це масове розтління людей, зазначивши, що він виступає проти політичних репресій, проти переслідування інакомислячих, бо не бажає уподібнюватися представникам того покоління, яке «не помітило» зникнення 14 мільйонів співгромадян в 30-40-і роки.

У своїй захисній промові та в останньому слові Мустафа Джемілєв розповів про боротьбу кримських татар за повернення на батьківщину та відновлення державності. Він надав суду список опублікованої белетристики і публіцистики, яка містила наклепи на кримськотатарський народ; розповів про гоніння, яким піддаються з боку місцевої влади і каральних органів кримські татари, які намагаються повернутися на батьківщину.

На знак протесту проти переслідування кримських татар і судового свавілля він оголосив тридцятиденне голодування. «Батьківщина або смерть!» – такими були останні слова Мустафи Джемілєва.

Суд засудив Іллю Габая до трьох років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму; Мустафу Джемілєва – до трьох років позбавлення волі у колонії суворого режиму. Габай відбував термін в Кемеровській області, Джемілєв – в Узбекистані.

Перед кінцем терміну Ілля Габай був етапований до Москви і допитаний у так званій «справі «Хроніка поточних подій», у якій в 1971-1972 роках був заарештований і притягнутий до суду ряд учасників правозахисного руху. Після звільнення допити у «справі «Хроніки» продовжилися. Через місяць після повернення Габая в Москву, в червні 1972 року, був заарештований близький друг і однодумець Габая, один з лідерів правозахисного руху Петро Якір. А незабаром стало відомо, що Якір активно співпрацює зі слідством. Виснажливі допити, загроза нового арешту, альтернативою якому, мабуть, могла бути лише еміграція, поведінка Якора на слідстві – все це, як вважають його друзі, стало причиною глибокої депресії Іллі Габая...

З 27 серпня до 3 вересня в Москві відбувався суд над московськими правозахисниками Петром Якором і Віктором Красіним. Підсудних звинувачували в антирадянській діяльності, передбаченій статтею 70 Кримінального Кодексу РРФСР. Обидва підсудних повністю визнали свою провину і висловили каяття з приводу скоєного.

5 вересня в Будинку журналістів у присутності іноземних кореспондентів була проведена прес-конференція за участю Якора та Красіна, в якій вони покаялися у своїх злочинних діяннях, що сприяли ворожій діяльності зарубіжних антирадянських організацій. В уривках прес-конференція транслювалася по телебаченню.

Цей процес став одним з найбільш обтяжливих епізодів в історії правозахисного руху, сприйнятий багатьма як його розгром.

20 жовтня 1973 року, незабаром після суду над Якором та Красіним, Габай викинувся з балкона своєї квартири на одинадцятому поверсі. У передсмертній записці він написав: «У мене не залишилося ні сил, ні надії».

Мутафа Джемілєв на вечорі пам'яті Іллі Габая
Мутафа Джемілєв на вечорі пам'яті Іллі Габая

Заупокійну службу за Іллею Габаєм – невіруючим і самогубцею – служили в православній церкві в Москві, в єрусалимській синагозі і в мусульманській мечеті. Прах Габая похований на його батьківщині – в Баку.

Мустафа Джемілєв після звільнення знову повернувся до боротьби свого народу і згодом був ще п'ять разів заарештований за участь у кримськотатарському національному русі.

20 жовтня 2005 року в Єрусалимі відбувся вечір пам'яті правозахисника Іллі Габая, присвячений 70-річчю з дня його народження. Серед почесних гостей на ньому був присутній і подільник Іллі Габая у процесі 1970 року – Мустафа Джемілєв...

Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу

Цей текст вперше був опублікований на сайті Крим.Реалії в грудні 2015 року.

XS
SM
MD
LG