Камери спостереження в Криму та Росії: «Масове стеження»

Уряд Росії має намір впровадити в усій країні систему відеоспостереження «Безпечне місто», на ці цілі планується витратити 97 мільярдів рублів. Водночас у Севастополі міську систему моніторингу в тестовому режимі запустили ще у квітні 2021 року.

Надалі російська влада міста має намір довести кількість камер до однієї тисячі до кінця року ‒ зараз їх встановлено 230. Доступ до відео з системи вже зараз мають російські ФСБ, МВС та МНС. При цьому Севастополь у 2020 році увійшов до рейтингу сусідньої Росії як лідер зі зростання злочинності. Сам проєкт «Безпечне місто» розроблений на замовлення МНС і, згідно з офіційним описом, покликаний забезпечити транспортну та екологічну безпеку, захист населення, міської та комунальної інфраструктури. Про те, яким цілям служать системи відеоспостереження в Криму та Росії, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналіст з Севастополя Давид Аксельрод розповів Крим.Реалії, де в місті найчастіше встановлюють системи відеоспостереження та як до цього ставляться місцеві жителі.

‒ У першу чергу нові камери помітні у громадських просторах, які здаються в експлуатацію після масштабних реконструкцій. Це вулиці, парки або сквери, набережні. Тобто навіть у маленькому сквері після реконструкції стає помітно, що на ліхтарних стовпах або на якихось інших спорудах встановлені камери відеоспостереження. У дворах, на сільських дорогах або вузьких вуличках у спальних районах їх не видно. Окрім того, практично всі нові зупинкові комплекси забезпечені камерами. Однак я не чув якихось публічних чи навіть «кухонних» обурень городян щодо системи відеоспостереження. Водночас статистичні відомості свідчать про те, що Севастополь лідирує за показниками злочинності. Я думаю, багато жителів міста без цього знання навряд чи сказали б, що Севастополь небезпечний з криміногенної точки зору.

Український журналіст та автор розслідувань про кримські банди Олег Єльцов пояснює, що спецслужби всього світу використовують системи відеоспостереження у своїх цілях, але Росію в цьому плані вважає особливою.

‒ Діджиталізація триває, тут нічого не поробиш. З одного боку, це протидія злочинності, з іншого, обмеження прав громадян та їх приватності. Безумовно, ця система сприяє розкриттю значної частини злочинів. У Росії, до речі, багатший досвід, ніж в України: вона глобально перевела Москву на жорсткий контроль за порушеннями правил дорожнього руху, і там дійсно стало більше порядку на дорогах. Але, природно, особливо в імперії, будь-яке нововведення завжди працює на державу, полегшуючи стеження за людьми. Втім, так чи інакше це відбувається в усьому світі: спецслужби використовують системи відеоспостереження проти громадян. Різниця в тому, що в Росії громадяни не впливають на процеси у владі ‒ значить, ніякого контролю з боку суспільства немає, і таких порушень прав буде в рази більше, ніж у цивілізованому світі.

Російський політолог Ігор Ейдман солідарний з такою оцінкою й переконаний, що російська влада зловживає новими технологіями.

‒ Насправді відеоспостереження ‒ це як ніж. Ним можна робити й абсолютно нормальні, корисні побутові речі, і вбивати. Тобто це технологія подвійного застосування. Безумовно, це відеоспостереження зараз існує в усьому світі, його використовують у боротьбі зі злочинністю, з якимись правопорушеннями тощо, але в руках злочинців і бандитів ця технологія допомагає тероризувати мирне населення, зокрема в окупованому Криму. При цьому вони працюють на технологіях, які фактично вкрадені на Заході. Нічого особливого в галузі комп'ютерних технологій у Росії власними силами не створено.

Олег Єльцов пропонує змиритися з тим, що епоха приватності закінчилася, адже кожен сучасний смартфон фактично перетворюється на пристрій стеження.

‒ Ви можете просто заспокоїтися на думці, що ви мало кому цікаві. Якщо у вас мільйони й ви купуєте яхти ‒ можливо, продавці яхт відстежать вас і знайдуть можливість на вас вплинути, щоб ви звернули увагу на їх товар. Але це буде робитися зовсім інакше ‒ не через камери, а через кліки в соцмережах, через ваші коментарі, через відвідування магазинів, куди ви носите з собою мобільний телефон. Така реальність, на жаль.

Голова Міжнародної практики міжнародної правозахисної групи «Агора» Кирило Коротєєв вказує на те, що при прагненні до масового стеження російська влада не прагне до масових покарань за зафіксовані злочини.

‒ Звичайно, легко робити ці протиставлення: або є держава, або є приватність. Право на приватне життя не є абсолютним, тому в якихось випадках воно цілком може бути обмежене для пошуку злочинців. Щоправда, в Росії масове стеження камерами використовується переважно для затримання демонстрантів. Якщо вас просто поб'ють на вулиці, то вся ця система камер не допоможе, хоча в інших країнах, напевно, саме це сприяло зниженню рівня вуличної злочинності. Питання в тому, як і для чого ви використовуєте стеження і як це регулюється. У Росії усі технології влаштовані так, що вони можуть бути використані в будь-який момент проти будь-якого громадянина. Тобто влада створює ситуацію, в якій можна було б переслідувати кого хочеться й коли хочеться, довільно, а не знаходити абсолютно всі порушення закону.

Разом з тим Кирило Коротєєв зазначає, що спроби російської влади обмежити приватність громадян ‒ зокрема, в інтернеті ‒ з одного боку, не завжди вдаються так, як хотілося б Кремлю, з іншого, наштовхуються на протидію російського суспільства.

(Текст підготував Владислав Ленцев)