Прокуратура АРК на материковій частині України оголосила про підозру кримським суддям, які виносили рішення у «справі 26 лютого». Всього під підозрою опинилися 10 служителів «російської Феміди», які до 2014 року ухвалювали рішення іменем України. Багато з них залишили сліди і в інших політичних справах у Криму. Детальніше про це ‒ в матеріалі Крим.Реалії.
У межах «справи 26 лютого» підконтрольна Росії кримська влада руками силового апарату переслідувала учасників проукраїнського мітингу під стінами кримського парламенту 26 лютого 2014 року: заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та активістів Алі Асанова та Мустафу Дегерменджі.
Ахтем Чийгоз у межах справи провів у сімферопольському СІЗО більше ніж два роки і в результаті його засудили на вісім років позбавлення волі за «організацію масових заворушень» і «псування майна кримського парламенту». Решта фігурантів були під домашнім арештом та отримали умовні терміни ув'язнення.
«Незаконно застосовують закони Росії в Криму»
Правозахисники та адвокати назвали це переслідування політичним, оскільки російське слідство у Криму звинуватило тільки кримських татар з проукраїнської частини мітингу й не висунуло жодних претензій проросійським учасникам, зокрема представникам «Русского единства» Сергія Аксенова. До того ж, на думку правозахисників, цієї справи взагалі не могло бути, оскільки вона порушує принцип підсудності: на момент проведення мітингу Крим ще не був анексований Росією і там діяли українські закони, тому російські силовики не мали права судити кримчан у зв'язку з цим епізодом.
Під час розслідування справи на материковій частині України прокурори АРК дійшли висновку, що переслідування російськими силовиками кримськотатарських активістів порушує міжнародне гуманітарне право та українське законодавство.
Всього в розслідуванні «справи 26 лютого» під підозрою опинилися 25 осіб: підконтрольні Росії слідчі, прокурори та судді, які переслідували учасників мітингу.
У попередньому матеріалі ми писали про співробітників підконтрольної Росії прокуратури Криму, яким у зв'язку з цим загрожує кримінальна відповідальність на українському материку, а тепер розповідаємо про суддів «справи 26 лютого», які теж стали фігурантами кримінального провадження українських прокурорів.
Всього українським суддям оголошені чотири підозри за статтею 111 КК України (держзрада), трьом ‒ за статтею 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни). Ще трьох підозрюють відразу за двома цими статтями.
Таким чином, суддям-фігурантам «справи 26 лютого» загрожує від 8 до 15 років позбавлення волі.
«Всі вони, серед іншого, порушили норми міжнародного гуманітарного права, оскільки, реалізуючи політику держави-окупанта, спрямовану на переслідування українського населення в Криму, розуміючи, що на території півострова діють тільки норми українського законодавства, незаконно застосовуючи законодавство Росії, засудили до позбавлення волі одного з керівників Меджлісу кримськотатарського народу», ‒ стверджує прокурор АРК Ігор Поночовний.
«Справу 26 лютого» та вироки, які отримали проукраїнські активісти він називає «яскравим прикладом роботи «каральної машини» держави-окупанта».
Суддя проукраїнських і проросійських
Імен підозрюваних кримських суддів у прокуратурі АРК не розкривають. Але Крим.Реалії стали відомі їхні прізвища. Ми також з'ясували, що ці судді, окрім «справи 26 лютого», ухвалювали рішення і в інших справах, які теж називають політичними.
У державній зраді українські прокурори підозрюють Михайла Соболюка ‒ суддю підконтрольного Росії Верховного суду Криму, заснованого у 2014 році на базі Апеляційного суду Криму. До російської анексії Криму Михайло Соболюк у цьому ж (Апеляційному) суді ухвалював рішення іменем України, а потім перейшов на службу Росії. Був призначений російським суддею у грудні 2014 року на шестирічний термін. Термін його повноважень закінчиться наприкінці цього року.
У квітні 2016 року Верховна Рада України звільнила його та ще 192 кримських судді за порушення присяги. Тепер же у межах «справи 26 лютого» на материковій частині України йому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі.
Михайло Соболюк входив до колегії суддів, які розглядали «справу 26 лютого» та ухвалювали рішення про утримання під вартою Ахтема Чийгоза, не даючи йому можливості брати участь у судових засіданнях. Свідчив він через відеозв'язок. До того ж, Михайло Соболюк залишив сліди як мінімум ще у трьох справах, які називають політичними.
Він судив кримськотатарського активіста Едема Бекірова, якого російські силовики звинуватили у незаконному зберіганні боєприпасів і вибухівки. Рішеннями судді активіст з інвалідністю (без однієї ноги) та діабетом провів у СІЗО 258 днів. Клопотання захисту про обрання іншого запобіжного заходу Михайло Соболюк відхиляв. А коли на одному із засідань активісту стало зле, суддя відмовився викликати до зали «швидку допомогу», розповідав адвокат Олексій Ладін. У підсумку вирок Едему Бекірову ухвалити не встигли, він вирушив на материкову частину України під час обміну між Україною та Росією утримуваними особами торік у вересні.
У серпні 2018 року суддя визнав винними та оштрафував проросійських активістів у Криму Дмитра Джигалова та Олега Семенова, яких звинуватили у «приниженні гідності болгар». Звинувачення було засноване на зверненні Олега Семенова до депутата підконтрольного Росії кримського парламенту, «єдинороса» Івана Шонуса, в якому побачили «лінгвістичні та психологічні ознаки приниження за ознакою національності».
Фігуранти справи не визнали провини й оголосили, що кримінальна справа стосовно них є політично мотивованою і пов'язаною з їх активною громадською діяльністю.
Наразі суддя Соболюк судить учасників красногвардійської «справи Хізб ут-Тахрір», постійно продовжуючи їм запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Суддя моряків, активістів і мера Євпаторії
Підозра у зраді оголошена судді Галині Редько. До російської анексії Криму вона працювала в Апеляційному суді Криму, а у грудні 2014 року була призначена суддею підконтрольного Росії Верховного суду Криму.
У межах «справи 26 лютого» вона продовжувала термін утримання під вартою Ахтему Чийгозу, серед іншого й без кінцевого терміну.
Окрім того, суддя продовжувала арешт фігуранту бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Енверу Мамутову, арештовувала та судила українських військових моряків, обстріляних і захоплених російськими силовиками в Керченській протоці у 2018 році.
Згідно з рішеннями Галини Редько утримували в СІЗО літніх кримськотатарських активістів ‒ фігурантів «справи Веджиє Кашка» та кримчан, обвинувачених у загадкових підпалах на півострові, які не припинялися і після того, як вони опинилися в СІЗО.
Зараз суддя розглядає справу мера Євпаторії Андрія Філонова, якого звинувачують у махінаціях із комунальним майном і землею. Він майже рік намагається домогтися зміни арешту на інший запобіжний захід, але всі клопотання суд відхиляє.
Суддя «диверсантів» і кримських татар
Ще один підозрюваний у державній зраді ‒ суддя підконтрольного Росії Верховного суду Криму Сергій Погребняк. До 2014 року він працював в Апеляційному суді Криму. У 2014 році перейшов на службу Росії та отримав можливість залишитися у своєму суддівському кріслі в цьому ж суді, який вже був названий Верховним.
На його рахунку, окрім «справи 26 лютого», є й інші, визнані правозахисниками політичними.
У 2015 році він входив до колегії суддів, яка засудила на чотири роки позбавлення волі кримського активіста Євромайдану Олександра Костенка за нібито заподіяння тілесних ушкоджень співробітнику «Беркута» під час акцій протесту в Києві в 2014 році.
Також суддя у 2018 році засудив до 6,5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму Андрія Захтея ‒ фігуранта «справи українських диверсантів». Його звинувачували в підготовці диверсії в Криму, незаконному обігу вибухових речовин, підробці, виготовленні або збуті підроблених документів.
У 2019 суддя ухвалив вироки групі кримських татар, яких звинуватили у причетності до релігійної організації «Таблігі Джемаат», забороненої в Росії. Один із фігурантів справи ‒ закрійник з селища Молодіжне Сімферопольського району Ренат Сулейманов ‒ засуджений до чотирьох років позбавлення волі та одного року обмеження. Решта отримали умовні терміни.
Сергій Погребняк також продовжував терміни утримання під вартою українським морякам, захопленим у Керченській протоці.
Суддя, яка вплинула на владу в Ялті
У державній зраді підозрюється також кримська суддя Надія Двірник. До 2014 року вона працювала в Апеляційному суді Криму. Потім перейшла на службу Росії і була призначена суддею в підконтрольному Росії Центральному райсуді Сімферополя без обмеження терміну повноважень. А у 2016 році перейшла на роботу в Ялтинський міський суд.
Окрім участі у «справі 26 лютого», невідомо про які-небудь її судові рішення, до яких були б питання в адвокатів і правозахисників.
У російських реаліях суддя Двірник припинила переслідування гурзуфських активістів Юрія Скорикова та Ігоря Баришнікова, ініційоване російської поліцією. Правоохоронці, зокрема, звинуватили активістів у проведенні несанкціонованого мітингу через те, що вони поспілкувалися зі знімальною групою телеканалу «Первый крымский».
Також суддя у 2017 році зупинила конкурс на заміщення посади голови підконтрольної Росії адміністрації Ялти у зв'язку з позовом одного з учасників. У межах того конкурсу за владу над курортним містом Криму боролися ставленики Сергія Аксенова та Володимира Константинова. У підсумку переміг кандидат Аксенова.
Рекордсмени з арештів
У порушенні законів і звичаїв війни (стаття 438 КК України) підозрюється суддя підконтрольного Росії Київського райсуду Сімферополя Ігор Можелянський. До російської анексії Криму він працював у цьому ж суді під українською юрисдикцією. У 2014 році перейшов на службу Росії і таким чином зберіг своє робоче місце.
В «справі 26 лютого» суддя заарештовував і продовжував термін утримання в СІЗО Ахтему Чийгозу.
До того ж він засудив Олександра Костенка, не взявши до уваги доводи свідків і захисту про те, що події справи відбувалися між громадянами України в Києві і не можуть підпадати під дію кримінального законодавства Росії.
Згодом суддя звинуватив брата активіста Євгена Костенка в образі, повідомивши, що той показав йому середній палець у залі суду. У підсумку Євгена оштрафували.
Потім він заарештував українських моряків, захоплених російськими силовиками в Керченській протоці, фігуранта «справи Веджиє Кашка» Казима Аметова та громадського активіста з Сімферополя Марлена Мустафаєва, звинуваченого в закликах до екстремізму в Facebook.
За інформацією Кримської правозахисної групи, Віктор Можелянський виніс 41 рішення про утримання під вартою за час, поки Крим перебуває в російських реаліях. Це рекорд у Київському райсуді Сімферополя.
В межах статті, яку йому інкримінують у прокуратурі АРК, на материковій частині України судді загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі.
За цією ж статтею (438) підозрюється суддя підконтрольного Росії Верховного суду Криму Ірина Кагітіна. До 2014 року вона працювала суддею в Київському райсуді Сімферополя. Потім стала служити Росії і в 2017 році президент Росії Володимир Путін підвищив її, призначивши суддею Верховного суду Криму. Згідно з відкритими джерелами, суддя також входить у кваліфікаційну колегію суддів Криму.
За інформацією Кримської правозахисної групи, на посаді судді Київського райсуду Сімферополя Ірина Кагітіна винесла найбільшу кількість рішень у своєму суді щодо адміністративних арештів учасників мирних протестів (чотири вироки по п'ять днів арешту кожен).
Суддя «диверсантів» та «вимагачів»
Ще одним підозрюваним за статтею 438 КК України є суддя Верховного суду Криму Едуард Бєлоусов.
До 2014 року він працював в Апеляційному суді Криму і ухвалював рішення іменем України. У відкритих джерелах згадується, що Едуард Бєлоусов у 2003 році брав участь у семінарі, «присвяченому проблемі взаємин ЗМІ та судової влади», який організовували в Київській області за підтримки американської організації «Фонд сприяння демократії». У 2014 році суддя перейшов на службу Росії.
В межах «справи 26 лютого» обирав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для активістів Алі Асанова та Мустафи Дегерменджі.
Також ухвалював рішення ще у низці політичних справ.
У 2017 році суддя продовжив термін арешту фігуранту «справи українських диверсантів» Євгену Панову, у 2018 році продовжував термін утримання під вартою фігурантам «справи алуштинських вимагачів» ‒ ексдепутату Алуштинської міськради Павлу Степанченку та журналісту «Твоей газеты» Олексію Назімову. Наразі вони вже відбули покарання та вийшли на свободу.
Також суддя відхилив апеляцію на вирок фігурантів «справи Веджиє Кашка» Асана Чапуха, Бекіра Дегерменджі, Казима Аметова та Руслана Трубача, які у підсумку отримали умовні терміни ув'язнення.
Торік суддя продовжив арешт фігурантам другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
Дві статті, три судді
Відразу за двома статтями ‒ 111 і 438 КК України ‒ підозрюються три кримських судді.
Серед них ‒ суддя підконтрольного Росії Київського райсуду Сімферополя Ольга Гуріна. У цьому суді вона працювала й до 2014 року, а потім перейшла на службу Росії.
У «справі 26 лютого» суддя продовжувала арешт Ахтему Чийгозу.
Згодом Ольга Гуріна оштрафувала кримськотатарських активісток Лутфіє Зудієву та Муміне Салієву за «демонстрацію забороненої символіки». Претензії у кримських силовиків до активісток з'явилися після того, як вони на міжнародних майданчиках розповіли про репресії на півострові.
За статтею про порушення законів і звичаїв війни підозрюється також її колега ‒ суддя Київського райсуду Сімферополя Олексій Тихопой. До російської анексії Криму він працював у цьому ж суді. У 2014 році був прийнятий на службу Росії без обмеження терміну суддівських повноважень.
У «справі 26 лютого» він продовжував арешти Ахтему Чийгозу. А згодом продовжував термін утримання під вартою фігурантам справи «українських диверсантів» Володимиру Дудці, Дмитру Штиблікову та Олексію Бессарабову, а також фігурантам справи першої сімферопольської групи «Хізб ут-Тахрір».
І останній суддя, підозрюваний у межах розслідування «справи 26 лютого», ‒ суддя цього ж Київського райсуду Сімферополя Денис Діденко.
До 2014 року він очолював цей суд. У 2014 році став вершити правосуддя від імені Росії.
У 2016 році суддя опинився в українському списку санкцій щодо осіб, «причетних до протиправних дій» щодо колишніх політв'язнів, серед яких кримчани Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній.
У Криму Денис Діденко, окрім участі у справі «26 лютого», судить й інших кримчан у справах з ознаками політичних.
Торік він, заочно розглянувши клопотання слідчого кримського главку ФСБ, узяв під варту журналістку кримськотатарського телеканалу АТR Гульсум Халілову, яку в Криму звинувачують в участі в «батальйоні імені Номана Челебіджихана». Сама журналістка після 2014 року живе в Києві.
Також Денис Діденко розглядає справу 61-річного проукраїнського активіста з Сакського району Олега Приходька, якого ФСБ звинувачує в підготовці терактів. У лютому суддя продовжив йому арешт до 10 квітня.
Ми звернулися в суди, в яких працюють підозрювані судді, але отримати їх позицію щодо підозр названим суддям нам поки не вдалося.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
