На початку травня у кримському місті Саки з'явився банер із зображенням російського військового Дмитра Дрожевкіна та написом: «Безсмертний полк». Кримчанин, який служив у російській армії, загинув, повідомляє місцева влада. Крим.Реалії з'ясували, що в сім'ї військового навіть після його загибелі продовжують підтримувати війну Росії проти України і допомагають російській армії.
У рамках повномасштабної війни проти України армія Росії зазнає нових втрат. У спробах захопити українські регіони, зазнають поранень і гинуть, зокрема, і кримчани, які служать у російській армії.
«Поранений під час мінометного обстрілу»
Про загибель у боях на материковій частині України 28-річного Дмитра Дрожевкіна повідомляє глава російської адміністрації Сак Олександр Овдієнко. Напередодні 9 травня у цьому місті розмістили банер на честь загиблого російського солдата.
«Дякую тобі, Дімо, за твій подвиг! Ти з нами у Безсмертному полку назавжди. Дякую, Ольго Іванівно (мати – КР), дякую Алло (дружина – КР). Дякую вам за героїчного сина та чоловіка», – заявив Овдієнко.
13 травня мати загиблого Ольга Дрожевкіна залишила запис у соцмережі «ВКонтакте», що цього дня виповнилося 40 днів, як нема її сина.
Як і де загинув Дмитро Дрожевкін, достеменно невідомо. Російська влада про це не повідомляє. Водночас у пабліках проросійських бойовиків угруповання «ДНР» пишуть, що кримчанин із 25 лютого воював на боці Росії у її війні проти України та «був поранений під час мінометного обстрілу».
У березні в російській соцмережі «Вконтакте» з'явилася інформація про те, що Дмитро Дрожевкін на війні «отримав серйозні поранення» і перебував у «важкому стані» у клінічному військовому шпиталі імені Вишневського в російському Красногорську під Москвою. Для нього шукали донорську кров.
Згодом вдова військового Алла Дрожевкіна написала у соцмережах, що він отримав «поранення, несумісні з життям».
Незважаючи на те, що Дмитра Дрожевкіна було нагороджено російським орденом «За мужність», його похорон у Криму відбувся непомітно. Підконтрольна Росії місцева влада про це повідомляла. Могилу Дмитра Дрожевкіна та нагородний російський орден можна побачити у присвяченому йому відеоролику, розміщеному у відкритому доступі.
Банер у Саках із фотографією Дмитра Дрожевкіна жителі міста розмістили власним коштом, стверджує російський письменник та політик Захар Прилєпін.
«Доводиться зізнатися, за рідкісними винятками ми так і не змогли розштовхати губернаторів і градоначальників (у Росії – КР) на розміщення муралів живих та полеглих героїв у містах на будинках. Тому працюватимемо інакше: викуповуватимемо площі та розміщуватимемо самі», – сказав він.
«Головне – перемога?»
У Дмитра Дрожевкіна в Саках залишилися мати, сестра, дружина та дочка. Мати російського військового Ольга Дрожевкіна активно підтримує російських військових, відправляє їм передачі на війну.
За її словами, у сім'ї військовими, окрім сина, були також її батько і брат. 9 травня Ольга Дрожевкіна несла фото покійного сина вулицею в рамках російської акції «Безсмертний полк».
Незважаючи на свою скорботу від втрати, жінка продовжує підтримувати війну проти України. Сторінка Ольги Дрожевкіної в соцмережі «Вконтакте» рясніє картинками на підтримку російської анексії Криму, Росії та її війни в Україні. Вона постить картинки із символом Z та пропагандистськими гаслами: «Своїх не кидаємо», «Мені не соромно» тощо.
Після загибелі сина Ольга Дрожевкіна продовжує підтримувати російську армію та закликає її до перемоги.
«Перемога за нами однозначно буде!» – заявила вона на початку травня.
З футбольної трибуни – на військовий корабель
Профіль у соцмережах самого Дмитра Дрожевкіна закритий. Востаннє він був активним до початку повномасштабної війни Росії з Україною – 21 лютого. Де саме служив кримчанин, достеменно не відомо. На фото, оприлюднених його матір'ю, він позує на військовому кораблі та на параді у Новофедорівці. Судячи з форми, міг бути морським піхотинцем – одним із тих, кого в Росії називають «елітою армії».
За інформацією російських публічних джерел, Дмитро Дрожевкін був старшим сержантом Чорноморського флоту Росії.
Судячи з фото Дмитра Дрожевкіна, оприлюднених його сім'єю у соцмережах, до війни він вів звичайне життя. Їздив до моря, зустрічався з друзями, ходив на футбольні матчі з шарфом кримського футбольного клубу «Таврія».
Після російської анексії Криму, перш ніж пішов на військову службу до російської армії, Дрожевкін встиг одружитися і стати батьком. Жив із сім'єю в місті біля моря.
Проте згодом президент Росії Володимир Путін оголосив проведення «військової спецоперації», відправивши російську армію в Україну. Тепер у родини Дрожевкіних замість сина, брата і чоловіка залишився банер із його фото.
Зв'язатися з Дрожевкіними Крим.Реалії на момент публікації цього матеріалу не вдалося. Ми готові оприлюднити їхню позицію на цю тему.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
