«Нехай Путін просить, а Україна розгляне»: коли Київ може дати дніпровську воду в Крим?

Якщо президент Росії Володимир Путін офіційно звернеться з проханням до українського керівництва подати дніпровську воду в Крим, Київ міг би розглянути таке прохання, сказав радник голови Офісу президента України, колишній прем'єр Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин в ефірі програми «Свобода слова Савіка Шустера».

Тим часом російська влада Криму підрахувала, що накопичених у водосховищах півострова запасів води вистачить на вісім місяців, незважаючи на всі зусилля з буріння свердловин та перекидання дефіцитного ресурсу.

У 2014 році материкова Україна перекрила Північно-Кримський канал, що забезпечував приблизно 80% потреб півострова в воді. Нинішня офіційна позиція керівництва України полягає в тому, щоб не подавати дніпровську воду в Крим до деокупації. У Мінреінтеграції України також оголосили про те, що готові передавати прісну воду в Крим у цистернах або у бутильованому вигляді в разі зафіксованої міжнародними організаціями гуманітарної катастрофи на півострові.

Чи може материкова Україна в такій ситуації торгувати водою для Криму з Росією, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучою Оленою Ремовською розмірковували ексголова Ради міністрів АРК Сергій Куніцин, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров та український політолог Петро Олещук.

‒ Ось як саме прозвучала заява Сергія Куніцина в ефірі «Свободи слова Савіка Шустера»:

«Води в Криму немає, взяти її нізвідки, ніяким шляхом. Я як кримчанин хочу, щоб мій рідний Крим повернувся: мені матір не дали поховати, тому що я «укроп», три роки тому. Як я можу ставитися до цих людей? Але я знаю, що Крим помирає, він перетворюється на пустелю: сольові бурі, захворювання. Згадайте, що було на титановому заводі два роки тому ‒ це через відсутність води, щоб розбавляти кислотонакопичувачі. Якщо ми хочемо повернути Крим, то ми хочемо повернути вбиту пустелю? Вони (росіяни ‒ КР) пропонували: ми візьмемо в оренду у вас, ми відремонтуємо (споруди Північно-Кримського каналу ‒ КР), відновимо всі насосні станції, будемо купувати за світовими цінами й половину прибутку віддавати. Найголовніше: ми маємо змусити Путіна просити воду в України, для нього це принизливо. Я вважаю, нехай Путін попросить, а потім українське керівництво розгляне».

‒ Зі свого боку міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков в ефірі тієї ж програми так відповів Сергію Куніцину:

«Не можна ні в якому разі сподіватися на те, що Путін у нас щось проситиме. Це не має бути нашою метою: нехай він живе у своїй країні та піклується про свій народ, нам це не цікаво. Але поїти російських солдатів, які здійснюють окупацію ‒ це все одно що продавати їм патрони, якими вони завтра будуть нас вбивати. Це абсолютний нонсенс. У Криму для цивільного населення води вистачає!»

‒ Отже, Сергію, ви дійсно виступаєте за продаж води в Крим, якщо, припустімо, президент Росії Володимир Путін попросить владу України розглянути такий варіант?

Куніцин: По-перше, я керував Кримом десять років і знаю його водний баланс. Я знаю, що там катастрофічна ситуація ‒ особливо степовий, північний Крим, особливо, де розташовані хімічні заводи. Там солоні озера повисихали, русла каналів зруйновані, сольові бурі. Я голосував у 2014 році за те, щоб воду туди не давати, тому що я розумів: електроенергію росіяни дадуть з Кубані, що вони і зробили, щодо газу вони потужності «Чорноморнафтогазу» розгорнуть, з тієї ж Кубані подадуть ‒ але я знав, що воду вони не дадуть, оскільки її там просто фізично немає. Коли віцепрем'єр-міністр, професійна людина, розповідає байки про те, що ми будемо давати воду якимось військовим, то треба хоча б трошки знати демографічну ситуацію. Два з половиною мільйони осіб живе в Криму, практично всі з військових служили за України. Ну, приїхала там якась частина: було 11 тисяч російських військових у 2010 році, зараз їх нехай 50 тисяч. Це 2% від двох з половиною мільйонів.

‒ Ви говорите про катастрофічну ситуацію. Але, наприклад, нинішнє підконтрольне Росії керівництво Криму стверджує, що півострову не потрібна дніпровська вода. Чому тоді ви так на цьому наполягаєте?

Куніцин: Вони не говорять, тому що, можливо, їм зараз сказали не говорити. Але я знаю, я спілкуюся з людьми, зокрема і з колишніми керівниками. Нещодавно приїжджав мій друг звідти. Розповідають, що вода там по дві години вранці, дві увечері, що набирають повну ванну за ніч ‒ всю чорну, брудну. Те, що Шойгу з Аксеновим збудували два 60-кілометрових водогони з Тайганського водосховища, в якому теж немає води, ‒ це не вирішить взагалі жодних проблем. У нас з 2014 року триває війна з Російською Федерацією, але всі наші президенти, прем'єри проте зверталися до того ж Путіна щодо природного газу. Ми знаємо, що купуємо їхній природний газ, навіть якщо через хитрі схеми ‒ через Словаччину, через Швейцарію. Ми в агресора купуємо те, чого у нас немає? Купуємо, і ніхто не кричить, що цього не треба робити. Всі розуміють, що видобутого природного газу в нашій країні не вистачає, навіть для того, щоб задовольнити побутові потреби країни.

‒ Чи не здається вам дивним, що в умовах, коли між Україною та Росією, як ви говорите, триває війна, коли Росія анексувала Крим, українська влада розглядатиме варіант продажу води в Крим через російський уряд й отримуватиме за це російські гроші?

Куніцин: Я вам кажу: а з газом не так? Ну точно так само, тільки в ще більших обсягах. Ви вважаєте, що я хочу підтримати російську армію? Я їм ніколи не пробачу, що мені мати поховати не дали, я їх просто ненавиджу. Як і Рефат Чубаров, я хочу, щоб повернення Криму сталося якомога швидше.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Чи знайдуть прісну воду під Азовським морем?

‒ Важливе уточнення: те, про що ви сказали в гостях у Савіка Шустера, це ваша особиста думка? Чи це сценарій, який ви, наприклад, обговорювали з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком?

Куніцин: Ні, я не обговорював. Я президенту рік тому говорив, що потрібно звернути увагу на Каховку й на каховські шлюзи, тому що росіяни можуть піти штурмом туди. Коли у них буде критична ситуація ‒ а води в Криму було на декілька місяців ‒ вони можуть піти. Він мені ще сказав: ви що, думаєте, що вони серйозно можуть це зробити? Я кажу: а хто думав серйозно, що вони захоплять Крим і Донбас? У них варіантів немає. І брязкання серед іншого зброєю останнім часом, усі ці навчання біля кордонів України ‒ це механізм тиску, зокрема й через водну проблему. Звичайно, вони отримали страшний удар, коли нарешті Зеленський створив «Кримську платформу». Росіяни взагалі про Крим і Севастополь говорити з нами не хочуть, для них це питання закрите. І раптом Україна робить абсолютно нестандартний хід ‒ створює «Кримську платформу», яку 60 країн світу підтримують, включаючи світових монстрів ‒ Сполучені Штати, Туреччину, Німеччину. Думаю, це серйозно розлютило Путіна. Зараз я не просто так сказав, що треба змусити його: наші президенти, наші прем'єри просили навіть під час війни природний газ, тому що у нас його немає, ми його купуємо. А у нас офіційне керівництво Росії не просить ‒ так от нехай вони попросять і скажуть: у нас катастрофа, у нас немає води. Але вони ж не просять, тому зараз немає що обговорювати. Якщо президент Росії звернеться і скаже: так, у нас критична ситуація ‒ то це буде інше питання.​

‒ Рефате-аг'а, яка ваша думка з приводу гіпотетичного сценарію, який пропонує Сергій Куніцин?

Чубаров: При всій моїй повазі до Сергія Володимировича багато його доводів я не припускаю. Я не знаю прем'єр-міністрів чи президентів, які благали Росію постачати газ, але я знаю Росію, яка з нами воює, і для того, щоб постійно поповнювати фінансові запаси, вона готова й чорту продавати цей газ. Україна купує газ у Росії ‒ якимись обхідними схемами, але не через особливі прохання. Втім, справа навіть не в цьому: газ видобувається на території, власне, самої Російської Федерації, хоча можна сказати, що якась частина видобувається і на нашій території, в Криму, і змішується. А ось воду пропонується постачати на нашу, окуповану Росією територію. Сергій Володимирович або лукавить, або просто не усвідомлює, що якраз таким чином і розмивається принцип суверенності. Тобто держава, у якої окупували територію, вступає в особливі відносини з окупантом, тим самим поступається своїм суверенітетом над цією територією. До того ж ми розуміємо, що Росія дуже спішно заселяє Крим своїми громадянами. Води не вистачає для російських колоністів. Крапка. Для Криму, для потреб людей ‒ звичайно, не в таких обсягах, які необхідні для аграрного господарювання ‒ води достатньо. Нехай вони її видобувають, економлять, але не переселяють людей. Сьогодні Сергій Володимирович пропонує подавати воду, щоб російські окупанти зміцнювалися на захопленій ними території ‒ і тим самим збільшує їхні шанси у спробах домогтися від міжнародного товариства визнання анексії. Але якби тільки це: переселяючи туди людей, росіяни витісняють кримських татар. Ми це вже пережили при Сталіні, нехай там методи були зовсім інші. Сергій Володимирович практично говорить: даймо їм воду, вони переселять ще 200-300 тисяч росіян, і таким чином ми взагалі звідти витіснимо кримських татар. Сьогодні вода ‒ це зброя, з допомогою якої ми можемо змусити російських окупантів якимось чином одуматися або принаймні почати дії, які дадуть нам надію на звільнення Криму.

‒ Що ви можете сказати, Сергію?

Куніцин: Ми з Рефатом старі друзі: нехай він навіть мене в чомусь критикує, а я його в чомусь ‒ це зовсім не впливає на наші стосунки. Я спокійно все це сприймаю. Можемо добалакатися до того, що Дніпро починається взагалі в Російській Федерації, якщо говорити про ресурси, в контексті газу, що видобувається в Російській Федерації. Всякі існують думки. І кримські татари, і я п'ять років довбали Петра Порошенка, щоб програма з приводу Криму була нарешті ухвалена в Раді національної безпеки та оборони, щоб був створений, скажімо, орган, який буде цим займатися.​

• Крим. Реалії

‒ Чи не здається вам, що материкова Україна в разі продажу води в Крим втратить інструмент тиску на Росію?

Куніцин: Я ж не казав: вони попросили, ми тупо дали. Це, мабуть, єдиний серйозний козир, який дозволить говорити з росіянами і щодо самого Криму, і Донбасу, і щодо екології, і щодо інших справ. Мені здається, Рефат сам прекрасно розуміє: від того, що Путін попросить і ми не дамо воду, ми Крим не наблизимо, не змусимо Росію його повернути. Ми знаємо, з ким маємо справу, щоб вони взагалі з Україною про Крим почали говорити... А якщо завтра у них взагалі буде критична ситуація і вони підуть штурмом на каховські шлюзи ‒ що ми будемо робити, про що ми будемо тоді говорити? А я знаю, що вони на це здатні.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Вода бутильована замість води з Дніпра

Чубаров: Мене в цій ситуації, коли наша територія окупована, турбує тільки одне: нехай це буде головним болем російських окупантів. Наше завдання ‒ максимально здорожити для них утримання Криму. Основне слово ‒ «здорожити». Коли виникли проблеми з припиненням постачання електрики, тільки фахівці можуть точно сказати, скільки мільярдів доларів Росії довелося витратити для того, щоб більш-менш безперервно постачати окупований нею Крим електроенергією. Нехай вони вкладають десятки, а можливо, сотні мільярдів для того, щоб вирішувати проблеми цієї території і тих людей, які вимушено там зараз живуть. У мене не має боліти голова з приводу того, щоб допомагати російським окупантам, щоб вони дешево керували захопленим ними ж моїм домом. Я не повинен допомагати їм керувати моїм домом за мої ж гроші.

Куніцин: Є цифри: загальна ємність всіх водосховищ Криму, які переважно живляться з Північно-Кримського каналу, десь близько 300 мільйонів кубометрів. Сьогодні води в Криму 35 мільйонів кубометрів. Це не катастрофа? Я ставлюся до тих, хто захопив півострів, з такою ж ненавистю, як і Рефат. Невже хтось сумнівається в моєму патріотизмі? Крим помирає, і не тільки степовий: Керч і Феодосія не можуть жити без дніпровської води. Я не кажу навіть про сільське господарство. Усе, за винятком Севастополя, Алушти, Ялти ‒ це була дніпровська вода. Там дійсно критична ситуація. Я не рятую ні Путіна, ні всіх цих загарбників ‒ я просто думаю про те, в якому стані ми Крим повернемо і скільки сотень мільярдів треба буде вкласти, щоб його відновити взагалі.

‒ Рефате-аг'а, що ви думаєте з приводу пов'язаної з водою військової загрози з боку Росії, про яку серед іншого говорив Сергій Куніцин? Наскільки це суттєвий аргумент для можливих поступок?

Чубаров: Такі аргументи абсолютно необґрунтовані в нашій ситуації. Якщо завтра не буде води, і Путін через це далі піде війною на материкову частину України, то післязавтра виникне друга причина, а ще через два тижні виникне третя причина. Путін або інші правителі Росії будуть знаходити причини, які ніби дають їм право здійснювати агресію проти своїх сусідів, зокрема проти України. Сергій Володимирович говорить, що Крим помирає і Крим вбивають, але тоді треба ж чесно озвучити причину, через яку це відбувається. А причина одна ‒ російська окупація. Щоб Крим не спустошувався, щоб там не було екологічного лиха, треба усунути головну причину ‒ ось про це треба говорити. А Сергій Володимирович намагається допомогти російським окупантам ще більше закріпитися на цій території. У них будуть виникати нові апетити й, відповідно, вони потім задовольнять і їх. Я думаю, що існують десятки способів знайти чисту питну воду, зокрема й шляхом переробки морської води, просто це коштує фантастично дорого. Це може навіть роздрібнити Росію, але вона ж окупувала нашу територію. Нехай викладає гроші, нехай вони там ходять без штанів, щоб Крим для них був непідйомним. І він буде таким: Крим потягне Росію до розвалу.

‒ Дуже дякую. Петре, як ви можете прокоментувати це гіпотетичне питання продажу води Росії для Криму?

Олещук: Насправді офіційна позиція Росії з цього питання надзвичайно заплутана настільки складними хитросплетіннями пропаганди, що, мені здається, вони самі давно втратили нитку. З одного боку, просувається ідея необхідності вирішувати проблеми з водою, висуваються якісь проєкти, причому частина з них абсолютно фантастична. Водночас адміністрація, встановлена Росією в Криму, постійно стверджує: жодних проблем немає, у нас все добре, нам ніяка дніпровська вода не потрібна. Всі наші обговорення виходять з того, що російська сторона дійсно буде всі ці питання обговорювати. Насправді Росія ніколи конкретно на це не вказувала, тому таке питання може досить двозначно використовуватися нею, щоб втягнути Україну в якісь безпредметні переговори, а потім спробувати подати ці переговори як якісь докази нібито визнання анексії Криму.

‒ А що ви думаєте з приводу військової загрози через воду?

Олещук: Я думаю, що теза про те, що Росія може напасти на Україну, щоб отримати воду, в корені неправильна. Росія вже напала на Україну в Криму, і тепер для того, щоб підтримати цей напад, утримати результати окупації, їй нібито потрібно рухатися далі. Тобто, я так розумію, якби, наприклад, вони отримали воду ‒ значить їм треба підійматися далі Дніпром, щоб гарантувати постачання, щоб ніхто в річку нічого не скинув. А далі дійти до Берліна тощо. Це абсурд. Росія ‒ окупант, вона діє так, не тому що їй щось конкретно потрібно ‒ вона просто рухається до реалізації своїх імперських авантюр.

(Текст підготував Владислав Ленцев)