Доступність посилання

ТОП новини

«Якщо народ усвідомить небезпеку, то змете ватажка Криму» ‒ Юрій Мєшков


Юрій Мєшков, архівне фото

Екс-президент Криму Юрій Мєшков опинився під арештом після того, як спробував зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним. Він розцінює це як помсту підконтрольної Росії кримської влади, яку він активно критикує. Про те, як минули дві доби в сімферопольському ізоляторі та про плани боротьби з режимом російського глави Криму Сергія Аксенова Юрій Мєшков розповів Крим.Реалії.

Юрія Мєшкова затримали російські силовики в центрі Сімферополя 18 березня. У той день з візитом на острові перебував президент Росії Володимир Путін, з яким і хотів зустрітися Мєшков. Арешт екс-президента Криму правоохоронці пояснили анонімною заявою про те, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Разом з ним затримали ще трьох проросійських активістів. Усіх змусили пройти огляд на наявність алкоголю та наркотиків у крові. Результати виявилися негативними.

Активістів відпустили, а щодо Юрія Мєшкова склали адмінпротокол про опір співробітникові поліції. За рішенням підконтрольного Росії Центрального районного суду Сімферополя він дві доби провів під арештом у спецприймальнику для тримання осіб, підданих адміністративному арешту.

Юрій Мєшков
Юрій Мєшков

Вийшовши на свободу, Мєшков оголосив, що створює на півострові опозиційний рух для боротьби зі «свавіллям кримської влади». В інтерв'ю Крим.Реалії Юрій Мєшков розповів, як провів дві доби в сімферопольському ізоляторі, з ким має намір іти у владу на майбутніх виборах та яка посада в Криму цікавить його через 27 років політичного забуття.

«Тут сидів Юрій Мєшков»

‒ Юрію Олександровичу, як минули дві доби вашого арешту в Сімферополі?

‒ Цікаві легенди на цю тему поширюються. Нібито у мене була VIP-камера, обіди в офіцерській їдальні, що я був постійно у товаристві офіцерів поліції, загалом шикував. На це навіть мої знайомі відгукнулися.

А насправді ‒ в'язниця є в'язниця. Камери в підвалі. Маленькі заґратовані віконця, через які пробивається тьмяне світло. Ліжка на дошках, оббитих бляхою, і зверху тоненький матрац. Ковдра тонка, спав, не роздягаючись. Під ранок було так холодно, що зуби цокотіли.

У камері були три ліжка: два ліворуч і одне біля вікна. Поруч стіл і тут же, вибачте, те, що називається парашею. Невелика загородочка ‒ і все. Стіни зелені від цвілі. Сніданок, обід, вечеря й весь процес життєдіяльності ‒ у супроводі. Годували овочевими супами, іноді на друге була риба й шматочки м'яса траплялися.

Перше запитання: хто і за що тут? Я сказав, що за «опір поліції». Відразу, звичайно, отримав у камері авторитет

Довелося пройти через принизливі процедури, коли треба було роздягтися до гола, тебе всі оглядають, відбитки пальців знімають, все з кишень витрушують, фотографують в анфас і в профіль. 166-ий номер зеківський мені присвоїли.

Син мого друга передав мені до камери прапор Криму, я прикріпив його до стіни й написав: «Камера №1 ЗК №166. Тут сидів (лежав) Юрій Мєшков». Ось така була прикраса. Прапор мені дозволили забрати. Колись буде експонатом музею «За свободу Криму».

‒ Хто був з вами в камері?

‒ Зі мною були три людини.

‒ Чи пізнали вас співкамерники? Як вони до вас ставилися?

‒ Це дуже кумедна історія. Я зайшов, ми привіталися. Перше запитання: хто і за що тут? Я сказав, що за «опір поліції». Відразу, звичайно, отримав у камері авторитет. Тому що за тюремними правилами, у кого найжорсткіша стаття, той у більшому авторитеті.

Моїх співкамерників заарештували за легшими статтями. Одного взяли за коноплю, я його назвав «агрономом». А інший виявився жертвою «жіночого терору». Врізався в автомобіль, за кермом якого була жінка. Пропонував їй гроші, а вона наполягла, щоб він до в'язниці сів. Він кілька годин її вмовляв, а потім поїхав. Заарештували за те, що залишив місце події.

Співробітники ізолятора запитували нас, хто телефонуватиме рідним. Я назвав прізвище, ім'я та по батькові, а співкамерник мені каже: «О, а у нас президент такий був». Він вирішив, що я просто однофамілець. Тому що вирішити, що президент «першої російської Республіки Крим» сидить з ним в камері ‒ це навіть не з області фантастики.

Потім, коли ми спілкувалися, він раптом попросив мене підійти ближче до вікна. Я підійшов, він подивився на мене і сказав: «Так це ви!». Він впізнав мене і довго не міг прийти до тями, говорив: «Як же так? Мені ж не повірять!».

«Чутки ходять по всьому півострову, а у владі ‒ тиша»

‒ Як поводилися з вами співробітники ізолятора?

‒ Ні в чому не можу їм дорікнути. Все було суворо в межах їхніх службових обов'язків. Хоча в тюремному підвалі вони могли б пресувати мене, й ніхто б не дізнався. Але цього не було. І жодних претензій у мене до них немає.

‒ Чим ви займалися, поки були в ізоляторі?

‒ Трохи підтримував фізичну форму за допомогою певного набору прийомів рукопашного бою. Співкамерники злегка напружувалися.

У мене з собою була ручка, я просив дати мені папір, щоб писати. Але ці мої прохання загубилися. Тому я в основному міркував. Думав про свою біографію, згадував кохану дружину й наші з нею приємні моменти в житті, вигадував план відповіді на те, що зі мною зробили.

‒ У минулі роки вас затримували в Криму українські правоохоронці. Чи побачили ви різницю між тим, як до вас ставилися під час затримання тоді й тепер?

‒ Все було один в один. Ті самі методи й принципи затримання. Але я все-таки маю зазначити, що за України мені вдалося уникнути найгіршого сценарію. Як тільки я потрапив до рук конвою, мене відіслали до Керчі на паром. Причому я знав, що є завдання мене взагалі не довезти до Керчі, щоб я «загубився» десь. Моя дружина тоді підняла галас і вийшла на українського генерала, який зателефонував полковникові, що супроводжував мене. Я чув, як йому телефоном говорили, що все, що станеться зі мною, станеться і з ним. Він навіть не перепитував, хто з ним говорить, розуміючи, якої величини ця людина. В результаті мене довезли й викинули на паром.

‒ Ваш арешт у Сімферополі засудив депутат Держдуми Росії Костянтин Затулін. Чи висловлював вам ще хтось свою підтримку?

Взагалі ніхто нічого не сказав. Все тихо, наче це нормально: щоб потрапити на зустріч до президента, необхідно спочатку потрапити до в'язниці

‒ Жодна офіційна особа в жодній формі не висловила ні співчуття, ні жалю. Взагалі ніхто нічого не сказав. Все тихо, наче це нормально: щоб потрапити на зустріч до президента, необхідно спочатку потрапити до в'язниці. Ось таке ноу-хау від Аксенова. Уже весь Крим шумить. Балакають по всьому півострову. Вся преса відгукнулася, а у владі ‒ тиша, нікому нічого не треба. Ну, це їхня справа.

Представником «Единой России» в Криму є людина, яка в тюрмі має сидіти»

‒ Ви разом із кримськими блогерами, представниками громадських і казачих організацій вирішили організувати в Криму опозицію «Единой России» на майбутніх «виборах» до місцевих рад. Яка ймовірність, що ваша опозиція не буде задавлена на корені владою, яка уособлює «Единую Россию»?

‒ Мене свого часу вже «вбили» за вірність моїм ідеалам. Тепер посадили в тюрму, щоб я відмовився від своїх переконань. Те, що зі мною роблять ‒ це тортури. Представники влади домагаються, щоб я відмовився від своїх переконань шляхом психічного та інших форм насильства. Не відмовлюся. Чи є у нас шанси? Все залежить від ступеня нашої організованості та від того, наскільки кримчани усвідомлюють небезпеку, яка походить від структур, здатних придушити будь-який рух.

‒ Практика останніх років показує, що будь-які політичні ініціативи на півострові можливі тільки за умови узгодження з російською владою. Її сьогодні уособлює «Единая Россия», опозицію якій ви створюєте в Криму. Як бути з цією парадоксальною обставиною?

‒ Я не вважаю, що ситуація парадоксальна. Парадоксальна вона тільки в тому, що представником «Единой России» в Криму є людина, яка в тюрмі має сидіти. Він ‒ шахрай з липовим дипломом. Ганьба партії, яка захищає своїх негідників. Ватажок Криму в рамках «Единой России» ‒ незмивна пляма на її репутації. Він з тієї ж категорії, що й Арашуков (Рауф Арашуков, російський сенатор від Карачаєво-Черкесії, підозрюваний у Росії в убивствах, організації злочинного угруповання та в тиску на свідка ‒ КР). З Арашуковим розібралися. Думаю, що розберуться і з цим ватажком Криму.

Звичайно, у Криму можуть використовувати всі засоби, щоб зміцнити свою владу. Але навіть 19 мільйонів членів КПРС не змогли утримати її від розпаду.

‒ Тобто ви виступаєте проти політики Аксенова в Криму, але не всієї «Единой России»?

‒ Я вважаю, якщо «Единая Россия» підтримує цього ватажка Криму, то їй не місце в Криму. Головне гасло: жодного голосу «Единой России». Я можу, звичайно, дати оцінку ситуації в усій Росії, але не стану цього робити. Мені вистачає й того, що в Криму відбувається.

«У Криму хлопці краю вже не бачать. І їх ніхто не зупиняє»

‒ Чи маєте ви намір залучати до підтримки своєї опозиції когось за межами Криму?

‒ Це завжди необхідно. Неможливо обмежитися тільки півостровом. Треба виходити за його межі, тому в усій Росії потрібні будуть і зв'язки, і взаємодії, й узгодження. Це те, що називається політичною боротьбою. Всі передбачені та дозволені законом способи боротьби за права й свободи, зокрема й у масштабах Росії.

‒ Як ви оцінюєте шанси своєї опозиційної команди на майбутніх виборах у Криму?

Якщо всіх передушать і пересаджають при повному спокої всієї Русі, то питання щодо нашої долі вже буде риторичним

‒ Те, що загальне обурення викликала судово-поліцейська розправа наді мною, це факт. Але наскільки народ усвідомлює, що небезпека реальна й вона походить від нинішньої влади в Криму? Якщо народ це усвідомить, то змете цього ватажка Криму й пам'яті про нього не залишиться.

Ну, а якщо всіх передушать і пересаджають при повному спокої всієї Русі, то питання щодо нашої долі вже буде риторичним.

‒ Ви ‒ колишній і єдиний президент Криму. Це найвища посада в історії півострова. Яка посада в Криму цікавить вас тепер?

‒ Завдання ‒ потрапити до Держради (російський парламент Криму ‒ КР), щоб отримати можливість виступити з трибуни, давати оцінку подіям, які відбуваються в Криму. Я видав монографію «Маніфест народовладдя». Мені є що запропонувати Росії в цілому ‒ конституційну реформу, соціальну мережу для відтворення громадянського суспільства. Це буде початок шляху, якщо руки-ноги не поламаю чи в тюрму не закинуть.

‒ Тобто ваша задача ‒ отримати мандат депутата кримського парламенту?

‒ Так, я хочу отримати можливість офіційно виступати з трибуни. Щоб не хапали на пікетах і мітингах, щоб не забирали через ідіотські приводи. У Криму хлопці краю вже не бачать. І їх ніхто не зупиняє. А це дуже позначається на рейтингу влади. У Криму це однозначно матиме наслідки.

XS
SM
MD
LG