Цієї осені в анексованому Криму було розпочато 66 адміністративних проваджень за «дискредитацію використання збройних сил Росії». Про це свідчать дані дослідження, яке провела ініціатива «Кримський процес». За даними дослідження, за період з 1 вересня до 27 листопада до підконтрольних Росії судів Криму і Севастополя було передано 66 матеріалів про адмінпорушення за ст.20.3.3 КоАП РФ – це на 14 більше, ніж за попередній період спостереження.
У 56 випадках суд ухвалив рішення про призначення адміністративного покарання, у 6 випадках протокол було повернено для усунення порушень або передано в інший суд (причому в одному з них справу тричі передавали з одного суду до іншого і назад) та у 4 випадках засідання відкладено на дату, що виходить за часові рамки дослідження.
Про що йдеться у звіті про кримчан, притягнутих до відповідальності за дискредитацію збройних сил РФ? Що відомо про єдиний реєстр із даними військовозобов'язаних, який планують створити в Росії? Про це ведучий Сергій Мокрушин говорив в ефірі Радіо Крим.Реалії з координатором ініціативної групи «Кримський процес» Михайлом Батраком, кримським активістом Дмитром Демчуком, керівником російської правозахисної організації «Громадянин та армія» («Гражданин и армия») Сергієм Кривенком.
«Маю право на власну точку зору»
– Михайло Батрак із нами на зв'язку. Михайле, 66 адміністративних справ, за вашими оцінками, – це багато чи мало?
Це говорить про те, що у Криму є люди, які не підтримують війну РФ проти УкраїниМихайло Батрак
– Не знаю, багато це чи мало. Але насамперед це говорить про те, що у Криму є люди, які не підтримують війну РФ проти України. Як ми бачимо у цих справах, публічно висловлюватися в Криму досить небезпечно. Напевно, менше одного відсотка людей, які не підтримують війну, висловлюються у Криму сьогодні публічно. Переважна більшість не говорить про це, враховуючи те, що відбувається.
– Наскільки повні ваші дані? Наскільки відкритими залишаються судові реєстри під час повномасштабної війни?
– Судові реєстри більш-менш відкриті. Судові процеси відбуваються і в закритому режимі, про них вдається дізнатися постфактум. Але інформацію вдається діставати і з відкритих джерел, і зі своїх. Хоча 66 справ – це не повна картина того, що ми спостерігаємо. Таких справ набагато більше. Потрібно розуміти, що не лише за цією статтею людей судять, а за багатьма іншими – це так званий екстремізм, за публічну демонстрацію «забороненої символіки». Згадаймо, що за пісню «Червона калина» багато людей притягнули до відповідальності саме за «екстремізм».
– З нами на зв'язку Дмитро Демчук, який пройшов через такий адміністративний процес. Розкажіть, як ви дізналися, що стосовно вас відкрито провадження, і за що вас намагаються покарати?
Жодної дискредитації як такої не було. Це були загальнодоступні мемиДмитро Демчук
– Коли мене не було вдома, до мене прийшов слідчий і взяв у дитини номер телефону. А потім уже заступник начальника поліції та слідчий прийшли до мене, змусили мене проїхати до відділу, там склали на мене протокол через нібито «дискредитацію» армії. Хоча жодної дискредитації як такої не було. Це були загальнодоступні меми. Зробили адміністративну справу, штраф у 30 тисяч рублів. Я не згоден із цим, я платити його не буду. Я його оскаржив у верховному суді в Сімферополі. Зараз мені загрожує збільшення штрафу втричі – це буде 90 тисяч, і якщо я його не виплачую протягом двох місяців, я маю або адміністративний арешт 15 діб, або виправні роботи.
– Але ж ви не збираєтеся його платити?
– Ні не буду. Щоправда, мені журналісти допомогли через спеціальний сайт, де допомагають таким активістам, як я. Вони там якусь суму зібрали. Але я принципово не платитиму, бо вважаю, що маю право на свою точку зору, і я нікого не дискредитував. Те, що я проти війни, я заявив ще 25 лютого.
«Потужностей не вистачає і не вистачить»
– Наш наступний спікер Сергій Кривенко. У Росії та на окупованих територіях України готується нова хвиля «прихованої мобілізації», стверджується в оперативному зведенні Генштабу ЗСУ. У повідомленні наголошується, що підготовчі заходи для призову резервістів розпочнуться вже 10 грудня. Чи є якісь ознаки, що розпочнеться друга хвиля мобілізації.
Очікувати на другу масову хвилю мобілізації в Росії можна лише наприкінці січня і навіть у лютомуСергій Кривенко
– Я згоден з оцінкою, що мобілізація була просто оголошена, і вона триває. Наприкінці жовтня було завершено лише першу хвилю. Але з 1 листопада в Росії почався звичайний призов строковиків на військову службу, і ті самі співробітники військкоматів сьогодні зайняті призовом строковиків. І треба розуміти, що строковики прямують потім у ті самі навчальні центри, куди була скерована більша частина мобілізованих. Я думаю, і за оцінками багатьох експертів, очікувати на другу масову хвилю мобілізації в Росії можна лише наприкінці січня і навіть у лютому. Інакше міністерство оборони Росії не зможе «освоїти» першу хвилю мобілізації та військовослужбовців за призовом. Потужностей не вистачає і не вистачить.
– Російський президент Володимир Путін доручив міністерству цифрового розвитку спільно з міністерством оборони до 1 квітня 2024 року створити єдину електронну базу призовників: строковиків, контрактників і військовослужбовців, які перебувають в запасі. Чи можна створення цього реєстру та підготовку нової хвилі мобілізації розглядати як один процес?
– Тут теж потрібно розділяти бажання і можливості. Ми бачимо, що за 20 років військкомати в Росії не перейшли ні на які нові технології, вони по-старому користуються особистими справами призовників у паперовому вигляді. В самому указі датою створення цієї бази даних зазначено 1 квітня 2024 року. Тому дуже багато експертів сумніваються в тому, що взагалі якась нормальна робоча база буде створена.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
