На Херсонщині українські оператори БпЛА ліквідували російського полковника із Сімферополя. Про це ще 19 вересня з посиланням на проєкт «Книга катів українського народу» повідомили чимало українських медіа. Йшлося про 51-річного командира російського 8-го гвардійського артилерійського полку (в/ч 87714) 18-ї загальновійськової армії ПВО (Південного військового округу) Олександра Ісаєва, який зрадив присязі Україні.
Нам вдалося з’ясувати деякі деталі його біографії та офіцерської служби в Сімферополі, читайте про це в матеріалі Крим.Реалії.
Власне, вся ця служба Олександра Ісаєва, від лейтенанта до підполковника, проходила винятково у столиці українського Криму. Одразу після закінчення Одеського інституту Сухопутного війська ЗСУ в 1996 році його призначили командиром взводу у 816-й Ельбінгський реактивний артилерійський полк (РеАП) 32-го армійського корпуса ЗСУ. Ця частина тоді дислокувалася в Сімферополі на вулиці Луговій.
У 2002 році після розформування полку Ісаєва перевели до новоствореної 406-ї окремої бригадної артилерійської групи (ОБрАГ) ВМС України, що дислокувалася в Сімферополі на вулиці Калініна.
Чимось особливим серед офіцерів не вирізнявся, хіба тим, що в усьому шукав для себе особисту вигодуОлексій Мазепа
Він був командиром дивізіону, а згодом і начальником штабу частини, яку пізніше переформували на 406-ту окрему берегову артилерійську групу (ОБерАГ).
«Чимось особливим серед офіцерів не вирізнявся, – згадує про колишнього побратима по службі підполковник ЗСУ з Києва Олексій Мазепа, – хіба тим, що в усьому шукав для себе особисту вигоду».
Ця «ділова» якість офіцера знову наочно проявилася восени 2014 року – тобто лише через кілька місяців після зради присязі та переходу на бік росіян, які окупували український Кримський півострів. У тій же частині в 7-му військовому містечку його залишили на попередній посаді начштабу, а командиром призначили полковника Дмитра Козаченка, який так само зрадив українську присягу.
Обоє, а також ще близько десяти колишніх українських військовослужбовців із керівництва частини пізніше «прогоріли» на банальному шахрайстві. Причому буквально через кілька тижнів після урочистого вручення на той час 8-му артполку російського бойового прапора. Їх просто відсторонили від займаної посади за «ділові якості».
У першому «діловому» випадку хтось переправив «одиницю» на «четвірку» в звітному документі про проживання в готелі на зборах із перепідготовки в Росії, «наваривши» при цьому кругленьку суму в рублях.
Інший епізод – це збір командиром полку Козаченком разом із начштабу Ісаєвим грошової «данини» з контрактників. Саме за цей факт усерйоз взялися представники відділення військового Слідчого комітету по Чорноморському флоту РФ у Сімферополі.
Та все в результаті закінчилося для потенційних кримінальників благополучно – обоє «законно» звільнилися в запас.
Під ударами наших дронів вони практично втратили всю свою штатну буксирувальну та самохідну артилеріюВладислав Волошин
Що чи хто у жовтні 2022 року спонукав Ісаєва знову вдягти мундир російської армії, невідомо. Достеменно проєкту «Книга катів українського народу» відомо лише те, що підполковник-зрадник знову очолив штаб старого-нового 8-го артполку. На той час частина з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну діала на Херсонському напрямку у складі 22-го армійського корпусу ЧФ. Через два роки «виправлений» Ісаєв став командиром полку й отримав військове звання полковника.
«За моїми даними, підрозділи цього полку дислокувалися в районі Скадовська, – розповідає для Крим.Реалії колишній речник Сил оборони Півдня України полковник Владислав Волошин. – Нині під ударами наших дронів вони практично втратили військову техніку – усю свою штатну буксирувальну та самохідну артилерію. Тепер їхнє основне озброєння – теж різні дрони».
Проєкт «Книга катів українського народу» стверджує, що полковник Ісаєв причетний до виконання наказів щодо незаконної окупації території України та терору цивільного населення. Мовляв, саме тому вказані його дії призвели до масової загибелі мирних жителів і масштабних руйнувань, ставши складовою частиною ведення агресивної війни Росії проти України й одночасно мають ознаки порушення законів і звичаїв війни.
Данило Безручко – псевдонім кримського фрилансера RFE/RL, який пише для Крим.Реалії під цим ім’ям з міркувань безпеки
