У 2014 році вони підтримували вторгнення Росії в Крим, а сьогодні самі зіткнулися з переслідуваннями з боку російської влади. Крим.Реалії розповідають історії чотирьох проросійських активістів, які виступили на захист своїх будинків від траси «Таврида», унікальної природи півострова від забудовників та заявили про зловживання влади. Вони зіткнулися зі звинуваченнями у «роботі на Держдеп», обшуками та кримінальними справами.
Активісти, які висловлюють у Криму публічну незгоду з позицією місцевої влади, заявляють про цькування у соцмережах, погрози, стеження та арешти.
«Два роки живемо в жаху»
Баталії між владою та місцевими жителями через будівництво за федеральні кошти однієї з ділянок траси «Таврида» – об'їзної дороги від Сімферополя до південного узбережжя – тривають два роки. Транспортна артерія півострова, що з'єднає міст через Керченську протоку із Севастополем, назавжди змінить життя села Зарічне Сімферопольського району.
Дізнавшись, що ділянку траси планують прокласти через село біля берегів Аянського водосховища, її мешканці вимагали змінити схеми ділянки траси.
Чиновники пообіцяли врахувати їхню думку. Але у вересні цього року в Зарічному побачили геодезистів, котрі готують розрахунки для майбутнього будівництва. І тоді люди вийшли на публічну акцію, встановивши на місці майбутнього будівництва хрест.
Так вони «закликали до допомоги вищі сили», пояснив житель Зарічного Євген Крилов, який два роки ходить кабінетами влади, щоб запобігти знищенню Аянського водосховища.
Після акції на березі Аянського водосховища жителі Зарічного зіткнулися зі спробами дискредитації у соцмережах.
«Пишуть про нас всяку нісенітницю, що ми куплені, ми просто компенсацію хочемо якомога більшу, нашу ходу і віру по-різному намагаються облити брудом. Надто вже ми комусь жити заважаємо...», – повідомив Євген Крилов.
Два роки люди в жаху живуть, під загрозою опинитися під бульдозерамиНаталія Гапич
Його односельчанка Наталія Гапич каже, що домогтися від влади розуміння їхньої проблеми не вдалося.
«Ми зустрічалися з Аксьоновим (російський глава Криму, за документами Аксенов – КР). Але ясності жодної стільки часу не було. З чиновників, з якими ми спілкувалися, жодного не залишилося: посадили чи звільнили. У нас залишилося дуже мало надії, що все скінчиться добре. Два роки люди в жаху живуть, під загрозою опинитися під бульдозерами», – сказала вона Крим.Реалії.
У результаті в листопаді Сергій Аксьонов оголосив, що влада ухвалила остаточне рішення: траса «Таврида» пройде вздовж Аянського водосховища через 177 земельних ділянок і 58 будинків, які доведеться знести.
«Влаштували цькування та стеження»
З атаками в соцмережах зіткнувся підприємець і блогер з Москви Олександр Горний. З 2014 року він живе в Криму, бо вважає його «найбільш російською землею». Блогер оселився в Коктебелі й відтоді пише колонки для російських ЗМІ, в яких часто критикує Сергія Аксьонова.
Він публічно виступає проти забудови кримського узбережжя, зловживань місцевих чиновників та нераціонального використання федеральних дотацій. Після того, як блогер виступив проти знищення мису Меганом і Фороського парку, його розкритикували провладні кримські активісти та журналісти, звинувативши у «відпрацюванні іноземного фінансування».
На початку цього року Олександр Горний повідомив у соцмережах, що залишає Крим, оскільки «не хоче гробити життя на боротьбу та шахраїв».
У розмові з Крим.Реалії він пояснив, чим обернулася для нього активна громадянська позиція.
«Коли ти стукаєш у глуху стіну, а тебе не чують, виникає розчарування. Це вплинуло на мій погляд на Крим та мою активну діяльність. Вплинуло й інформаційне цькування, влаштоване завдяки медіа-гопникам Сергія Аксьонова, які зводили наклеп і погрожували мені. У Криму я також помітив за собою якесь дивне стеження – машину без номерів, що їхала за мною. Тому я зрозумів, що треба розрядити цю ситуацію та поїхати», – пояснив він.
Олександр Горний каже, що думку громадськості в Криму місцева влада «банально ігнорує». Відповідальними за це вважає оточення Сергія Аксьонова, але не його самого.
«Сам він, наскільки я знаю, налаштований на діалог, але особисто не читає наші сторінки в соцмережах, тому не може переконатися, що активісти – не за ворожнечу, а за співпрацю», – упевнений блогер.
Незважаючи на проблеми, залишати півострів він передумав і продовжує туди приїжджати, сподіваючись, що «прийдуть нові особи, з якими можна буде налагодити діалог із чистого аркуша».
«Виявляти громадянську позицію в Криму небезпечно»
З жорсткою протидією з боку російської влади Криму зіткнувся активіст Ілля Большедворов. Він приїхав до Криму з Іркутської області. Там він займався підприємництвом й очолював громадську організацію «Захист прав споживачів і позичальників».
Підтримавши кримські події у 2014 році, він вирішив переїхати на півострів, «щоб забезпечити дітям нормальне життя у сприятливому кліматі».
На півострові зіштовхнувся зі зловживаннями з боку російської влади та вирішив не мовчати. Ілля Большедворов – організатор та учасник публічних акцій протесту проти хаотичної забудови півострова, тарифної політики і багатьох інших проблем. За це неодноразово зазнавав залякувань з боку силовиків, затримань та адміністративних арештів.
Торік активіст публічно вимагав від кримської влади вирішити проблему дефіциту води. Після цього російські силовики провели у нього обшук, звинувативши у проведенні незаконної акції.
Цього року Іллю Большедворова заарештували на 10 діб за зйомку на мобільний телефон одиночного пікету проти «бездіяльності прокуратури» у зв'язку з погрозами, що надійшли жителю Сімферопольського району Сергію Васильєву. В ізоляторі активіст дев'ять діб голодував, протестуючи проти рішення суду про свій адміністративний арешт. Вийшовши на волю, неодноразово заявляв, що побоюється за свою безпеку.
«Виявляти громадянську позицію в Криму небезпечно. Результатом є постійна увага поліції та особливо Центру протидії екстремізму. Але якщо я і мої товариші це залишать, то доведеться повністю змиритися з цією реальністю і припинити жити, а існувати у вигаданому світі чиновників, які вигадали собі, що в нас все добре і чудово. Я не бачу, щоб у людей було все чудово за рівнем життя. Я не готовий з цим миритися», – пояснив Ілля Большедворов Крим.Реалії.
Поки що ми розрізнені й нас одиниці, тому нам простіше «заслужити» увагу правоохоронних органів, ніж досягти серйозних результатівІлля Большедворов
Впливати на процеси в Криму, на думку активіста, можливо, якщо вони не стосуються глобальних корупційних інтересів влади: «Багато соціальних і побутових питань вдається вирішувати саме завдяки тому, що їм надається розголос. І це залежить від активності людей. Я вважаю, якщо людей, які могли б виходити на акції протесту, буде більше, то й результатів буде більше. Поки що ми розрізнені й нас одиниці, тому нам простіше «заслужити» увагу правоохоронних органів, ніж досягти серйозних результатів».
Чи рятує віра в Путіна?
Резонанс у 2016 році викликало відеозвернення до президента Росії Володимира Путіна групи підприємців з Євпаторії. Ті на колінах просили «врятувати їх від свавілля» місцевої «фашистської влади» після того, як силовики розпочали зачистку ринку «Олімп». Одна з підприємців на відео зазначила, що «попереду планети всієї бігла на референдум» у 2014 році.
У результаті учасників акції затримали поліцейські, а ринок знесли.
За вісім років відеозвернень, у яких кримчани просять допомоги в Путіна, було багато. Найчастіше вони залишаються без публічної реакції з боку Кремля. Публічні приклади вирішення проблем людей, які закликали на допомогу Путіна, невідомі.
Торік до нього зверталися члени ініціативної групи із селища Форос із проханням захистити від забудови унікальний Фороський парк.
Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив російським журналістам, що йому «невідомо, щоб про цю тему доповідали президентові». У результаті роботи у Фороському парку продовжилися, а ось активістами, які звернулися до Володимира Путіна, зацікавилася поліція. За словами людей, з ними проводили «профілактичні бесіди» та намагалися залякувати.
Як зачищають активістів у Криму
Трьома роками в СІЗО обернулися спроби протистояти політиці російської влади в Алушті місцевому журналістові Олексію Назімову та ексдепутату російської міськради південнобережного міста Павлу Степанченку. Їх засудили за звинуваченням у здирстві 150 тисяч рублів у представників «Единой России», яке вони не визнають.
Кримінальне переслідування депутата і журналіста було після того, як вони публічно закликали владу очистити набережну Алушти від торгових об'єктів, що закривають доступ до моря.
Після виходу з в'язниці Олексій Назімов та Павло Степанченко повернулися до Алушти. Останній намагався залишити Росію та виїхати до Мексики, але каже, що до цієї країни його не пустили.
Жорстка протидія громадянській активності у Криму розпочалася ще в 2014 році. Все починалося з масових переслідувань активістів, які виступали проти згортання всіх свобод і намагалися захистити своє право на проукраїнську позицію. У відповідь вони отримували затримання, штрафи, арешти та кримінальні справи.
Після хвилі репресій щодо них черга дійшла й до активних людей з проросійською позицією, які не тільки не чинили спротив приходу Росії на півострів, а й підтримували її.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
