Після капітуляції Росії: про можливі перспективи Криму у складі Міжмор'я

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Перші точні підриви російських військових об'єктів у Криму, втеча курортників і «понаїхавших» назад до Росії, підготовка кримськими чиновниками «запасних аеродромів» на російському материку, вивезення сімей чиновників за межі Криму – все це «перші ластівки» невідворотної деокупації та повернення його під юрисдикцію України. Зараз саме час подумати, в які умови потрапить Кримський півострів після повернення в Україну та які реалії очікують на кримчан?

Але спочатку про те, що могло б очікувати Крим, якби він через якісь обставини залишився в Росії. Не секрет, що вже зараз Крим для Росії не є сакральною територією. Та й про яку сакральність йдеться, якщо зараз дедалі більше стає зрозуміло, що «сакральність» Росії – історія, віра, територія, населення – крадені, захоплені, приневолені, і Росії як такій не належать?

Якщо гіпотетично припустити, що Крим і надалі змусять залишатися в Росії, то він із його самодостатністю лише на 25% перетвориться на нежиттєздатний апендикс (погляньте на карту!) на тілі Росії. І навіть не в апендикс – бо примітивний Керченський міст у будь-якому разі буде зруйнований або ЗСУ, або самою Росією, і Крим втратить останній зв'язок навіть із Краснодарським краєм.

Сьогодні внутрішні області Росії співпрацюють із Кримом з примусу з Москви, а у стані вільної міжрегіональної конкуренції ніхто з Кримом добровільно розвивати відносини не стане. Більше того – Росію в будь-якому майбутньому, а тим більше після перемоги України, очікують системна стагнація через санкції та відкат у рівні та якості життя на позиції приблизно Північної Кореї. Росія повернеться фактично у 50-60 роки минулого століття – у часи Радянського Союзу, відповідно і Крим буде там у тому ж становищі: занедбана, відстала, депресивна зона, вивести яку з такого стану РРФСР була сама не в змозі, а тому шукала тоді порятунку в передачі Кримського півострова Україні. Вдруге такий досвід не буде застосований через багато причин, і Крим може бути надовго законсервований у тих історичних умовах.

Але це гіпотетично. Такого не буде тому, що у нинішній війні переможе Україна, вона поверне собі Крим як територію ті кримчан як мешканців регіону та громадян України.

Сергій Аксьонов (за документами Аксенов) і Володимир Константинов та інші колаборанти й зрадники України намагатимуться бігти в Росію, але треба думати, що СБУ вчасно застосує достатніх заходів, щоб не дати їм скористатися награбованим у кримчан майном, затримати та подати до суду в Міжнародному трибуналі, який уже готується, разом з іншими російськими воєнними злочинцями. Принижена, присоромлена Росія, що розпадається, на кілька десятиліть перетвориться на світового ізгоя, співпрацювати з яким інші країни вважатимуть негідним для себе. І лише Крим має реальну можливість такої долі уникнути.

Зовсім інші перспективи очікують на Крим у складі України.

«Наслідки другої російської агресії в Україні змінять світ у багатьох аспектах – від міжнародного права до ядерної безпеки та локально від регіонального співробітництва до інтеграції, – пише керівник Центру кризових досліджень (Естонія) Ханнес Нагель. – Хоча Україна вже успішно подала заявку на членство в Європейському союзі та з кожним днем підтверджує свою гідність стати членом НАТО… наразі відбудуться ключові рішення та події, що наблизять Україну до повної інтеграції в європейську та західну родини».

Усі переваги нового статусу України, природно, поширяться і на Крим, у якому статусі він не повернувся б до України. Важливо, що він не буде, як у Росії, регіоном із правами області, трохи прикрашеними під республіку. Незалежно від того, чи буде Крим у новій Україні, як раніше, автономією, чи стане національно-територіальною республікою, в будь-якому разі переваги члена європейської спільноти поширюватимуться і на нього.

Оскільки Україна реально та обґрунтовано розраховує на допомогу як світової, так і європейської спільноти, то вона не залишиться віч-на-віч із бідою після вигнання російських військ. Є багато перспективних планів її підтримки та розвитку. Це і новий «план Маршалла», і відновлення країни за рахунок конфіскованого російського капіталу у світових банках, і різні інтегральні концепції. Це і вже реалізований прийом до Європейського союзу, і розвиток у поєднанні з країнами «Кримської платформи», в інших можливих союзах. Наприклад, днями стало відомо, що Норвегія, Швеція та Данія підписали угоду, щоб протистояти Росії. Такий союз також відповідає інтересам України, і країни, які до нього входять, могли б успішно співпрацювати з багатьох питань.

Один із можливих варіантів повоєнного устрою – входження України разом із Кримом одночасно із членством в інших об'єднаннях до так званого блоку Міжмор'я. Це вже випробувана часом геополітична концепція, що передбачала альянс блоку держав від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів (звідси інша назва – Тримор'я) після Першої світової війни. Нині ця ідея розглядається як варіант взаємодії та розвитку країн, що сприяє єдності Центральної та Східної Європи.

Міжмор'я ХХІ століття – це взаємодія для прискореного розвитку після другої російської агресії в Україні в таких країнах, як Литва, Латвія, Естонія, Польща, Словаччина, Чеська Республіка та Україна. А конкретна ситуація могла б сприяти участі у Міжмор'ї і Румунії, Туреччині, Грузії та інших країн.

Естонський аналітик зазначає: «Бажання та прохання України бути прийнятою і стати частиною більшої та реальної європейської системи безпеки (НАТО) та економіки (ЄС) на користь усіх вищезгаданих країн. І, чесно кажучи, без досягнення цих стратегічних цілей Україна залишалася б вічною периферією Європи із супутніми загрозами та обмеженнями. У європейському масштабі це було б справжньою геополітичною катастрофою ХХІ століття – бути так близько і водночас так далеко, в кутку європейської очікувальної кімнати».

Будучи учасницею інтеграції в рамках Міжмор'я, Україна, крім переваг входження у величезний європейський ринок товарів і технологій, набуває для Криму і переваг відродження у слов'янському середовищі для українського населення півострова та переваг відновлення світових контактів у тюркському середовищі через спільноту литовських татар, як відомо, вихідців із Криму. Беручи участь у міжнародних організаціях, Україна могла б скористатися допомогою та підтримкою всіх країн Міжмор'я.

Тут дуже важливою частиною співпраці для України міг би стати і політичний досвід Польщі та Балтії щодо вибудовування незалежних відносин із Росією, яка, безумовно, не погодиться так просто випустити Україну, а тим більше Крим зі своєї орбіти. Нарешті Україні вдалося б сформувати ту суверенність, яку раніше та швидше змогли побудувати Польща і країни Балтії.

Дуже важливо для Криму, що більшість кандидатів у Міжмор'ї – туристичні країни, що дало б кримському курорту не лише нові перспективи, а й нові світові туристичні та курортні технології, підходи і стандарти, чого у складі Росії Криму не досягнути ніколи. Хоча російські чиновники в Криму періодично кидають голослівні виклики Монако, Вімблдону, але не можуть створити елементарних умов ні для оздоровчого, ні для лікувального курорту. У складі Міжмор'я Крим міг би стати новим центром яхтового туризму та включитися у маршрути як Балтійським, так і Середземним морями.

У Міжмор'ї легко міг би бути реалізований ринок для української та кримської продукції сільського господарства, а Україна могла б запозичити досвід цих країн щодо організації виробництва та переробки сільгосппродукції.

І нарешті, в умовах співпраці з партнерами країн Міжмор'я Україна та Крим змогли б отримати нові стимули для розвитку раніше потужного, але занедбаного з участю Росії суднобудування – як пасажирського, так і вантажного, як цивільного, так і військового.

Звісно, нові переваги країні надасть комплексна участь у міжнародних справах. Участь України в Європейському союзі та НАТО, в інших об'єднаннях, може успішно доповнюватися участю у політичному та економічному співробівництві у Міжмор'ї, або ще нових аналогічних об'єднаннях, виникнення яких ми зараз не можемо і передбачити, що зробить міжнародні зв'язки та розвиток України і Криму в її складі більш гармонійним і всебічним.

Костянтин Подоляк, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.