Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Вибухи на військових об'єктах в окупованому Криму – це не просто удар по арсеналах зброї. Упевнений, це ще й кінець кримської «сакральності», міф про яку насаджується російською пропагандою та особисто Володимиром Путіним від перших днів анексії півострова.
Увесь сучасний російський політичний устрій базується на цій самій «сакральності». Окупація Криму дозволила Володимиру Путіну зіграти на псевдопатріотичних емоціях великої частини російського населення і почати інтенсивніше, ніж раніше, закручувати гайки.
Міф про російську парламентську опозицію остаточно випарувався: за анексію Криму голосували представники всіх представлених у Державній думі політичних партій, а єдиного депутата, який наважився проголосувати проти – Іллю Пономарьова – піддали обструкції та змусили емігрувати.
Але ж ще в грудні 2011 року, лише за два з половиною роки до анексії, учасники протестів на Болотній площі виступали проти фальсифікації підсумків парламентських виборів, проти того, що у висуванців «Справедливой России», на їхню думку, незаконно відібрали депутатські мандати.
Кремль вважав за краще приховувати, що перетворює український курорт на російську військову базу
У 2014 році було вже абсолютно неважливо, від якої партії був обраний депутат – від «Единой России», «Справедливой России» чи ЛДПР. А в 2022 році незмінний лідер «Справедливой России» Сергій Миронов – один із головних і найзатятіших прихильників «спецоперації».
При цьому стійкість російського «нового ладу» передбачала стабільність у Криму. Кремль вважав за краще приховувати, що перетворює український курорт на російську військову базу.
Навпаки, всіляко віталася інформація про розвиток кримського туризму, спростовувалися повідомлення про виснаження водних ресурсів півострова (на противагу постійним заявам російських та маріонеткових кримських керівників про те, що дніпровська вода «не потрібна», окупанти відразу ж після захоплення Херсонщини запустили Північно-Кримський канал).
Уявити Крим, на території якого вибухатимуть снаряди, гадаю, було абсолютно неможливо, – принаймні постійним глядачам російського телебачення.
Образ стабільного Криму розвіявся у всіх на очах
І ось цей образ стабільного Криму розвіявся у всіх на очах. Якщо після вибухів на військовому аеродромі під Саками російські офіційні особи ще могли говорити про необережне куріння поряд із військовими літаками, то тепер говорять про диверсії. А де диверсії – там і диверсанти.
Виходить, що горезвісні російські спецслужби, які постійно когось «відловлювали», приписували диверсії кінорежисерам і журналістам, розкручували справи заради «зірочок» на погонах та допомоги пропагандистам, справжніх «шкідників» знешкодити не змогли? І створили додаткові труднощі власним військовим, які вже місяць продовжують «утюжити» південь і схід України, але незважаючи на руйнування і жорстокість, так і не можуть досягти серйозних результатів.
І дивуватися з того, що доблесні російські чекісти «не впоралися», не доводиться. Тому що «кошмарити» бізнес і вигадувати звинувачення Олегу Сенцову чи Владиславу Єсипенку – зовсім не те саме, що запобігати справжньому знищенню російських військових об'єктів.
За підсумками кількох літніх кримських днів, схоже, можна стверджувати, що ФСБ Росії може змагатися в «ефективності» та здатності реагувати на справжні виклики з армією Росії.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
