Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Видання Washington Post у нещодавній великій публікації стверджує, що прагнення України відновити свій контроль над Кримом, як і прагнення Росії зберегти окупацію Кримського півострова, перетворює завдання припинення війни між двома країнами на фактично нерозв'язне.
«Непохитні претензії на Крим ілюструють нерозв'язність конфлікту, і важко уявити, що боротьбу за півострів буде вирішено без подальшого кровопролиття», – зазначає оглядач газети Франческа Абель. І з її підходом, мабуть, могли б погодитися й інші автори текстів у відомих західних виданнях, які замислюються над питанням: можливо, відмова України від Криму чи, принаймні, готовність відкласти вирішення проблеми окупації півострова в довгу скриньку дозволять зупинити війну.
Для Пєскова, як і для його начальника Володимира Путіна, Крим – давно «вирішене питання»
Але це – політична логіка, яка була зруйнована 24 лютого 2022 року, і залишається лише дивуватися, що ми знову до неї повертаємося. У нещодавній відповіді прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова на пропозицію президента Володимира Зеленського почати виведення російських військ з окупованих українських територій, прямо говориться, що Україна має зважати на нові реалії – а саме на те, що Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області України тепер є територією Російської Федерації. Про Крим, як бачимо, прессекретар президента Росії навіть не згадує. Для нього, як і для його начальника Володимира Путіна, Крим – давно «вирішене питання». Але, схоже, не лише Крим.
До нападу Росії на Україну в 2022 році Крим можна було вважати «сакральною територією» для кремлівського режиму та винятком із правил російського менеджменту криз. Справді, ні до, ні після 2014 року Росія жодного разу не вдавалася до анексії чужих територій.
2014 продемонстрував, що Володимир Путін може піти й на анексію чужої території
Навіть визнання у 2008 році незалежності грузинських автономій – Абхазії та Південної Осетії – було абсолютно новим підходом до взаємин із колишніми радянськими республіками і територіями, які оголосили про свій невизнаний суверенітет. До цього часу в Кремлі надавали перевагу неформальному характеру контактів із самопроголошеними республіками. Власне, з Придністров'ям такий рівень відносин підтримується і зараз.
2014 продемонстрував, що Володимир Путін може піти й на анексію чужої території. Однак тоді він, та й багато хто і в Росії, і в Україні, і на Заході, пояснював такий незвично агресивний підхід, що підриває саму суть міжнародного права, «сакральністю» Криму та особливим ставленням росіян до півострова – втім, варто визнати, що це особливе ставлення створювалося та підігрівалося російською пропагандою протягом десятиліть і навіть століть.
Однак у Донецькій, Луганській, Херсонській чи Запорізькій області жодної «сакральності» вже не спостерігається. Кремль, певен, просто анексував те, що зміг окупувати – не більше. Якби були окуповані інші українські регіони, то й там були б проведені «референдуми», і ці території були б так само анексовані.
Перешкода до завершення війни – агресивні плани Володимира Путіна та сама ідея анексії чужих територій
Тому тепер немає жодної «сакральності» Криму – цей міф фактично нівельований наступними агресивними кроками Володимира Путіна. І тому, певен, не варто вважати, що саме Крим – перешкода для завершення війни.
Перешкода до завершення війни, як бачимо, – агресивні плани Володимира Путіна та сама ідея анексії чужих територій. Будь-яких чужих територій, а не лише Криму.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
