Чи відбудеться деокупація Криму цього року? Чи офіційний Київ готовий до повернення Криму під свій контроль? Чи потрібна Криму сьогодні кримськотатарська національно-територіальна автономія? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії Катерина Некреча поговорила з кримськотатарським громадським і політичним діячем, військовослужбовцем ЗСУ Арсеном Жумаділовим.
– Чи відбудеться, на вашу думку, деокупація?
– Хотів би я, щоб це сталося? Звісно, хотів би. І не лише я, а всі ті кримські татари, які виїхали з Криму. І ті, хто залишається у Криму, на 95 і більше відсотків – ми цього хочемо. Я не маю причин не довіряти вищому військово-політичному керівництву нашої країни щодо того, що це станеться.
– Чи готовий офіційний Київ до повернення Криму під контроль?
На більшість із відкритих питань чесні відповіді ще не дано, у тому числі на ті, що стосуються кримських татар
– Це гарне питання. Є відчуття, що ми сприймаємо деокупацію Криму як фінал фільму з хепі-ендом: «А наприкінці вони одружилися та жили довго та щасливо». Так само ми зараз думаємо про деокупацію Криму та загалом про закінчення цієї війни. Мовляв, після закінчення війни ми житимемо довго і щасливо. Дай боже, щоб довго. Але я впевнений, що спочатку точно не буде щасливо. Буде багато проблем, питань, на які потрібно давати відповіді. Ми вважаємо, що деякі відповіді знаходимо. Але загалом, я впевнений, на більшість із відкритих питань чесні відповіді ще не дано, у тому числі на ті, що стосуються кримських татар, що стосуються статусу, ролі та місця кримськотатарського народу в новій повоєнній Україні з відновленою територіальною цілісністю.
– А хто має дати ці відповіді?
Ми спробували наповнити змістом цю автономію. Сенсом філософським і політико-правовим
– Ці відповіді мають дати всі. Спочатку кримські татари мають визначитися з тим, чого вони прагнуть. Коли ми говоримо про автономію, ми насправді говоримо про форму. Ми спробували наповнити змістом цю автономію. Сенсом філософським і політико-правовим. Ще у 2017-18 роках було [створено] робочу групу при Конституційній комісії президента України, де ми напрацювали проєкт змін до Конституції України в частині Автономної Республіки Крим – запропонували певний проєкт, який на той момент був актуальним. Але це було 5 років тому. Це було до Великої війни. Середовище змінюється дуже динамічно: світ, Україна, ми в нашій країні. І я вам скажу, можливо, крамольну річ: я не впевнений, що той проєкт зберігає свою актуальність. Тобто зараз ми начебто в такій диспозиції: кримські татари мають якийсь проєкт і хочуть, щоб його було ухвалено, і українська держава до цього не готова. Я думаю, це не те, що відбувається насправді. Насправді, ми не маємо чіткого бачення, а українська держава не готова про будь-яке бачення з нами чесно говорити.
– Якщо ми говоримо про деокупацію Криму в 2023 році, то це не найнагальніше питання, яке треба буде вирішувати?
– Я дуже не хотів би, щоб ми з цим питанням зволікали. Тому що ми – кримські татари – завжди чекаємо. Нема чого чекати, якщо є бачення того, що ти хочеш побудувати. Ми маємо починати з того – яку країну ми будуємо після війни чи вже зараз. Якою буде світоглядна ідентичність в Україні? Якою буде роль кримських татар у цій новій Україні? Тобто спочатку ми маємо думати про систему загалом.
– Національно-територіальна автономія. Що це означає для Криму? Як тоді має виглядати півострів?
Як Крим житиме одразу після деокупації та як при цьому враховувати права кримських татар – це відкрите питання
– Модель, яку було запропоновано – це дуже якісна, виважена модель, яка може бути застосована, коли у Криму будуть вирішені питання безпеки. Коли у Криму запустяться вибори як інструмент для реформування влади. На що українська держава буде довгий час не готова. Це не просто післявоєнна історія. Це історія після стабілізації, що триватиме певний час. І тут, мені здається, є небезпека, що якщо кримські татари не запропонують іншого бачення, то я маю побоювання, що знову це питання буде відкладено в далеку скриньку. Для нас зараз немає тих інструментів, які б сприяли нашому розвитку. Час іде проти нас. Ми втрачаємо мову, втрачаємо спільне розуміння, куди йти, хто ми, куди йдемо. Той проєкт, який ми пропонували, був якісний, гарний. На якомусь етапі, через 5 років, можливо, через 3-4 роки, ми до нього повернемося. Як Крим житиме одразу після деокупації та як при цьому враховувати права кримських татар – це відкрите питання. Я впевнений, що його не повинні відсунути кудись на маргінес із риторикою, що зараз не на часі.
Довідка: Арсен Жумаділов – кримськотатарський громадський і політичний діяч. Народився у Криму 1985 року. Має три вищі освіти, ступінь магістра права та магістра політології здобув у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Ступінь магістра Державний менеджмент і управління – у Лондонській школі економіки. До окупації Криму Росією працював у корпоративному секторі в Україні та за кордоном. У 2014 році разом з однодумцями створив громадську організацію «Кримський інститут стратегічних досліджень». Потім керував відділом забезпечення діяльності Уповноваженого президента України у справах кримськотатарського народу. Був (2015-2017 рр.) головою Біляївської райдержадміністрації Одеської області.
Наразі Арсен Жумаділов – старший викладач кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». З квітня 2019 року очолював національне агентство «Медичні закупівлі України». З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну мобілізований до лав Медичного командування Збройних сил України.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
