СІМФЕРОПОЛЬ – Кримські чиновники в російських органах влади люблять поливати брудом українських колег, але парадокс у тому, що українські чиновники щирі у своїх словах і справах, а ось «перефарбована» кримська гвардія «команди переможців» загрузла в лицемірстві та брехні.
Зараз у Криму російські чиновники (хто з власної ініціативи, хто за вказівкою зверху) почали викладати на своїх сторінках у соцмережах пости на підтримку російської військової агресії в Україні, а заразом згадують, як «важко і страшно» було жити «за України».
Волосся стало дибки від описаного мером Білогірська життя «в українські часи»
Ось і днями я натрапила на пост очільника російської міськради Білогірська Станіслава Крижановського, де він описує, як провів «виховну» бесіду з молодими людьми, які сумніваються у «правильності» повномасштабної війни проти України. При цьому в мене волосся стало дибки від описаного мером Білогірська життя «в українські часи».
«У школах було холодно, не вистачало підручників, про гаряче харчування і не могло бути мови. Викладачам також не платили заробітну плату, і їм доводилося підробляти на ринках та у всіх можливих місцях, щоб годувати сім'ю і не померти з голоду. Світло в квартирах і будинках давали за графіком, і, як правило, його не було, коли сім'ї надвечір збиралися вдома... Дороги, дворові території не те, що не робилися, вони взагалі не обслуговувалися... Українське націоналістичне керівництво країни, не враховуючи думки людей, безцеремонно проводило українізацію суспільства...», – і в подібному руслі ще багато страшилок розповів Крижановський.
За цих самих «українських часів» Крижанівський зі своїми проросійськими поглядами чудово почувався в Криму
А мені пам'ятається, що за цих самих «українських часів» Крижанівський зі своїми проросійськими поглядами чудово почувався в Криму – обирався депутатом, був начальником відділу в Білогірській райдержадміністрації, регулярно їздив відпочивати в санаторії за рахунок держави... Чому ж про це у своєму посту не написав чиновник?
І таких, хто нарікають на погані «українські часи», часто-густо – від кримського спікера Володимира Константинова до керівника Громадської палати та головного політолога Криму Олександра Форманчука.
І ось дивно, що тоді вони мали бюджетну годівницю, що зараз. То невже нічого хорошого в них не було в український час? Станіславський не повірив би, і ніхто не повірить. Чому боїтеся писати про це – боїтеся правду озвучити? Навіщо так лицемірити?!
Чому боїтеся писати про це – боїтеся правду озвучити? Навіщо так лицемірити?!
Наразі ситуація на окупованих територіях півдня України нагадує Крим 2014 року, тільки в Криму на той момент лише кримські татари були масово проти анексії, а значна частина населення, оброблена російською пропагандою, навіть вітала її. На цих територіях – усе населення проти російської анексії, але людей, що називається, «ламають через хребет».
Люди, які знають, про що говорять, розповідають, що Москва побоялася масово залучати людей із кримської «команди переможців» на посади в окупаційні адміністрації, знаючи про їхню поголовну корумпованість. Але, як виявилося, ті колаборанти з місцевих авантюристів, які потрапили до окупаційної влади, за своїми корупційними апетитами перевершили навіть кримських колег.
Після удару по Новофедорівці, у Херсоні різко скоротилася кількість охочих отримати російський паспорт.
Наприклад, у Маріуполі, за словами радника мера міста Петра Андрющенка, через невиплати зарплат співробітники «Водоканалу» відмовилися виходити на роботу. Зарплатні гроші були просто розкрадені.
Спілкувалася зі знайомими з Херсонської області: вони мають одну надію на якнайшвидше повернення контролю України над їхньою областю. Розповідають, що після неймовірно успішного удару по Новофедорівці, у Херсоні різко скоротилася кількість охочих отримати російський паспорт.
Знаю, що і в Криму багато хто «хвіст підібгали». Україна успішно виграє інформаційну війну, а тепер з кожним новим днем видно, що і ЗСУ починає переламувати ситуацію на свою користь.
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогерка (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
