Місія «російського» Криму нездійсненна

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Газета російського парламенту Криму подає як «новину дня» повідомлення про те, що спікер парламенту Володимир Константинов «оглянув хід будівництва освітніх закладів у містах Саки та Євпаторія».

Публікація закінчується висловлюванням кримського спікера, що підбиває підсумок побаченого: «Звичайно, такі проєкти, які змінюють вигляд наших міст і районів, роблять життя в них комфортнішим, ми могли реалізувати лише в російському Криму», – заявив Володимир Константинов.

Щоб переконатися, як саме вони «змінюють вигляд міст і сіл», достатньо подивитися на фотографії тут і тут і ще тут. Думаю, цього достатньо, щоб зрозуміти – спікеру хвалиться нічим і він нічого не змінює.

Що ж такого побачив Костянтинов у Саках та Євпаторії, що стало, за його словами, можливим у Криму лише після того, як півострів захопила Росія, і було зовсім неможливо у Криму до окупації? А нічого такого. У рамках робочої поїздки спікер «оглянув хід будівництва дитячого садка в районі станції «Прибережна» у місті Саки, а також освітніх закладів та водоводу у Євпаторії». І що ж, до російської окупації в Криму не будували ні дитячих садків, ні шкіл, ні водоводів? Це той випадок, коли спікер, що називається, «за свої слова не відповідає» – у Криму понад 90% шкіл, садків та водопроводів збудовано ще за України. Володимир Костянтинов просто хоче потішити своїх господарів у Кремлі та показати їм, що він у Криму «ефективний господар». Однак зробити це чесним способом він не може, тому доводиться спотворювати події. І це видно з багатьох чинників.

Наприклад, сама передача Криму до складу України у 1954 році відбулася саме тому, що Хрущов зрозумів – Україна впорається із завданням відродження Криму краще, ніж Росія. Тобто те, що говорить Костянтинов, лише навпаки: ті проекти, які здійснила Українська РСР у Криму після 1954 року, у Російській РФСР були б неможливими, вважав не лише Хрущов, а й багато інших діячів. Наприклад, російське видання «Лента.ру» нещодавно поговорило з головним науковим співробітником Інституту філософії та права Уральського відділення РАН (Єкатеринбург), доктором політичних наук Сергієм Мошкіним, і на це запитання він відповів так: «Офіційне формулювання... досить змістовне. «З огляду на спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю [… та Українською РСР – авт. ] – і так далі. Тобто навіть ці слова... досить точно відбивають причину передачі: спільність економіки, територіальна близькість, господарські зв'язки. Версія про те, що це був подарунок до 300-річчя Переяславської ради, у жодному офіційному документі не звучала. Це вже версії та міфологеми».

І з відновленням Криму після війни Україна, треба сказати, впоралася зразково, якщо тепер Росія прагне відібрати його назад. Тут можна багато фактів наводити, і про розвиток промисловості, і сільського господарства, і про розвиток інфраструктури, але досить навести один, на мій погляд, дуже промовистий. Вся космічна галузь СРСР розвивалася за допомогою України та, зокрема, українського Криму. Навіть якщо не зважити на те, що генеральний конструктор був українцем, і що головний завод космічної галузі СРСР розташований в Україні, то не можна заперечувати той факт, що все управління космічними кораблями та іншими об'єктами здійснювалося через системи зв'язку, розміщені в українському Криму – звідси керували не лише місяцеходом, а й усіма космічними польотами, тут збудували посадкову смугу для «Бурану», через український Крим здійснювався весь космічний зв'язок.

Це підтверджує нинішній кримський депутат, батько російського глави Криму Валерій Аксьонов, який на той час служив у космічній галузі. Сьогодні ж, коли Крим перебуває під російським контролем, Росія вже фактично не космічна держава. Коли кілька днів тому після майже півстолітньої перерви Росія відправила до космосу станцію «Луна-25», то парламентська газета, яка часто прославляла космічну інфраструктуру Криму, зрадівши, написала: «Місія здійсненна», але... передчасно. Через те, що керували двигуном станції вже через «російський» Крим, управління виявилося неправильним, і станцію розбили об поверхню Місяця. Місія виявилася нездійсненною.

Валерій Аксьонов визнає, що запуск «Луни-25» після 47 років перерви у реалізації російської місячної програми – це «найважливіша подія», яка давала надію на те, що Росія «починає наздоганяти ті держави, які… пішли далеко вперед. Програму міжпланетних перельотів реалізують китайці, навіть Катар запустив супутник навколо Місяця. Звісно, нам треба прокинутися…» Проте, не вийшло…

Можна наводити багато інших фактів, як у Володимира Костянтинова заяви про Крим не узгоджуються з реальністю. Наприклад, до російської окупації Криму туристів на півострові рік у рік більшало, тому що Крим був тоді привабливішим. Тепер курорт і туризм взагалі «по мінімуму».

До російської окупації шлях до Криму – і літаками, і поїздами, був дешевим, коротким та приємним, а зараз у спеку пасажири їдуть із Росії кілька діб, лише з Москви – понад 30 годин. Газета, проте, продовжує рекламувати «російський комфорт», забуваючи, що не «при Україні», а за СРСР поїзди до Криму з Росії були найбільш задушливими, брудними та кримінальними.

До російської окупації Крим забезпечував себе хлібом, фруктами, овочами, а сьогодні доводиться красти хліб та по 1000 тонн овочів на тиждень в окупованій частині Херсонської області та привозити до Криму.

До російської окупації у Криму не було кризи з ліками. Перше, з чим зіткнулися кримчани у 2014 році, одразу після російської анексії – це дефіцит ліків, дорожнеча та низька якість продуктів.

Словом, місія «російського» Криму виявилася нездійсненною в жодному аспекті. Кримчани це знають. Але кримський спікер чомусь думає, що він зможе їх переконати. Але й ця «місія» нездійсненна.

Костянтин Подоляк, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції