Доступність посилання

ТОП новини

«Я ще нікого не вбив, одразу скажу». Нотатки кримчанина з окопу на війні Росії проти України


Український боєць біля лінії фронту, Київська область, 31 березня 2022 року. Ілюстраційне фото

Крим.Реалії публікують записки кримськотатарського бійця, який у перший же день повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинився в лавах ЗСУ. У цій історії не лунають постріли (про них ми розповімо іншим разом), тут немає героїчних вилазок, це просто будні війни – і в цьому її своя, особлива цінність. Отже, знайомтеся: піхотинець із позивним Смайл (ім'я та прізвище кримчанина редакція не публікує з міркувань безпеки – КР).

Життя у лісі

У ліс нас дислокували 25 лютого і лише днями повернули в казарми.

У житті в лісі є свої особливості. Тут багато тварин: зайці, лисиці, кози. Якось копали окоп і натрапили на гніздо вужів, що зайшли на сплячку – штук 40 там виявилося.

Я, звичайно, завжди любив природу, але не настільки, щоб у лісі більше місяця жити

Якось страшно злякався. Стояв на посту, і о 4 ранку почув несамовитий крик, ніби жінка потрапила у ведмежий капкан. Було страшно, доки не пояснили, що так кричить лисиця. Я, звичайно, завжди любив природу, але не настільки, щоб у лісі більше місяця жити.

Хоча до незручностей звикаєш. Душ зварганили, колодязь викопали. Стали в нагоді навички розведення багаття в мокру погоду. Вдень воно небезпеки не становить, зате величезна допомога.

Ілюстраційне фото
Ілюстраційне фото

Спимо на карематі у спальному мішку. Під каремат можна накидати ялинових гілок, щоб він трохи вищий був, щоб не тягло від землі.

Коли дощ та вогкість – звичайно, мерзнеш. Особливо, якщо ти сирим ліг у спальник, він починає нагріватися і парити. Щоб цього не сталося, бажано висушитися біля вогнища. Робиш високе багаття і розвішуєш біля нього одяг. Якось я так тримав і трохи рукав собі припалив. Нічого страшного, не вплинуло на військову форму.

У лісі за цей час обжилися, облаштували собі побут і тільки й чекали, що теплої погоди

Перший час постійно були в переїздах, і я не міг скупатися майже два тижні. Десь вологі серветки допомагали, десь просто вода з пляшки. Зрештою, опинився в селі, де була можливість помитися. Зайшов у хату і злякався стелі. Виявляється, протягом двох тижнів можна отримати відчуття відсутності даху над головою.

Вирили в лісі загальний туалет, та не всі туди ходили. Доводилося деяких і подібним речам вчити. Кажу: береш лопату, риєш яму, встромляєш лопату за метр від себе, на неї повісив бушлат, поруч автомат. А після того, як зробив свою інтимну справу, закопав. І місцеві не будуть незадоволені, коли одного разу прийдуть на пікнік.

У лісі за цей час обжилися, облаштували собі побут і тільки й чекали, що теплої погоди. Думали, за кілька днів-тижнів потеплішає і буде веселіше. Але нас повернули в частину, і багато хто засмутився. Кажуть, замість лісу тепер сидітимемо у підвалі. Крім того, у частині з їжею можуть бути проблеми, якість води не дуже. А в лісі була криниця, місцеві їжу носили.

Позиції ЗСУ в Київській області, 31 березня 2022 року, ілюстраційне фото
Позиції ЗСУ в Київській області, 31 березня 2022 року, ілюстраційне фото

Місцеві жителі

Ми були на двох позиціях. І всюди місцеві жителі – просто золоті люди. Я після війни візьму сім'ю та поїду по всіх цих селах. Своїм покажу, хто ці люди, познайомлю.

Звісно, люди трапляються різні. Але більшість допомагає щиро. Бувають такі, що йому доручили відвезти військовим якийсь провіант – він швиденько вивантажив, щось буркнув і пішов. Але це рідкість.

Всюди місцеві жителі – просто золоті люди. Я після війни візьму сім'ю та поїду по всіх цих селах

Якщо на посту стоїш, хтось може принести цигарки. Нам накидали якось багато цигарок. Стою на посту, дивлюся: вояки їдуть. Я стукаю їм у вікно, передаю їм блок. Вони у захваті. Викликати усмішку в людини – це теж добрий момент, треба цінувати.

Приїхав якось місцевий на невеликому тракторі. Взяв кермо влади в свої руки. Хто вміє пиляти? – Запитує. Забрав двох хлопців, напиляли колод на вогневі точки. Потім він пригнав екскаватор, почав нам рити бліндаж. Красава-чоловік.

Українські військові палять і п'ють чай під час російського артилерійського обстрілу, 31 березня 2022 року. Ілюстраційне фото
Українські військові палять і п'ють чай під час російського артилерійського обстрілу, 31 березня 2022 року. Ілюстраційне фото

Взагалі я від цих місцевих кайфую. Почали ми копати, підійшли кілька місцевих: давайте ми теж покопаємо.

Щодня вони приносили їжу. Якщо супчик пташиний, я їм. Якщо супчик хрюкав, я не їм. Їжі достатньо, зрештою, «мівинка» є, сухпаї. Хтось із пацанів виявляє у себе в сухпаї гречку з яловичиною: «Смайле, а в тебе що?» А в моєму сухпаї, наприклад, гороховий суп зі свининою. Швиденько обмінялися. Голодним я не лишаюся. Я своїм сказав: якщо раптом побачите, як я сало жеру, значить, у нас проблеми з їжею.

Іноді ми допомагаємо місцевим жителям за їхню допомогу... Але, звичайно, це крапля в морі порівняно з тим, як вони нам допомагають

Нам привозять іноді такі консерви, які я на гражданці в житті не пробував. Наприклад, маринована цибуля з Італії або спаржа консервована.

Іноді ми допомагаємо місцевим жителям за їхню допомогу. Наприклад, зібрали, які їм потрібні ліки, тепер хлопці мають привезти для них інсулін та ще якісь препарати. Але, звичайно, це крапля в морі порівняно з тим, як вони нам допомагають.

Коли різко знялися з нашого місця, було дуже незручно перед місцевими, що після нас залишилося все сміття. Більший дискомфорт не від того, що треба скласти речі, завантажитися і кудись їхати, а перед місцевими, що прибрати не встигли за собою.

Українські військові у Київській області, 31 березня 2022 року. Ілюстраційне фото
Українські військові у Київській області, 31 березня 2022 року. Ілюстраційне фото

Побратими

Я ще нікого не вбив. Відразу скажу.

Є у нас гарячі голови, які не дочекаються бою. Я їх заспокоюю. Досвідчені хлопці кажуть, що ті, хто починає понти бити, як правило, при першій стрільбі навіть голову не висовують з окопа.

Хоча ще є поняття ступору, коли людина в паніці просто завмирає. У цьому випадку можна її стукнути по щоці – привести до тями. Це може бути після першого вбитого чи після обстрілу якогось.

Рано чи пізно люди виявляються такими, якими вони є насправді

Тут багато речей оголюються. Тут нічого не приховаєш. Рано чи пізно люди виявляються такими, якими вони є насправді.

А ось анекдотичний випадок. Був у нас сільський мужик, з тих, що вдома тримають трактор, худобу. Він дружині телефонував щодня, і якось ми випадково почули цю розмову. Він їй розповідав: «Учора два танки підпалив, град захопив…» Загалом, якщо вірити його словам, третина статистики від Міноборони зробленого за день – справа його рук. Я так і уявив, приїде він у своє село – а може, він там один зі свого хутора на війну вирушив – і яким він там буде героєм.

Але взагалі довкола мене дуже різні та класні люди: колишній дільничний, моряк далекого плавання, висотник, який накривав саркофагом Чорнобильську АЕС, професор університету, мебляр. І айтішників повно – куди вже без них.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

XS
SM
MD
LG