Кримський федеральний університет як російська військова частина, відділ пропаганди та база волонтерів
Головний корпус Кримського федерального університету ім. В.І. Вернадського (до анексії Криму Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського)
Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
У так званому Кримському федеральному університеті ім. В.І. Вернадського (до анексії Криму – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського – ред.) відбулася презентація документального фільму «И что положено кому, пусь каждый совершит». Фільм, що має додаткову назву «Університет у спеціальній військовій операції: два роки на освітньому фронті» (режисерка – Вероніка Моргун, редакторка – Діана Первих, оператор – Аркадій Санніков), документально показує, на що перетворено зараз Росією один з найвідоміших і найдавніших вищих навчальних закладів Криму. Картина створена на базі так званого Інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну КФУ за підтримки пресслужби університету. Що ж не так з університетом?
Таврійський університет – помітний освітній та науковий заклад із більш ніж сторічною історією, яка була суперечливою та неоднозначною. Рішення про створення університету в 1916 році було ухвалено ще кримським урядомСоломона Крима. Потім були рішення про створенняйого як філії Київського університету в Ялті. Тож до Криму з Києва приїхала ціла група професорів для викладання медичних, громадських і технічних дисциплін. Але потім вирішили перенести університет у центр Криму. Першим ректором створеного в 1918 році Таврійського університету став учений-анатом, доктор медицини, професор Роман Гельвіг, який прибув із Києва.
Після нього ректором Таврійського університету було обрано сина українського професора, який сам був тісно пов’язаний з Україною, вченого Володимира Вернадського, тодішнє інтерв'ю якого в севастопольській газеті «Юг России» було, по суті, клятвою тодішньому уряду генерала Врангеля, з яким він зустрічався ще в Ростові, намагаючись не допустити зайняття Криму більшовиками.
Володимир Вернадський (1863-1945), один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року)
Вернадський говорив: «Університет має активно йти на допомогу та підтримувати урядові зусилля у справі відродження Росії…». Зрозуміло, що він мав на увазі білу (білогвардійську) Росію. Далі він стверджував: «На сьогодні це єдиний вільний російський університет, в якому повністю збережена автономія, і саме йому слід дбати про відродження наукової роботи та відтворення вищої школи на всій території Росії у міру її звільнення ...» (мається на увазі звільнення від «червоних» – більшовиків).
«Інше завдання – це негайне сприяння уряду у правильному використанні продуктивних сил природи, – продовжував перший ректор університету. – Для виконання наміченого мною плану Рада університету обрала спеціальну комісію, завдання якої полягають у збиранні відомостей про становище вищої школи, складання мартиролога російських учених і вироблення плану відтворення вищої школи та науки в Росії…».
Після взяття Криму більшовиками в 1920 році за наказом Фрунзе були репресовані всі професори, які свого часу втекли з «червоної» Росії до Криму, тобто до білогвардійців. 1921 року на знак протесту проти більшовицьких реформ Володимир Вернадський відмовився від посади ректора і під вартою був переправлений до Москви. Університету ж було надано ім'я Михайла Фрунзе.
Корпус Сімферопольського держуніверситету та пам'ятник загиблим у Другій світовій війні викладачам і студентам (листівка 1987 року)
1921 року університет став іменуватися Кримським, 1925-го він був перетворений на педінститут, і в статусі університету відроджений лише за України. 1972-го року він став Сімферопольським держуніверситетом усе ще імені Фрунзе, з 1999-го року і до 2014 року – Таврійським національним університетом імені Володимира Вернадського.
У 2014 році автентичний Таврійський університет разом із багатьма викладачами та студентами переїхав до Києва, де було організовано повномасштабну роботу вишу.
Таврійський національний університет імені В. Вернадського в Сімферополі, 2013 рік
У Криму ж за рішенням тодішнього ректора Миколи Багрова університет був переданий у підпорядкування Міністерства освіти і науки Росії та був реорганізований шляхом приєднання до нього інших кримських вишів, конгломерат з яких і став називатися Кримським федеральним університетом імені Вернадського. До складу нинішнього російського КФУ входять вісім академій та інститутів, п'ять коледжів і центрів, у нього одинадцять філій по всьому Криму та сім наукових організацій.
ВНЗ «на інформаційному фронті»
З початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Кримський університет багато в чому перестав бути навчальним закладом і фактично став військовою частиною як на реальному, так і на інформаційному фронті.
Що стосується реального фронту війни, то, як стверджує газета російського парламенту Криму «Крымские известия», «важливий внесок у формування оборонного потенціалу робить Військовий навчальний центр університету, який готує солдатів, сержантів та офіцерів запасу: кулеметників, мотострільців, артилеристів, військовх медиків».
Студенти мають розуміти, що вони мешкають у великій країні, а не у «відсталій Рашці»
Олександр Мащенко
Директор нинішнього Інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну Олександр Мащенко вважає: «Студенти мають розуміти, що вони мешкають у великій країні, а не у «відсталій Рашці», що їх співвітчизники – Пушкін, Толстой, Достоєвський, Чехов, Суворов, Кутузов, Жуков, Курчатов, Гагарін. Що вони мають права, але разом із правами є й обов'язки, зокрема обов'язок захищати свою Батьківщину». Далі попереду всіх прав та обов'язків висувається «обов'язок захищати Батьківщину», на яку, втім, ніхто не нападав. Причому, на перше місце, за словами Мащенка, висувається обов'язок померти, про що у згаданому фільмі, йдеться словами пісні: ««Но пусть и смерть в огне, в дыму / Бойца не устрашит, / И что положено кому / Пусть каждый совершит».
Олександр Мащенко
Газета повідомляє: «За два роки співробітники та учні вишу зібрали і передали на фронт десятки тонн гуманітарної допомоги та написали сотні листів нашим солдатам та офіцерам. Вони здають кров для поранених і виступають із концертами у шпиталях та військових частинах. Студентів університету знають у 810-й окремій гвардійській орденів Жукова та Ушакова бригаді морської піхоти імені 60-річчя утворення СРСР та 56-му гвардійському десантно-штурмовому ордена Вітчизняної війни першого ступеня полку…».
Водночас із доказами про те, що Росія справді «велика країна» у російських пропагандистів із КФУ складно. Олександр Мащенко для цього проводить паралелі там, де їх насправді немає: «Без сумнівів, Велика Вітчизняна війна і спеціальна військова операція (СВО, так в Росії називають повномасштабну війну проти Країни – КР) пов'язані між собою і історично, і культурно, і ідеологічно…»
Головний пропагандист вишу думає, що йому повірять на слово, і тому він не говорить, у чому складаються ці паралелі, хоча очевидно, що і воюючі сторони, і мета війни, і її стратегія зовсім не тотожні Другій світовій війні. Отже, і історично, і культурно, і ідеологічно це різні речі. Мащенко знову мобілізує всіх на смерть: «Роль кожного з нас, кожного студента, кожного викладача КФУ — кожен має зробити на своєму місці те, що йому належить. Інакше у цій великій складній війні з колективним Заходом перемогти буде непросто…». Слід додати – може виявитися, що навряд чи можливо…
Кримчани переживають події, пов'язані зі СВО, напевно, гостріше, ніж жителі більшості інших регіонів Росії
Володимир Кур'янов
Тактика пропагандистів проста – вони вчать «ненавидіти Україну» та «любити Росію», незважаючи на реальні обставини. Зокрема, виконувач обов'язків ректора Володимир Кур'янов опустився до обману присутніх: «Кримчани переживають події, пов'язані зі СВО, напевно, гостріше, ніж жителі більшості інших регіонів Росії, адже наш півострів багато років входив до складу України, яка в результаті перетворилася з процвітаючої радянської республіки в лігво нацизму. Не дивно, що наш університет допомагає нашій армії та жителям регіонів, які повернулися до Росії слідом за Кримом, усім, чим може, і далі витримуватиме цю лінію».
Виконувач обов'язків ректора Кримського федерального університету імені В.І. Вернадського Володимир Кур'янов дає інтерв'ю
Кур'янов промовчав, що основний свій розвиток у післявоєнний час Крим отримав у складі України та за кошти України. А в чому виявився «нацизм», виконувач обов'язків ректора так і не зміг сказати, як і не уточнив, хто на кого напав у 2022 році, хто агресор, а хто захищається.
Завдяки таким картинам у наших студентів формується правильне уявлення про Росію як країну з великою історією та культурою
Сергій Додонов
Хвалив фільм і голова комітету з освіти, науки та молодіжної політики Сергій Додонов: «Завдяки таким картинам у наших студентів формується правильне уявлення про Росію як країну з великою історією та культурою. Університет і, насамперед, Інститут медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну КФУ стали своєрідними патріотичними, пропагандистськими центрами. Прикладів тому безліч. І це не тільки нинішній фільм, що бере за душу…». При цьому російський контент у YouTube рясніє повідомленнями про лекції та курси «Журналістика в період СВО», в яких проводиться паралель із Другою світовою війною, але нівелюється той факт, що радянські журналісти тоді брали участь у війні на боці тих, хто обороняється, а зараз російські журналісти – на боці агресора.
Сергій Додонов, проректор Кримського федерального університету ім. Вернадського (КФУ) у програмі новин телеканалу «Крым 24»
У Криму вважають, що військовий потенціал університету не вичерпаний, у ньому виношуються плани створення ще однієї структури – школи кіно, яка, звичайно, вчитиме знімати «патріотичні», пропагандистські фільми в тому ж дусі величі й ненависті.
«Все починалося з нас»: засилля російської пропаганди на вулицях Сімферополя (фотогалерея)
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
2/17Усі центральні вулиці Сімферополя у ці дні рясніють численними прапорами сусідньої Росії та так званої «Республіки Крим»
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
3/17Пропагандистські наративи на фасаді музичного театру
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
4/17Виставка «Діти кримської весни» на площі Леніна
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
5/17Російська влада активно використовує дітей у своїх пропагандистських цілях
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
6/17Звернення до дітей від «героїв кримської весни» Сергія Аксьонова та Володимира Константинова
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
7/17Пропагандистський стенд «Ми разом» на вулиці Пушкіна
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
9/17Фотовиставка «Крим. Росія. Процвітання в єдності» біля будівлі російського парламенту Криму
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
10/17Фрагмент із фотовиставки «Крим. Росія. Процвітання у єдності»
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
11/17Фрагмент із гаслом «Путін, ми з тобою» з фотовиставки «Крим. Росія. Процвітання у єдності»
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
13/17Зображення Керченського мосту на фасаді будинку на вулиці Кірова
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
14/17Зупинки громадського транспорту перетворили на пункти масової пропаганди
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
15/17«Дякую за Крим» – один із нав'язуваних меседжів російської пропаганди в Криму
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
16/17«Росія – сила в людях» – новий пропагандистський наратив у Криму
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
17/17«Кримська весна. 10 років» – банер біля залізничного вокзалу в Сімферополі
Цього року в анексованому Криму збіглися за датами десяті роковини незаконного «референдуму за приєднання до Росії» та нелегітимні вибори президента РФ. Це стало тригером для залучення тут максимум російської пропагандистської машини.
Previous slide
Next slide
«Нахапане – ребром виперло!»
А невдовзі після фільму Інститут медіакомунікацій КФУ знову запросив на презентацію, цього разу книги директора інституту Олександра Мащенка: «Нахапане – ребром виперло! (Розпад України у нотатках журналіста: 1997-2024)» («Нахватанное – ребром выперло! (Распад Украины в заметках журналиста: 1997-2024)». До збірки увійшли старі статті Мащенка, опубліковані в газетах «Крымское время», «Крымское эхо», «Коммунист Крыма», «Новый Крым» та інших.
Ідею (і заголовок!) книги сам автор пояснює таким чином: «Україна – це справді велика країна, яка не поступається площею Франції. Проте великодержавні українські патріоти даремно пишаються цим випадковим капризом історії. Великодержавні амбіції України, не готової відмовитися від випадкових територій, подарованих їй Радянською владою, рано чи пізно й призведуть до сумних наслідків, бо надто великі у ній протиріччя між українським Заходом та російським Сходом. Фактично в державі існують паралельно два величезні антагоністичні регіони. Один – проросійський. Інший – анти... По суті, велику ковдру України рвуть на частини. У цих умовах курс на побудову унітарної моноетнічної держави може призвести тільки до одного: розпаду країни».
Не знаю, чи варто було презентувати книгу, що складається з історичних помилок. По-перше, широкомасштабна війна продемонструвала не «клаптикову ковдру», а єдність України. Раніше значною мірою російськомовні Харків, Запоріжжя, Бердянськ, Маріуполь, Херсон, Одеса, Миколаїв та інші міста й області повстали проти російської агресії так само, як і західні області України, яких традиційно відносять до україномовних. Чи не через це російська армія сьогодні розлючено бомбить їх ракетами та КАБами, знищує їхні будинки, електростанції, лікарні та церкви, але ні Харків, ні Одеса, ні Запоріжжя нездаються? Ще раз Україна довела, що немає ні двох, ні трьох частин України, є єдина країна, яка протистоїть агресору, країні-терористу.
«Нахапане» ребром «виперло» з Росії ще 1991 року і продовжує «випирати»
А другий аргумент і взагалі лежить на поверхні: нахапане ребром виперло не з України, бо вона нічого не хапала силою та обманом. «Нахапане» ребром «виперло» з Росії ще 1991 року і продовжує «випирати» дотепер – пішли прибалтійські та середньоазіатські республіки, піде Україна (Володимир Путін хотів «приєднати» Крим, але втратив всю Україну!), підуть інші колоніальні народи, як стверджує «Форум вільних народів пост-Росії», у різний час силою приєднані до імперії, і залишиться… Втім почекаємо вердикту історії, адже кримські «письменники» можуть писати, що хочуть, але скасувати історичну закономірність про те, що імперії розпадаються, вони не можуть. Тому треба було писати правдиві книжки…
Десять років окупації та спротиву Криму у фотографіях журналістів Крим.Реалії (фотогалерея)
1/26Під час окупації Росією Криму в березні півостровом прокотилася хвиля протестів проти російської окупації, в яких брали участь тисячі кримчан. На фото – учасниця одного з мітингів за цілісність України в Сімферополі у березні 2014 року. Автор – Володимир Притула/RFE/RL
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
2/26Сотні кримських татар прийшли 18 березня 2014 року на сімферопольське кладовище «Абдал» на похорон Решата Аметова, понівечене тіло якого з численними слідами катувань було знайдене 15 березня 2014 року за 60 км від Сімферополя. 3 березня він вийшов до будівлі Ради міністрів АРК на одиночний пікет проти російської окупації Криму і насильно був викрадений невідомими в камуфляжі, ймовірно, представниками проросійських чи російських формувань. У 2017 році указом президента України Решату Аметову посмертно надано звання Героя України. Моніторингова місія ООН задокументувала 43 випадки насильницьких зникнень у Криму з початку його окупації Росією. Фото – Крим.Реалії. З міркувань безпеки ім'я автора не розкривається
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
3/26Російські силовики перекрили площу Леніна в Сімферополі, перед жалобним мітингом кримських татар, 17 травня 2014 року, автор фото – Станіслав Юрченко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
4/26Кілька тисяч кримських татар зустрічали свого лідера Мустафу Джемілєва в Армянську, коли він їхав з Києва до Криму. Російські силовики заблокували адмінкордон Криму з Херсонщиною, не пропустивши Джемілєва і затримавши сотні кримських татар. 3 травня 2014 року, автор фото Еміне Джапарової (Джеппар)
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
5/26Кримські татари піднімаються на гору Чатир-Даг напередодні Дня пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу, Ангарський перевал, 13 травня 2017 року. Автор фото – Аліна Смутко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
6/26Молодий кримський татарин вітає старшу жінку на святі Курбан-байрам в Судаку, 2 вересня 2017 р. Фото Аліни Смутко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
7/26Російські силовики увірвалися на засідання активістів правозахисного руху «Кримська солідарність». Співробітники російської поліції та прокуратури, а також невідомі в масках намагалися зірвати зібрання кримськотатарських правозахисників і адвокатів ув'язнених кримчан. Сімферополь, 27 жовтня 2018 року. Автор фото з міркувань безпеки підписався псевдонімом – Ебазер Пінхас.
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
8/26Ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка біля Центрального районного суду Сімферополя, де проходило чергове судове засідання проти групи кримських татар, 17 жовтня 2016 р.
Веджіє Кашка померла 23 листопада 2017 року одразу після затримання її російськими силовиками.
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
9/26Колективна молитва (дуа) в будинку заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова на знак його підтримки представниками кримськотатарсьго народу в період, коли його переслідували російські силовики. Бахчисарай, 12 травня 2017 року. Фото Аліни Смутко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
10/26Озеро Асс (Червоне) неподалік села Пролетарка у Красноперекопському районі, мертве озеро, відстійник, куди скидаються відходи хімічних підприємств Красноперекопська (Яни Капу). Автор фото з міркувань безпеки підписався псевдонімом – Євген Жук
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
11/26Через захоплення Криму Росією у 2014 році подачу води з річки Дніпро до Північно-Кримського каналу було припинено, що позначилося на екології та сільському господарстві значної частини Кримського півострова. На фото автора Крим.Реалії Анатолія Кримського (з міркувань безпеки автор працює під псевдонімом) – пересохле русло Північно-Кримського каналу біля села Ішунь Красноперекопського району, АРК, 22 червня 2018 року
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
12/26Фігуранти «Бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір» і кримський адвокат Едем Семедляєв у залі Південного окружного військового суду РФ, м. Ростов-на Дону, 19 листопада 2019 року, фото Тараса Ібрагімова
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
13/26Діти в'язня Кремля Руслана Зейтуллаєва грають у дворі їхнього недобудованого будинку, Байдарська долина, 18 березня 2017 р. Руслан Зейтуллаєв був засуджений за підозрою у причетності до забороненої в Росії мусульманської організації «Хізб ут-Тахрір» до 17 років ув'язнення. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, за майже 10 років з часу анексії Криму зафіксовано понад 300 політично вмотивованих ув'язнень. Більше 200 політв'язнів – представники кримськотатарського народу
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
14/26Кримськотатарська жінка Азрі Умерова плаче у своєму будинку в Крсанокам'янці (Кизилташ), Південне узбережжя Криму, 22 березня 2017 року. Вона – мати арештанта Арсена Джеппарова, звинуваченого російськими правоохоронцями у причетності до забороненої в Росії мусульманської організації «Хізб ут-Тахрір» і засудженого до 7 років позбавлення волі. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, за останні десять років зафіксовано понад 300 політично вмотивованих ув'язнень. Більше ніж 200 політв'язнів – представники кримськотатарського народу. Фото Аліни Смутко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
15/26Анна і Ханіфа, молода дружина і маленька донька Вадима Сірука, кримського мусульманина, жителя передмістя Ялти, засудженого Росією за начебто причетність до забороненої в Росії мусульманської організації «Хізб ут-Тахрір» до 12 років позбавлення волі. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, за майже 10 років з часу анексії Криму зафіксовано понад 300 політично вмотивованих ув'язнень. Більше 200 політв'язнів – представники кримськотатарського народу. Фото Аліни Смутко
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
16/26Кримський журналіст, громадський і політичний діяч Наріман Джелял (Джелялов) провідує у Бахчисараї батьків зниклого члена виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар Ервіна Ібрагімова. Бахчисарай, 17 липня 2017 року.
24 травня 2016 року Ервін Ібрагімов був насильницьки викрадений у Бахчисараї невідомими особами в уніформі.
У вересні 2021 року російські силовики арештували Нарімана Джеляла, а також братів Асана та Азіза Ахтемових за підозрою у «диверсії». Підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив Нарімана Джеляла до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
17/26Фігурант однієї з численних «справ Хізб ут-Тахрір», кримчанин Руслан Зейтуллаєв у російському суді, Ростов-на-Дону, 21 квітня 2017 року. Автор фото – Антон Наумлюк
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
18/26Український кінорежисер, кримський громадський активіст Олег Сенцов під час виступу на засіданні суду в російському Ростові-на-Дону, 6 серпня 2015 року, автор фото – Антон Наумлюк.
Олег Сенцов був затриманий російськими силовиками у травні 2014 року і засуджений за сфабрикованою справою за звинуваченням у тероризмі до 20 років позбавлення волі. 7 вересня 2019 року звільнений у рамках російсько-українського обміну. Зараз перебуває на фронті у складі ЗСУ
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
19/26Мусульманин проходить повз російських силовиків, які заблокували збори кримськотатарської правозахисної організації «Кримська солідарність», що обстоює права майже двох сотень кримчан, переважно кримських татар і мусульман, яких правозахисники вважають політв'язнями. Судак, 28 січня 2018 року, фото Антона Наумлюка
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
20/26Затримання Бекіра Дегерменджи в Сімферополі, 23 листопада 2017 р. Російська окупаційна влада звинуватила Бекіра Дегерменджи в участі у масових заворушеннях 26 лютого 2014 р., коли у Сімферополі відбувся масовий мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Після анексії Росією Криму російські силовики заарештували кілька десятків учасників цієї проукраїнської акції. Автор фото – Антон Наумлюк
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
21/26Фрілансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко в залі суду, Сімферополь, 30 квітня, 2021 року. Фото «Кримської солідарності».
Російська влада звинуватила журналіста у зберіганні вибухівки й засудила його до 5 років ув'язнення. Він досі перебуває за ґратами
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
22/26Кримський журналіст Микола Семена пише Всеукраїнський диктант. Сімферополь, 9 листопада 2017 року, фото Антона Наумлюка.
Микола Семена переслідувався російською владою за співпрацю з Крим.Реалії
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
23/26Кримськотатарська активістка і правозахисниця Лутфіє Зудієва біля будівлі суду, де проходить черговий процес над групою кримських татар-мусульман. Сімферополь, 30 травня 2019 року. Автор фото – Ілля Тарасов (ім'я та прізвище з міркувань безпеки змінені)
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
24/26Стос газет «Кримський терен», самвидав Українського культурного центру в Сімферополі. Під тиском російських силовиків більшість учасників УКЦ були змушені залишити Крим, газета більше не видається. Сімферополь, 30 червня 2018 року. Фото Олександри Сурган
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
25/26Ракетний крейсер «Москва» Чорноморського флоту РФ став на якір у Севастопольській бухті, 10 квітня 2022, Севастополь. Останнє «надводне» фото флагмана ЧФ Росії, який за три дні,13 квітня того ж року, зазнав атаки двома українськими крилатими протикорабельними ракетами «Нептун», перекинувся і затонув. Фото автора Крим.Реалії, ім'я та прізвище якого з міркувань безпеки не розкривається
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
26/26Захід сонця біля Балаклави, 26 липня, 2016 року. Автор фото – Антон Наумлюк
Десять років журналісти Крим.Реалії, часто ризикуючи свободою та навіть життям, розповідають про те, що насправді відбувається у Криму, як живуть і борються кримчани
Previous slide
Next slide
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції