Російське фінансування сфери культури в Криму до 2024 року планують збільшити на 836 мільйонів рублів і довести до загального показника у 27 мільярдів 442 мільйони рублів, ‒ пишуть «РИА Новости Крым». Причому значна частина цих коштів у 2021 році піде на будівництво Кримського державного центру дитячої театрального мистецтва в Сімферополі.
Цей центр мали збудувати на місці раніше знесеного театру ляльок у центрі міста та здати вже у 2020 році, але терміни зриваються через затримки в перепроєктуванні. Про те, на що витрачаються російські федеральні гроші в культурній сфері Криму, та як це співвідноситься з політикою України до 2014 року, в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Олександр Лащенко говорить з кримським активістом Едемом Дудаковим, заступником генерального директора Українського інституту Алімом Алієвим та головним режисером PostPlay театру Галиною Джикаєвою.
‒ Едеме, як, по-вашому, загалом змінилася культурна політика в Криму після 2014 року? Що робить Росія?
До 2014 року культурний простір у Криму був поліетнічним, а зараз він повністю зайнятий «русскім міром»Едем Дудаков
Дудаков: Якщо дивитися тільки на фінансування, то воно, звичайно, є. Різниця в тому, що до 2014 року культурний простір у Криму був поліетнічним, а зараз він повністю зайнятий «русскім міром». Все, що будується, все, що робиться, належить саме до нього. Хоча кримськотатарська культура фінансується набагато краще, ніж раніше, вона опинилася в резервації, а народ перетворився на замкнуту спільноту.
‒ Як це виявляється?
Дудаков: На початку року я був на заході російського Міністерства культури на честь 80-річчя кримськотатарської художниці Зареми Трасінової ‒ і його проводили повністю російською мовою. Ведучий виявився кримським татарином ‒ а я навіть не впізнав у ньому свого співвітчизника! Неможливо розвивати культуру, якщо вона існує тільки в якихось осередках-резерваціях. Кримськотатарського культурного простору, українського культурного простору на півострові немає. Якщо раніше була, образно кажучи, веселка, то зараз це один і той же колір ‒ все інше висаджене на клумби.
‒ Якщо аналізувати заяви російських чиновників у Криму та й самі федеральні програми, то держава підтримує культури різних народів на півострові?
Показуха з піснями й танцями є ‒ приїде яка-небудь делегація, і вам виведуть український і кримськотатарський ансамблі. Але це не культура!Едем Дудаков
Дудаков: Неподалік від Ради міністрів ви можете побачити плакат ансамблю «Кирим» та українського колективу пісні й танцю. Тобто візуально щось присутнє, але це той самий міф, який був у Радянському Союзі про «дружбу народів» на тлі депортації кримських татар. При вкладенні величезних грошей нічого не розвивається. Показуха з піснями й танцями є ‒ приїде яка-небудь делегація, і вам виведуть український і кримськотатарський ансамблі. Але це не культура! Прийшли з резервації, виступили ‒ і пішли назад.
‒ Дякую за вашу думку. Аліме, ви прагнете розвивати кримськотатарську культуру вже в Києві, всіляко нагадуєте про півострів в українському культурному середовищі. Які у вас є спостереження з боку про цю сферу в тимчасово окупованому Криму?
Пропаганда та маніпуляції лежать і в основі культурної політики, і політики пам'ятіАлім Алієв
Алієв: Я впевнений, що одна з основних цілей Росії ‒ зробити з Криму повноцінний російський регіон. Якщо подивитися, скільки Москва витрачає на так зване патріотичне виховання ‒ це мільярди рублів, величезні цифри. Пропаганда та маніпуляції лежать і в основі культурної політики, і політики пам'яті. Переписуються підручники, підміняються поняття, при цьому створюються музичні, танцювальні колективи, які виступають українською та кримськотатарською мовами, видаються газети, покликані показати лояльність корінного народу Криму до російської влади. Росія також методично працює з молодим поколінням ‒ взяти хоча б «Юнармію» при школах.
‒ А що було до 2014 року?
Алієв: У Криму так само в першу чергу виділялася російська культура, це був абсолютно пострадянський наратив: табір «Артек», Ластівчине гніздо, «катерининські стежки» тощо. Від кримськотатарського культурного наративу залишився тільки Ханський палац ‒ і то через Олександра Пушкіна, який написав вірш про «Фонтан сліз». Українського культурного наративу в Криму практично не було, як і розуміння того, що гуманітарна політика ‒ одна з найважливіших речей гармонізації суспільства.
Взагалі, ці питання на перспективу Україні потрібно вирішувати вже зараз, інакше завтра може бути вже пізно. Ми маємо зміцнювати культурні та освітні інституції для Криму тут, на материку.
‒ Спасибі. Галино, що ви можете сказати про фінансування культури в Криму до 2014 року та після?
Росія в межах своїх цілей діє успішно ‒ формує потрібного собі громадянина через добре фінансовану культуруГалина Джикаєва
Джикаєва: Безумовно, до 2014 року воно було недостатнім ‒ втім, це стосується всього на півострові. Якщо і виділяли гроші на ті ж театри, то переважно через особисті контакти, а на державному рівні культура завжди залишалася на останньому місці. А з приводу російського фінансування така маленька деталь: коли я ще була в Криму в червні 2014 року, ФСБ через співпрацю з Росмолоддю запропонувало мені гроші в обмін на свідчення проти так званої групи Олега Сенцова. Ось так це працює з приходом Росії!
Все визначається політикою держави. Я, звичайно, рада, що зараз у Криму проводиться багато фестивалів, що вони отримують фінансування ‒ але на цьому тлі хотілося б, щоб і українські державні діячі звернули увагу на культуру як на інструмент, який формує громадянина. Росія це розуміє і в межах своїх цілей діє успішно ‒ формує потрібного собі громадянина через добре фінансовану культуру.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
