«24 лютого у нашому офісі в Херсоні вже нічого не було». Голова правління «КримSOS» – про життя на окупованій території

У середині серпня у громадській організації «КримSOS» змінився голова правління: на зміну Денису Савченку прийшов Олексій Тільненко, який останні п'ять років керував офісом «КримSOS» у Херсоні. Тільненко розповів Крим.Реалії про долю співробітників і документів із херсонського офісу та про свій досвід життя на новоокупованій території.

Життя за фіранками

Майже півтора місяця Олексій Тільненко прожив в окупованому російськими військами Херсоні у квартирі із завішеними фіранками. За цей час він лише кілька разів вибирався в магазин за продуктами, відростивши бороду і в нетиповому для нього одязі. Він обладнав собі спостережний пункт біля вікна – забирався на журнальний столик, щоб глянути за фіранки та побачити те, що відбувається на вулиці. Найстрашнішим був момент, коли поруч із будинком зупинилися кілька автомобілів із Z-символікою, і Олексію залишалося гадати – чи не по його душу приїхали.

– Херсон – невелике місто, і коли ти активно займаєшся якоюсь діяльністю, то значна частина людей знає тебе особисто і твоє прізвище та назва організації – на слуху, – пояснює Тильненко, чому він побоювався, що його схоплять російські військові. – Я розумів, що в цьому випадку потраплю в якийсь підвал і, швидше за все, будуть тортури, й дуже висока ймовірність, що звідти в такому разі я вже не повернуся.

Ним володіло змішане почуття ненависті та розпачу. Тільненко усвідомив, що залишився у своєму місті віч-на-віч з озброєними сторонніми людьми, і в разі агресії його ніхто не захистить.

З появою російських військових Херсон спорожнів, згадує він. Люди намагалися залишатися вдома та вирішувати свої справи у проміжку з 9 ранку до 12 дня. Здебільшого херсонці вважали за краще пересуватися пішки, побоюючись, що автомобіль можуть забрати під дулом автомата.

Питання, чому він не виїхав у перші дні окупації, Олексій називає найчастішим із тих, що йому доводилося чути останнім часом. Один із чинників, на які він звертає увагу, – це небажання рідних, які спершу не розуміють усієї серйозності ситуації, залишати свій дім.

– Усе відбувалося дуже швидко. З'являлася інформація про те, що машини, котрі виїжджали, були розстріляні російськими диверсійно-розвідувальними групами, які проривалися в наші глибокі тили, на околиці Херсона. Такі випадки справді були. Ми розуміли: спочатку буде абсолютний хаос, і прогнозувати якісь ризики було вкрай складно. Ми сподівалися на те, що наші Збройні сили України якимось чином стабілізують ситуацію, і з'явиться якийсь більш-менш безпечний коридор для евакуації, – згадує Тільненко.

Він спостерігав, як інші херсонці заправляли автомобілі, намагалися виїхати через лінію фронту – у них не виходило, і вони поверталися. А потім їм потрібно було знову проходити квест із пошуком пального, щоб зробити наступну спробу.

– Дехто намагався виїхати по п'ять, шість разів, і багатьом не вдавалося. І я особисто знаю такі випадки, коли це закінчувалося смертю тих людей, котрі намагалися виїхати, – каже Тільненко.

Йому й самому було важко зважитися на виїзд. Активісти моніторили, як іншим жителям Херсонщини вдається залишити окуповану територію. Вони побоювалися, що солдати на блокпостах мають списки активістів.

У російських солдатів на блокпостах справді виявилися списки – у цьому Тільненко переконався сам, коли наважився на виїзд. Але в нього склалося враження, що це не прізвища людей, а номерні знаки автомобілів.

– Тебе зупиняють, біля твоєї голови автомат, і вкрай складно зорієнтуватися, за який важіль смикнути, для того щоб відкрити двері авто, вийти та відкрити багажник для обшуку, – згадує Тильненко, як проходив блокпости.

Загалом він пройшов їх сім.

Херсонщина та Крим

Офіс «КримSOS» у Херсоні відкрився в 2014 році. За цей час у правозахисників накопичився величезний масив даних, пов'язаних з їхньою роботою, включаючи персональні дані кримчан, матеріали судових справ. До них надходило кілька тисяч звернень на рік, вони щороку супроводжували кілька сотень судових кейсів.

Коли Росія почала накопичувати війська біля українських кордонів та в анексованому Криму, у «КримSOS» не залишили ці приготування поза увагою. Весь свій архів вони евакуювали за кордон ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за винятком небагатьох документів, необхідних у поточній роботі.

– Документи, що залишилися, були вивезені вранці 24 лютого разом із комп'ютерами. 24 числа у нашому офісі вже не було нічого. Всі дані всіх наших заявників залишилися в безпеці. Це дуже цінно для нас. І ми, я вам чесно скажу, цим дуже пишаємося, – каже Олексій Тільненко.

З його слів, пізніше окуповану частину Херсонської області змогли залишити і всі співробітники херсонського офісу «КримSOS». До того, як це у них вийшло, співробітники організації жили не за місцем реєстрації – так їх було б найважче знайти.

Якщо раніше співробітники КримSOS», перебуваючи в Херсоні, працювали для кримчан, то тепер, опинившись за межами області, вони надаватимуть допомогу в тому числі й жителям Херсонщини, які тимчасово залишили свої домівки.

– У нас з'явилася ще одна частина окупована, і так само там перебувають наші співгромадяни, які потребують нашої допомоги. Тому ми розширили територіальні межі нашої роботи, зокрема на територію Херсонської області, – розповідає Тільненко.

Він зазначає ще одну обставину, яка додатково зв'язала Крим і Херсонщину: деяких затриманих та викрадених жителів області російські силовики везуть до Криму.

– Так, наприклад, було з кейсами по батальйону імені Номана Челебіджихана. Людей, яким інкримінують участь у ньому, було викрадено з території Херсонської області та вивезено до Криму. І це триватиме й посилюватиметься, – наголошує Тільненко.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.