ФЕОДОСІЯ – Мобільний зв'язок та інтернет у Криму глушити почали давно. Але так, потроху. От телефонуєш приятелю, щоб повідомити щось, – «Абонент не може прийняти ваш виклик». Він і за дві години не може, і за день… Спочатку психовали, потім звикли. Треба вийти на вулицю, спробувати подзвонити звідти, – а там, глядиш, і сам приятель побачить кількість пропущених дзвінків та передзвонить… Тут таке: якщо просто поговорити – то й гаразд, переживемо. А якщо треба в «швидку» телефонувати, буває ж таке?
З інтернетом теж давно погіршення почалися. От один сайт заблокували, туди тепер зайти не можна, і туди теж… Навіщо, справді, комусь дивитися YouTube, ще що там розкажуть… А ми ж у більшості тут розумні й почали користуватися VPN. Але приблизно рік тому в Криму заблокували всі безплатні VPN, а от з осені цього року стали блокувати і платні. Ну тобто, спочатку впала швидкість, потім доступ до Facebook, Телеграм. Тенденція прискорилася в середині вересня, напередодні російських «виборів». Була надія, що ось же це закінчиться і відпустить, – та де там.
А ми ж звикли вже дивитися там на YouTube корисні для себе відео, – більше немає! І онук більше не зможе вчити англійську на сайті, – теж заблокували. Ні, ну не російське ж ТБ дивитися, – там політична реклама навіть на спортивних каналах.
От як я тепер дізнаюся, що відбувається в Києві? З «Інтерфаксу», з lenta.ru? Ні, я не дурень
Правда, тут, я дивлюся, і в Росії полягли сайти. (У дужках розповім, – знайомий з інтернет-магазину порадив: нібито з'явився якийсь майстер у Криму, який ставить спеціальні роутери, що прибирають заглушки провайдерів, і от уже можна в інтернеті бачити все. Навіть номер телефону дав цього майстра, я навіть подзвонив, – «Залиште голосове повідомлення, абонент відповість вам», – есбешник, точно! Ох…)
От як я тепер дізнаюся, що відбувається в Києві? З «Інтерфаксу», з lenta.ru? Ні, я не дурень, я обрублю всі ці навороти, які набили вони, але повної правди ж не дізнаюся. «Вам вона зовсім ні до чого!» – кажуть мені по російському ТБ.
Зустрічаю сусіда, – а той у кепочці, на ній український прапор. Питаю: «А ти не боїшся отак ходити?»
Знову стали офіційні кримські сайти рідше друкувати інформацію про зростання цін. Раніше публікували раз на тиждень, тепер – раз на місяць, нічого вам знати інформацію про ціни. Був на ринку – яйця по 200 рублів, риба така дорогуща, що, напевно, везуть її з Владивостока до Криму.
Закінчу позитивом. Зустрічаю сусіда, – а той у кепочці, на ній український прапор. Питаю: «А ти не боїшся отак ходити?»
Він відповідає чистою українською: «Та пішли вони всі… Слухай, я ж тут у Криму сорок років уже, і завжди розмовляв українською. І всі мене розуміли. Ну, в магазині, коли якась продавчиня випучує на мене очі, якщо я з нею українською мовою починаю, – то тільки на 10 секунд, а потім уже мені і молоко продає, і усміхається, і каже: «До побачення!».
Українська мова не пішла. Вона залишається у Криму, – а куди вона подінеться? А нікуди!
Йде мова. І зникає доступ до інформації, – от це проблема!
От вірменська мова йде, так. Тут я як реальний носій, на жаль, розведу руками. Ні, коли я кажу «Бари ор» (Добрий день!) – то мене всі розуміють, та й годі.
Адже я живу,важай, у вірменському місті, – тут і Ованес Айвазян (Айвазовський) народився, виріс, працював, тут і похований. До речі, батьки його переїхали сюди з-під Львова. Усі прекрасні феодосійські дачі – вони ж теж вірменські. Дача Стамболі, скажімо, тютюнового фабриканта. А скільки вірменських храмів тут, і частина їх, на жаль, руйнується. Як і багато чого в Криму, на жаль. І йде мова. І зникає доступ до інформації, – от це проблема!
Армен Хачатуров – псевдонім фрилансера RFE/RL, який пише під цим іменем із міркувань безпеки
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції