Чому російський глава Криму не любить Керч? Це питання керчани ставлять не вперше. Здавалося б, місто, якому відводилася роль воріт півострова, опинилося на його задвірках. А скільки було кинуто каменів в Україну з приводу глухого кута Керчі, скільки обіцянок і запевнень прозвучало з вуст Аксенова, який мав намір кардинально змінити Керченську географію з глухого кута на центр кримського всесвіту.
Однак, схоже, що слова Аксенова паралельні його справжнім намірам. Його неправда вилізла назовні під час розподілу енергопотужностей у період блекауту, коли керчани єдиними на півострові провели п'ять діб у непроглядній темряві, хоча Сімферополь виблискував вогнями вуличних ліхтарів та реклами. І це при тому, що з поромної переправи, яка працювала тоді у Керчі, у темноті пробиралися до центру півострова машини з продовольством.
Про міст взагалі мовчу: інакше як цілковитим хамством відносно до керчан, які отримали основний удар «будівництва століття», його введення не назвеш. Ворота Криму виявилися наглухо забитими: відсутній автомобільний з'їзд до Керчі з мосту, потяги зупиняються і взагалі за межею міста. Швидше за все, проєктанти цієї злощасної для городян споруди в очі не бачили Керчі.
Керч називають тепер не тільки «підмостов'ям», а й «містом-відстоєм»
Але відкритим залишається питання: як могли всі ці сімферопольські головотяпи-чинуші узгодити це проєктне збочення, яке ускладнює життя жителів міста-героя? Не дарма Керч називають тепер не тільки «підмостов'ям», а й «містом-відстоєм». А все тому, що мешканці Керчі, як гірко жартують місцеві, тепер дістаються до Краснодарського краю Росії «з Москви до Пітера через Бердичів».
І ось буквально днями Аксенов у черговий раз смачно, на мою думку, плюнув у Керч, оголосивши про створення великого логістичного центру з постачання продуктами в селі Октябрському Красногвардійського району Криму. Після путінського прочухана Аксенова, схоже, охопив терміновий свербіж діяльності щодо покращення соціального становища кримчан та економіки підвідомчого півострова і він не знайшов кращого вирішення питання, ніж збудувати продуктовий хаб на 20 тисяч тонн за двісті з гаком верст від місця ввезення запасів провіанту. Керчани кричали від обурення, дізнавшись про це.
І дурню зрозуміло, що Керч і цього раз обійшли, витіснивши місто з планів економічного розвитку регіону. Цей логістичний центр зміг би частково замінити роботу тих же місцевих портів, які потрапили під санкції, і увібрати в себе скорочених звідти співробітників.
Не будемо, до речі, забувати про те, що ідея будівництва продуктового термінала належить серед інших і портовикам і має давню історію. Як розповів мені один із членів команди давнього кандидата в депутати Верховної Ради України Валерія Пальчука, ідея створення хаба на території Керчі належала йому та його діловому партнеру Олександру Малині, який мав безпосередній стосунок до місцевих портів. Вони планували збудувати хаб для перевалки вантажів, які надходять з-за кордону, а також розміщувати в ньому вирощувані на полях Ленінського району продукти сільськогосподарського призначення.
Керчі вкотре показали дулю, навіть маслом не помазали для блезіра
За приклад був взятий термінал в Іллічівську (нині Чорноморську) і проведений порівняльний аналіз цін на ті ж цитрусові, які тоді коштували в Керчі вісім гривень, а в Одесі ‒ три. Втім тоді здійснити задумане не дали самі жителі Керчі, яка входила в дев'яності роки у «червоний пояс» України: вони віддали перевагу не буржуєві Валерію Пальчуку, а комуністу Віктору Мироненку.
Однак напередодні перших «російських виборів» у вересні 2014 року, коли співробітників нашої фірми зігнали до клубу торгового порту на зустріч із кримським спікером Константиновим, сам чув, як портовики, вже намацуючи дно, пропонували варіант будівництва продуктового та вантажного терміналів на території Керчі, навіть конкретні місця називали для їхнього створення в місті. Константинов з розумним виглядом обіцяв подумати над їхньою пропозицією, і ось нарешті прийшло рішення: Керчі вкотре показали дулю, навіть маслом не помазали для блезіра.
Що це рішення означає для підприємців міста, які займаються постачанням і торгівлею продуктами? Поговорив з господарем одного з магазинів, який набирає вагу, він страшенно здивувався, що Аксенов пропонує йому затарюватися в Красногвардійському районі.
«Я ж не в маразмі, щоб тягнутися за двісті з гаком кілометрів углиб півострова за товаром, який буде у всіх торгових точках Криму, коли у мене є прекрасна можливість знизити транспортні та накладні витрати через самостійне доправляння тих же продуктів із Краснодарського краю! Мені до Новоросійська швидше дістатися, ніж до цього Октябрського і за часом, і за кілометражем. Я вже не кажу про те, що багато товарів вожу сам, асортимент у мене більш виграшний, ніж у сусідніх магазинах району, я не те щоб виконую заявки покупців, а намагаюся привезти і продукти, і супутні товари, які мають попит. У мене хороші контакти з оптовиками на Кубані, я в точності знаю про терміни проведених ними акцій і запланованих знижок, ніколи не набираю товар про запас, тому в мене в магазині не зустрінеш продуктів з завершеним терміном придатності. Завдяки прямому постачанню та тому, що мій магазин ‒ підприємство сімейне, у мене ціни нижчі, ніж навіть у сусідніх торговельних мережах, я чітко виконую договір про співпрацю з виробниками.
Мені до Новоросійська швидше дістатися, ніж до цього Октябрського і за часом, і за кілометражемВласник магазину в Керчі
Ось тобі приклад. З початку січня комбінат «Крим» проводить акцію на пиво «міцне». У мене пляшка коштувала 55 рублів, зараз ‒ 45, а в магазинах нашого району ніхто не знизив вартість, так і продовжують продавати за 67-72 рублі. Це я до чого? Якщо ти працюєш безпосередньо з постачальником, то робиш це на взаємовигідній основі, а якщо через посередника ‒ то накручує ціну кожний в ланцюжку. І хто з цього красногвардійського хаба мені буде постачати акційний товар або зі знижкою? Та ніхто, хоча за всіма законами економіки одиниця товару з великої партії коштує дешевше».
Керч знову піде своїм власним шляхом у вирішенні продуктового забезпечення
Та й самі мешканці Керчі навряд чи спокусяться на аксенівський логістичний центр, коли весь Краснодарський край сусідньої Росії, аж до останньої станиці, втиканий магазинами «низьких цін». До найближчого з них, у Тамані, 40 хвилин їзди мостом. Тобто завдяки Аксенову та його діловим партнерам, які вирішили поживитися спочатку на будівництві логістичного центру, потім на договірних постачаннях, Керч знову піде своїм власним шляхом у вирішенні питання продуктового забезпечення. І знову «особлива подяка» погоджувальній політиці керівництва Керчі, яке ніяк не бажає відстоювати інтереси свого міста та його жителів. Ось що значить повна відсутність виборності градоначальника, навіть такої корумпованої, як при Осадчому. Ось що значить ціна російської політики «чого зволите».
Андрій Фурдик, кримський блогер, керчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
