Росія демонструє готовність розпочати бойові дії на півдні України – Віктор Муженко

Військова активність Росії біля кордонів України завершилась масштабними навчаннями і наказом повернути солдатів у місця їхньої постійної дислокації. Водночас військова техніка підрозділів Центрального військового округу залишається біля українського кордону в польовому таборі неподалік від Воронежа. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» поговорили з начальником Генерального штабу Збройних сил України (2014–2019 років) Віктором Муженком про те, чи зберігається загроза російського вторгнення, які сценарії відпрацювала армія РФ під час останніх маневрів та чого чекати від дій Росії у майбутньому.

– Росія офіційно оголосила про відведення військ від українських кордонів. Попри це, на вашу думку, чи зберігається загроза повномасштабного вторгнення в Україну? Зважаючи, наприклад, на досвід Грузії, коли вторгнення відбулося вже після заявленого завершення навчань.

– Я вважаю, що загроза зберігається. І ця загроза ні сьогодні, ні завтра, ні найближчим часом не зникне. Я думаю, що ми будемо спостерігати таку циклічність цих загроз. Це був етап такої демонстрації, тиску і шантажу, а наступний етап такої ескалації, я думаю, – буде десь липень, серпень, вересень.

Це якраз буде пов'язано з тим, що буде йти переміщення техніки не тільки по півдню, а в тому числі і по півночі, я маю на увазі, від України, в напрямку Білорусі для формування відповідних угруповань, які будуть брати участь у навчаннях «Захід-2021». А от ці бравурні доповіді і плескання в долоні про те, що загроза вже десь пішла і все таке інше, я думаю, що це, мабуть, деякі керівники, на їхню думку, зняли з себе, своїх плечей тягар відповідальності. Тому, мабуть, ця ейфорія з цим і пов'язана. Хоча це далеко не так, на мою думку. Загроза зберігається, вона буде зберігатись ще досить тривалий час.

Ми маємо прецедент і повинні розуміти, що такий прецедент вже був у новітній історії. Мова йде про навчання «Кавказ-2008». Тоді, по-моєму, 23 липня навчання були завершені, теж було оголошено про повернення військових частин в пункти постійної дислокації, а вже фактично через 2 тижні, 8 серпня 2008 року, розпочались активні дії російських військ щодо Грузії.

Рокський тонель – це був єдиний вхід в Південну Осетію. Він російськими військами постійно охоронявся. І підрозділи, які забезпечували цю охорону, вони не знімались і після завершення навчань.

По-друге, у свій час, будучи тоді ще начальником штабу 8-го армійського корпусу, в 2009 році, коли ми проводили оперативний збір для офіцерів управління, командирів з'єднань і військових частин 8-го корпусу, ми розглядали детально ситуацію по Грузії. Ми дійшли висновку, що за такі короткі терміни, за які була здійснена передислокація військових частин, особливо десантних частин, 76-ї десантно-штурмової дивізії, наприклад, не могло бути з технікою переміщено за такий короткий термін. Тобто техніка залишалась в районах навчань, наближених до грузинських кордонів. Така ж ситуація виникає і в Україні на сьогодні.

– Мова йде про техніку й озброєння, які залишаються в «Погоново»​ біля Воронежа принаймні до вересня. Міністр оборони Росії Сергій Шойгу сказав, що вона буде там до навчань «Захід-2021».

– Не сказав, а це було в плані постановки завдань щодо відводу відповідних військ, повернення їх у пункти дислокації з переліком відповідних військових частин, об'єднаних з'єднань. Було сказано про те, що техніка 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу залишається в «Погоново», південніше Воронежа, і буде там перебувати до навчань.

Це говорить про те, що Росія будь-коли зможе повернути особовий склад, який може задіяти цю техніку. Це, по-перше. По-друге, ми розуміємо те, що це зроблено для економії коштів і найголовніше для економії часу на переміщення цієї техніки знову ж таки з центральних районів, зі східних районів в західний регіон. Тому ця техніка знаходиться поблизу наших кордонів, вона буде в будь-який час готова до застосування.

Але є певні питання організаційного характеру, наприклад, призов, звільнення особового складу.

До речі, кількість призовників на сьогоднішній день, як нам подається в засобах масової інформації Росії, складає приблизно 135 тисяч людей. Це люди, які повинні прийти на заміну тим, хто звільнений і якщо вони навіть не будуть приймати участь в якихось діях, то хоча би в плані забезпечення діяльності військових частин. Тому, я думаю, цей період зараз їм потрібен для того, щоб осмислити все те, що відбулось.

Вони досягли певної мети, певних цілей. Можливо, не кінцевої мети, яку перед собою ставили, але певної мети досягли. Зараз їм необхідно все це осмислити, проаналізувати, прийняти відповідні рішення і поставити відповідні завдання. І будь-коли ця ситуація може загостритись. Але я думаю, що вона буде загострюватись циклічно. От зараз був період загострення ситуації, період демонстрації своїх спроможностей.

Незважаючи на те, що Росія заявила, що всі ці тренування, навчання проводяться для підвищення обороноздатності держави, ми розуміємо по характеру навчань, що відпрацьовувалась наступальна тематика і вони мали наступальний характер. Була демонстрація готовності здійснювати активні дії, здійснювати наступ. І в першу чергу у відношенні України, тому що всі угруповання, які були створені, вони створювались якраз на кордонах із Україною.

– Аналізуючи маневри, як ви вважаєте, які сценарії відпрацьовувала російська армія? Є, зокрема, думка, що таким чином відпрацьовано утворення угруповань по флангах українських військ в зоні Операції об'єднаних сил, щоб у разі вторгнення з півдня та півночі оточити там підрозділи Збройних сил України.

– Я все-таки вважаю і я завжди про це казав, що загострення і ескалація конфлікту буде там, де він уже в принципі проходить, тобто на території окупованих районів, на лінії фронту, яка існує на сьогоднішній день. Після цього може бути нарощування.

Ми розуміємо, що 1-й та 2-й армійські корпуси – це корпуси першого ешелону 8-ї загальновійськової армії. Там ще є такий потужний організм як 150-а механізована дивізія. Унікальна дивізія по своєму організаційному складу.

Вона має два полки механізованих на новітній техніці: на БМП-3, на БТР-82. І має два танкових полки загальною кількістю близько 250 танків. Це практично танкова дивізія періоду, скажімо так, Радянського Союзу. Тобто дуже потужна дивізія, ми колись її називали «дивізія прориву», яка спроможна нарощувати зусилля і другий ешелон.

А уже потім можуть виникати ситуації, коли будуть відтягнуті сковані боями основні частини Збройних сил України на південному сході. Тоді можливі заклики керівництва цих квазіутворень до Росії про «геноцид щодо російських громадян» – а вже велика кількість людей отримала паспорти – до населення Донбасу і таке інше. І з закликом ввести миротворчі частини – отут якраз можуть бути ситуації і знов повторюватись та легенда, яка була відпрацьована в Грузії – введення військ на територію грузинської держави під виглядом миротворців. Тоді, можливо, так, такий сценарій теж може мати місце.

Ще один цікавий момент – зосередження великої кількості частин і з'єднань повітряно-десантних військ у Криму. Тобто нам демонструють готовність розпочати бойові дії на півдні.

Питання зараз звучать про забезпечення водою, блокування Азовського моря повністю, пробиття «сухопутного коридору» і таке інше. Там є підрозділи двох дивізій десантно-штурмових, які в принципі можуть бути застосовані до виконання таких завдань на невелику глибину, припустим, на території Херсонської, Запорізької областей. Але там ще було десантування масове військовослужбовців 98-ї повітряно-десантної дивізії. Відпрацьовувалось питання десанту комбінованим способом, повітряного і морського, для захоплення узбережжя.

Нам демонструють готовність до проведення морської десантної операції. Виникає питання, що таку дивізію як 98-а, застосовувати на невелику глибину, припустимо, для десантування на Херсонщині, немає сенсу, а от десь в районі Одеси чи Миколаєва, через 200-250 кілометрів, отака ситуація можлива.

Але ми повинні розуміти, що для цього повинні бути створені ще певні умови. Будь-який десант виконує своє завдання, десантується тільки на тій відстані, яка дозволяє своєчасне тоді їхнє з'єднання з наземним компонентом, наземним угрупованням. Якщо залишити автономно діяти, то рано чи пізно він буде знищений, тому що проблеми логістики, проблеми ведення бойових дій, втрат і таке інше. Будь-який сценарій може мати місце, в тому числі, скажімо, флангові удари для оточення наших військ на території Донецької, Луганської областей і, мабуть, не тільки.

– Якщо говорити про навчання «​Захід-2021»​, то яких загроз можна очікувати, зважаючи на те, що до осені може бути повністю погоджено і завершено процес інтеграції Білорусі і Росії?

– Я б звернув увагу на два моменти. По-перше, навчання на території Білорусі – значить там будуть присутні російські збройні формування військових частин і з'єднань. А це загроза, це практично більше ніж тисячу кілометрів спільного українсько-білоруського кордону.

Тобто, в нас, крім сходу, південного сходу і півдня з'являється ще і північ як загрозливий напрямок. По-друге, буде створено, я так думаю, певні загрози і для Балтійських країн і уже акцент уваги буде перенесено, можливо, з півдня України саме на питання можливих загроз і реалізації цих загроз щодо країн Балтійських. Це створює певні умови, позитивні умови, для проведення всіх тих заходів, які були відпрацьовані в ході цієї, як назвав Шойгу, весняної перевірки.

А це дійсно була перевірка, перевірка замислів, реальності цих замислів, планів, і відповідно часових показників щодо реалізації цих планів. Я думаю, що вони з цього зроблять певні висновки. Так що загроза збільшується по всьому периметру, практично, кордонів України. І плюс те, що до цих дій може бути залучена білоруська армія, не в плані, скажімо так, практичних дій чи реальних дій щодо України. А щодо певних безпекових питань прикриття відповідних флангів на заході від військ НАТО.

– Як би ви прокоментували дії Збройних сил України, які були зроблені у відповідь на маневри російських військ біля кордону і в Криму? На півдні країни, зокрема, відбувались навчання з протидії десанту, були інші тренування.

– По-перше, в публічній площині я не зустрічав, скажімо, такого висвітлення всіх тих заходів, які проводилися українською армією. Були певні заяви, що проводяться навчання, було певне переміщення, яке спостерігали, але не всі, тому що в публічній площині це було все обмежено. Можливо, це й правильно. Але ми повинні розуміти одне, що якщо буде ескалація і буде війна, то воює не тільки українська армія, а воює держава. І ми повинні розуміти той ресурсний запас, по різним напрямках, який є в нашої держави.

Те, що ми сподіваємося на допомогу наших партнерів, наших союзників, це дуже добре. Виникає питання – час отримання цієї допомоги, і яка це буде конкретно допомога? Ні в кого розуміння на сьогоднішній день, я так розумію, немає. І тоді виникає питання саме готовності держави. А вже українська армія – це інструмент держави, яка дійсно повинна нівелювати ці загрози, протистояти цим загрозам і забезпечити безпеку нашої держави, суверенітет і незалежність так, як написано в Конституції.

Ті заходи, які проводилися, маю на увазі навчання територіальної оборони і призов оперативного резерву – все це потрібно, але повинні проводитись заходи не тільки з військовими керівниками, з військами, з військовослужбовцями, а й з цивільним населенням, і в першу чергу з керівниками місцевих органів влади, місцевого самоврядування. В 2018 році в грудні місяці, якщо пам'ятаєте, було введено воєнний стан, після відомих подій в Керченській протоці.

Генеральний штаб тоді підтримав цю ідею, введення стану, особисто я, щоб побачити реально, на що ж спроможна Україна при введенні воєнного стану і які дії будуть відпрацьовуватись.

І ми зрозуміли, що тоді виникли серйозні проблеми в питаннях розуміння завдань цивільної адміністрації, в питаннях оперативного обладнання території, в питаннях організації територіальної оборони, в питаннях, скажімо так, відповідного маневру ресурсами, відповідною технікою і таке інше, в тому числі залучення цивільних усіх структур. І я думаю, що саме на ці питання зараз ніхто увагу і не звертає.

Армія, вона дійсно свої завдання виконує, тренується. Інше питання – наскільки плани відповідають. Я думаю, що суттєвих змін у тих планах, які були відпрацьовані з 14-го, 15-го, 17-го, 18-го років, особливо немає. Певні, можливо, там є по формі зміни, але по суті там не повинно бути особливих змін. І в рамках оцього планування, думаю, ці заходи проводились. Дійсно відпрацьовувались ті питання, які потрібно було відпрацьовувати. В якому масштабі – я зараз не можу оцінити, тому що не маю повної інформації.

– Зараз багато говорять про те, що Росія відводить війська від українського кордону в тому числі через те, що війна для Кремля не була б ні маленькою, ні переможною. Як на рішення російського командування міг вплинути потенціал української армії?

– При плануванні будь-якого бою, операції, завжди враховуються ризики і втрати. І якщо вони прораховані, вони зрозуміли, що вони можуть отримати в позитиві і що можуть отримати в негативі – це теж є стримуючим фактором. Тут є фактор, який на тебе впливає з протилежної сторони, мова йде про Україну. Наскільки Україна спроможна протистояти російській агресії і які втрати, які збитки вона може їй нанести?

Друге питання – наскільки Росія втрачає у міжнародних відносинах – ізоляція, проблеми з економікою, які в неї на сьогоднішній день присутні, створення відповідних умов і формування протестних настроїв – оці всі фактори, коли їх докупи звести, тоді можливо здійснити повну оцінку всіх ризиків для тієї чи іншої країни, мова зараз йде про Росію.

Дійсно, зараз багато звучить заяв, що це не буде легкою прогулянкою і так далі. Так, це не буде легкою прогулянкою. Але це не буде легким завданням і для України. Ми теж повинні все це прорахувати, всі ці збитки і таке інше. Ми спроможні і повинні відстояти свою державу, це, по-перше. І по-друге, ми повинні розуміти, що ніхто, крім нас, крім України, цього не зробить, це однозначно. А Росія хай сама визначається, що їй вигідно, що не вигідно, ми повинні бути готові захистити себе.