Доступність посилання

ТОП новини

Гостинність чи «кримпупізм»? Психологічна криза на курорті як один із наслідків анексії Криму


Пляж у Новофедорівці, архівне фото

Спеціально для Крим.Реалії

Курорт ‒ місце радісне. Місце для відновлення сил, веселощів, любові, для щастя, втілення мрії про прекрасне та ідеальний світ, майже рай на землі. Саме з мрією про це їдуть люди на курорт. Так було в Криму до 2014 року.

Як курортники на півострів приїжджали багато росіян, яких кримчани зустрічали радісно, гостинно, конкурували між собою за їхню увагу, покращували сервіс, догоджали та запрошували приїжджати ще. Росіяни раділи зі свого боку ‒ у Криму їм було все дуже дешево, українські продукти були свіжими та якісними, корисних для здоров'я фруктів на ринках було хоч відбавляй, кримчани ставилися до них із повагою та пієтетом. Курортники веселилися, відпочивали, оздоровлювалися, раділи світу. Але вже у 2014 році кількість відпочивальників на кримських курортах знизилася: якщо до цього щорічний потік туристів становив у середньому 6 мільйонів осіб, то у 2014 році владі ледве вдалося дотягнути цифру до 2,5 мільйона. А за інформацією кримського експерта, тоді голови організації «Курортний Крим» Олександра Бурдонова, «цифра влади явно завищена». «Реально, за нашими відомостями, у Криму побували 0,7-0,8 мільйона туристів», ‒ цитувала його в публікації за 18 серпня Travel Russian News.

Що ж трапилося? Адже збулася «мрія всіх росіян», «Крим наш», відпочивай щосили. Але ні, не поїхали... Владі й зараз доводиться докладати зусиль, щоб дотягнути цифру до декількох мільйонів, хоча й таким цифрам фахівці не вірять.

Згадали «Даму з собачкою» та «Сонячний удар»

Як тільки не зазивають, а не їдуть. Уже і про «високий сервіс» розповідали, і про лікувальні фактори, і масу екскурсій та фестивалів розробляли, і на вино запрошували, і палацами спокушали ‒ не їдуть мільйони. Знайшли ще один «резерв». Згадали про Чехова та його «Даму з собачкою», про Буніна та його «Сонячний удар» і «Темні алеї» і провели у 2019 році опитування, яке місто найкраще підходить для курортних романів. Виявилося, що, за інформацією російського сервісу бронювання житла для відпочинку Tvil.ru, на першому місці – Ялта, за яку проголосував 41 відсоток респондентів. Далі з 14 відсотками йдуть Сочі та Витязеве під Анапою. Замикали топ п'ять із дев'ятьма відсотками Геленджик і Феодосія. І це виявилося не переконливим ‒ мільйони залишилися вдома і не поїхали в Ялту навіть за адюльтером.

Тому днями російський глава Криму Сергій Аксенов наголосив, що підконтрольне Москві Міністерство курортів і туризму Криму має посилити роботу з моніторингу скарг і звернень від відпочивальників. «Повний аналіз соціальних мереж. Я маю на увазі все: скарги та звернення. На неякісне обслуговування, на бруд. Повний перелік проблем за підсумком кожного курортного сезону має бути покладений на папір із розумінням, де вузькі місця, що необхідно зробити. Щороку ми маємо підвищувати якість обслуговування», ‒ сказав він.

Можливо, і через цю систему опитувань до кримської влади доходять відомості про те, що відпочивальники часто говорять: «Так у вас ціни вищі, ніж у Москві! Уже задрали ціни під стелю». Сам Сергій Аксенов розповідає: «Часто телефонують люди і говорять, що в деяких випадках прямо на голову сідають, і вартість, починаючи від молока і хліба, задирають під саму стелю. Всі мають пам'ятати, що працювати треба в довгу, працювати на свою репутацію, а намагатися за один місяць зірвати все, задерши ціни під стелю, і розраховувати, що потім приїдуть інші і з ними зробимо так само, це неправильно, не по-людськи з точки зору бізнесу».

Ось як описує ситуацію парламентська газета в статті з підзаголовком «Мрія ялтинця ‒ щоб курортник гроші присилав, а сам не приїжджав». Думка кримчанки: «Публіка важка. Хоче заплатити півтори тисячі рублів на добу ‒ і щоб я вужем перед нею крутилася. І готувала, і прала, і постіль змінювала щодня».

Думка гостей: «Пізно ввечері шкірою відчуваєш небезпеку, яка спускається на вулички. З ресторанів вивалює п'яна публіка. Агресивна. Дуже багато матюків, непристойності на адресу зустрічних дівчат. Кущі, будь-який прибудинковий затишний куточок перетворені на туалети, звідти різко тхне випорожненнями. Це просто сарана. Хами насиділися в самоізоляції у своїх ведмежих кутках, а тепер погана кров грає, хочеться силушки докласти. Але чомусь не до доброї справи. Б'ють пляшки, задирають місцевих хлопців, дівчата розлітаються від них, як метелики, наполохані тупотом слона, смітять навколо».

Ще: «Це не радянські часи, а високий сезон-2020. А зараз домінує навіть не умовна еліта, а люди, які роблять гроші на торгівлі. Вся ця мішанина з власників крамниць на міських і районних провінційних ринках, зазвичай, віддають перевагу курортам Анталії, Шарм-ель-Шейха, Шарджа. Але цьогоріч вторований шлях їм перегородила пандемія. Ось вони і приїхали до Криму. Масово. А тут немає звичної їм інфраструктури. Послужливих офіціантів. Полохливих безсловесних східних прибиральників, які за чайові відмивають загиджені номери та басейни. Шведських столів, завалених їжею і питвом. Ось хлопці й бісяться».

І ще: «Ціни позамежні, рівень сервісу нижче плінтуса, так ще й підприємці з інтелектом печерного крокодила закликають до порядку. Блін, у мене тур зник, так не грошей шкода, а вбиває необхідність контакту з чорноморськими людиноподібними». А ось думка пані з ніком «Турагентка»: «Як можна сервіс у ваших готелях назвати сервісом, якщо на вечерю дають 20 хвилин. Не встиг ‒ йди. Навіть чай допити не давали, це сервіс? Ще один приклад: дівчина натерла ногу до крові, викликала таксі, а на КПП сказали, що адміністрація не дозволяє автівкам довезти дівчину до корпусу... Маразм повний, людина йти не може... Це сервіс? У Криму кожен, хто має владу, поводиться, як міністр. «Пляжний працівник», який стежить і роздає лежаки на пляжі, навіть він при владі. До турецького сервісу їм усім там дуже далеко».

Хто ‒ господарі, хто ‒ гості?

Але все це ‒ традиційні витрати організації відпочинку людей. В одних місцях їх більше, в інших менше, і влада про них може говорити нескінченно, може навіть викорінювати одні, але замість них прийдуть інші.

У Криму з'явилися стійкі психологічні проблеми, які призводять до відторгнення «кримчан» і «гостей»

Головне, однак, не в цьому. А в тому, що в Криму з'явилися стійкі психологічні проблеми, які призводять до відторгнення «кримчан», з одного боку, і «гостей» ‒ з іншого. Породила ці проблеми зміна соціальних ролей у суспільстві, пов'язана з окупацією. Ось якщо раніше росіяни їхали до Криму, однозначно почуваючи себе гостями, а кримчани з радістю зустрічали їх, однозначно почуваючи себе господарями, то зараз усе змінилося.

Росіяни їдуть до Криму зовсім з іншим психологічним настроєм ‒ як господарі «Кримнаша» ‒ і поводяться на півострові відповідно, як господарі, яких кримчани мають обслуговувати і перед якими зобов'язані стелитися. А побачивши це, кримчани, в яких така поведінка колишніх «гостей» викликає почуття образи, не прагнуть втрачати почуття господаря і, побачивши веселих і часто підпилих «гостей-господарів», презирливо відгукуються: «Теж мені господарі знайшлися!».

Ні для тих, ні для інших Крим сьогодні вже не Едем, не місце для радості, не місце для веселощів і любові. Росіяни при Україні були «бажаними гостями», а після 2014 року стали «непроханими господарями». Відчуття чарівності та цінності кримської землі в усіх безслідно зникло. Тепер це зганьблені та осквернені скелі, степи, пісок і вода. Але російська влада Криму наполегливо відмовляється визнати ці реалії.

Цей факт підтверджується фахівцями курортної галузі. Про цю проблему в ефірі радіо «Спутник в Крыму» розповіла голова Асоціації малих готелів Криму Наталія Стамбульникова. На її думку, «недозволеною помилкою менеджменту готелів є неввічливе ставлення до гостей: після різкої відмови в заселенні через нестачу місць у готелі турист майже напевно не захоче повернутися». Вона вважає, що «кримським санаторіям і готелям варто розробити привабливі пропозиції для росіян на осінь, щоб продовжити сезон до листопада. Особливо актуальні в «оксамитовий сезон» тури вихідного дня. Однак поки менеджери не поспішають запроваджувати акції ‒ навіть попри те, що популярні заклади вже повідомляють про бронювання до 70% номерів на вересень». «Нерідко автомандрівники скаржаться на погане дорожнє покриття, а іноді ‒ й зовсім на повну відсутність доріг. На це варто звернути увагу адміністраціям міст і районів», ‒ переконана фахівець.

«Ціни московські». Чи дорого відпочивати в Криму – думки туристів (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:15 0:00

Помітно, що багато хто в галузі бажає не втихомирити гостей, які зарвалися, а примусити кримчан змиритися зі своєю новою роллю та замовкнути. Наприклад, в ефірі того ж радіо «Спутник в Крыму» кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології нинішньої Таврійської академії КФУ Юлія Євдокимова обізвала ображені почуття кримчан «кримпупізмом». Вона говорить: «Конфлікти між кримчанами та гостями півострова в високий курортний сезон часто пов'язані з «кримпупізмом» і небажанням місцевих жителів ділити відсутні в регіоні ресурси». За її словами, опитування жителів курортних регіонів Росії показують, «що цьогоріч на чорноморські курорти приїхали вимогливіші й іноді агресивніші відпочивальники. Окрім того, деякі підприємці, зайняті в туристичній сфері, відзначають неналежну, а часом і «буйну» поведінку гостей, і повне ігнорування вимог дотримуватися заходів епідеміологічної безпеки».

Дивно, що кандидат наук і доцент бачить причину ускладнення відносин не там, де вона прихована насправді. Вона каже, що «конфлікти відбуваються через нестачу ресурсу, наприклад, пляжів, банкоматів». «Чому від кримчан надходить багато негативних відгуків на адресу приїжджих? Ми розуміємо, що з відпочивальниками доведеться ділитися водним ресурсом, місцями в медичних установах у разі ускладнення епідситуації», ‒ вважає вона. Але річ у тім, що кримчани завжди ділилися цими ресурсами з гостями Криму і зовсім не шкодували про це, а навпаки: чим більше ділилися, тим більше раділи, тому що це для кримчан ‒ прибуток, а для гостей ‒ радість від гостинності. Для господарів ділитися ресурсами з гостями ‒ сенс і мета їхньої діяльності.

Юлія Євдокимова також зазначила, що «кримчани упродовж багатьох років несправедливо егоїстичні до гостей республіки. Таку поведінку фахівці називають «кримпупізмом». «Це явище, коли кримчани ставляться до того, що відбувається в регіоні з позиції «Крим ‒ мій». З цією ментальністю ми вже нічого не зробимо», ‒ констатує Євдокимова. Чому ж не зробимо? Поверніть Крим його колишнім господарям і все буде як до 2014 року, проблема «гостей і господарів» зникне...

У Криму сьогодні нові господарі, які захопили власність, поводяться як собака на сіні, охороняють свої вотчини обов'язково з батогом

Щоб мінімізувати кількість конфліктів між приїжджими та місцевими, психолог Юлія Євдокимова рекомендує і тим, й іншим ставати на «психологічний балкончик» і дивитися на ситуацію з боку, «ніби відеоролик на YouTube». «Якщо відчуваємо, що не можемо зараз впоратися зі своєю агресією, варто спробувати зігнати її в гумористичну сторону. Тобто перемістити увагу на іншу точку», ‒ пропонує вона ще один варіант. І знову не в тему. Хіба може господар квартири, в яку віроломно вдерлися загарбники, байдуже дивитися на ситуацію «з балкончика», на який його загнали загарбники, забравши собі все інше?

Історія з батогом тут якнайкраще підтверджує ці стосунки. У Криму сьогодні нові господарі, які захопили власність, поводяться як собака на сіні, охороняють свої вотчини обов'язково з батогом ‒ якщо не з реальним, то з уявним. І звичка ця з'явилася саме в 2014 році. Наприклад, отаман кримського казацтва Сироткін, який сьогодні радник Аксенова, «закликав своє військо не брати на чергування нагайки». «Нагайкою на пляжах ганяти не можна. Що це таке? Це неправильно, так бути не повинно», ‒ сказав він. А я ось добре пам'ятаю, як у березні 2014 року Сироткін під час захоплення Незалежного пресцентру в Будинку профспілок сам сів за стіл, де зазвичай проводилися пресконференції, і розмахував нагайкою, імітуючи, як би він перекривав шлях до Криму якимось міфічним «бандерівцям». Тому той фороський казак – плоть від плоті фейкових кримських казаків.

І дивно, що мер Ялти Іван Імгрунт «засудив усі сторони конфлікту на пляжі, наголосивши, що туристи винні самі ‒ вони збили його головний убір». Він закликав у таких випадках викликати поліцію або фотографувати порушення. Дивна позиція мера ‒ те, що «казак» раптом став господарем становища, ходив пляжем із нагайкою, ніби пас овець, а не охороняв людей, це нормально. А те, що «казак» вибив із рук відпочивальника смартфон, від чого він зламався, це теж нормально?

То хто ж ще захоче поїхати на такий курорт, де людей на пляжах, як овець, поганяють нагайкою? Так до 2014 року такий інцидент і уявити в Криму неможливо було навіть людині з найбуйнішою фантазією. Тепер це, на жаль, реальність.

...але винна все одно Україна?

При такому рівні «нагайкового» сервісу вже навіть і закликати до реформ курорту не з руки. Які реформи можуть змінити цю психологію завойовника? Проте в ефірі радіостанції «Вести FM» політолог Сергій Міхєєв сказав, що його треба «реформувати, інакше ніхто туди (до Криму) не поїде...». Міхєєв звернув увагу, що відпочивати в Криму «добре». Натовпів туристів у Феодосії політолог не помітив. На його думку, основна маса прибулих людей зібралася на Південному узбережжі Криму, де і «сконцентрувалася на одному пляжі».

І хоча Сергій Міхєєв більш ніж дохідливо оцінив причини психологічної кризи в Криму, все ж хто винний, він так і не зрозумів. На його думку, «туристичний сервіс на Кримському півострові влаштований таким чином, немов власники засобів розміщення роблять послугу відпочивальникам, а не потребують їх...». «Ось це, мені здається, українським періодом насаджене в мозок і всіма цими 90-ми роками, відчуття того, нібито не сервісу потрібні відпочивальники, а навпаки, сервіс робить послугу відпочивальникам», ‒ вважає він.

Політолог так і не зрозумів, чому саме так кримчани ставляться до «непроханих господарів».

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Івана Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG