Доступність посилання

ТОП новини

Хвастощі та обман: «успіхи» партії «Единая Россия» в Криму


Російський уряд Криму. Колаж

Спеціально для Крим.Реалії

Днями спікер російського парламенту Криму, він же секретар «регіонального» відділення партії «Единая Россия» Володимир Константинов провів засідання політради. Розповідаючи про нього, газета парламенту акцентує на тому, що «Константинов зазначив ‒ на довиборах у нашому регіоні всюди перемогу здобули «єдинороси»... Однак наш лідер знову і знову націлює однопартійців не спочивати на лаврах. Каже: час для агітації дістався нам ой який непростий. Літо, час відпусток, спека, коронавірус».

У замітці ні слова про те, що партія бачить якісь проблеми в Криму, одна похвала щодо того, як славно «єдинороси» провели в депутати тільки своїх депутатів і як «забезпечили підтримку» змін до конституції сусідньої Росії. Видно, що коло турбот партії, перш за все, полягає в боротьбі на виборах. Володимир Константинов наголосив, що «головне ‒ чесність влади та відверта розмова з людьми».

Про «чесність влади» поговоримо нижче. А поки – про методи «перемоги» і «лаври». Константинов каже, що кримчани проголосували за кандидатів від «ЕдРо» тому, що «наші кандидати «пішли в поля»... Наталія Маленко, яка перемогла в Сімферопольському районі, провела 79 зустрічей! Можна сказати, ногами проміряла весь округ. І це вірно. Кримчани побачили нашу роботу, те, що ми не ховаємося за партійний бренд, і підтримали».

Насправді про підтримку кримчан можна говорити лише теоретично. На практиці ЗМІ давно пишуть про те, що в Криму, як заведено зараз у сусідній Росії, кандидати на виборні посади спочатку призначаються, узгоджуються «у верхах», як було з висуванцями в Держдуму Росії, потім на їхньому шляху усуваються всі хоч і сильні, але неугодні та самостійні кандидати, як було з Олегом Зубковим. При цьому формуються «свої» виборчкоми, усіма силами проводять «потрібних» кандидатів. Кожні вибори проходять зі скандалами про незаконне усунення з виборчого процесу.

Те, що Наталія Маленко пішки обійшла весь округ і провела 79 зустрічей – свідчить не про її силу та ефективність як кандидата, а про те, що їй довго довелося вмовляти кримчан проголосувати за себе. До того ж усі кандидати в рекламах і в бесідах завжди наголошували, що вони – від «Единой России», що вони з «Единой Россией», що це партія президента (Росії Володимира ПутінаКР) і вони поділяють його програму та зусилля щодо анексії Криму. Спробуй тут не проголосуй або запереч ‒ відразу візьмуть на замітку. Це про те, що вони «не ховалися за бренд партії», насправді, як видно з практики, кандидати від «Единой России» завжди рухають бренд партії перед собою.

Факти свідчать, що всі вихваляння «Единой России» про «успіхи», тим більше про «лаври» ‒ це неприкриті хвастощі та обман кримчан

Але, можливо, головним методом перемоги «єдиноросів» на всіх виборах у Криму та в Росії сьогодні є метод голосування упродовж декількох днів, що дозволяє приховати фальсифікації від спостерігачів, голосування вдома, «на пеньках», «на лавках», без списків виборців і так далі. Ці методи ‒ апофеоз електоральної нечесності, і це порушення закону про голосування, злочин. У Криму це вже стало буденним явищем.

Факти свідчать, що всі вихваляння «Единой России» про «успіхи», тим більше про «лаври» ‒ це неприкриті хвастощі та обман кримчан. Влада прикривається прикрашеною статистикою, штучно намальованою картинкою. Володимир Константинов говорив про успіхи в боротьбі з пандемією, а насправді кримчани думають зовсім інакше. Ось типовий відгук кримчанки про реальну ситуацію.

Сайт кримської «Единой России», рясніє парадними заходами, звітами, обіцянками, розповідями про давні радянські перемоги, привітаннями, словом, всякими внутрішньопартійними турботами. Аж ніяк не турботами про вирішення проблем населення.

Особливо слабким виглядає сайт Сімферопольської організації. Як про високі досягнення, сімферопольські «єдинороси» декілька разів поспіль пишуть у нотатках щось на кшталт «У дворі лавочки: подарунок до Дня літньої людини». Замітка супроводжується світлинами, на яких двоє робітників встановлюють дві лавочки, а жителі, і серед них, певно, представник партії, спостерігають осторонь. У другій замітці «Віктор Агєєв оглянув хід масштабної реконструкції двору» – герой знятий серед куп піску або цементу та владним жестом руки вказує кудись у бік. Приблизно так ‒ із вказівною рукою ‒ на знімках виглядають лідери Північної Кореї. Про те, що реконструкція якогось двору не може бути іншою, окрім як масштабною, у «єдиноросів» немає й тіні сумніву, у них усі справи в найвищих ступенях.

Лідер відділення «Единой России» в Сімферополі Віктор Агєєв (у центрі)
Лідер відділення «Единой России» в Сімферополі Віктор Агєєв (у центрі)

Щоб зрозуміти, чому в кримської «Единой России» такі погані справи, варто звернути увагу на історію створення цієї партії в Криму. По-перше, «Единая Россия» прийшла до Криму задовго до лютого-березня 2014 року і займалася нічим іншим, як підготовкою майбутньої анексії. У 2005 році між Партією регіонів (яка тоді тільки в Криму була при владі в Україні) та «Единой Россией» був укладений договір про співпрацю. Як журналіст я був свідком презентації цього договору. За поведінкою росіян було видно, що вони аж ніяк не в гостях, а вважають себе господарями становища. Сам договір – був виключно політичним. Фактично з укладенням договору кримське регіональне відділення (КРО) Партії регіонів якщо і не вийшло з підпорядкування центру партії в Києві, то паралельно увійшло в підпорядкування московській «Единой России» і цінувало її «керівні вказівки» вище за київські.

Крим, звісно, намагався отримати з цієї співпраці й економічну користь. Але про марність цього бажання говорить той факт, що тільки через сім років у Криму заговорили про залучення російських інвестицій. Так, у жовтні 2012 року (коли Партія регіонів вже 2,5 року була при владі в Україні) у Сімферополі відбувся круглий стіл «Крим ‒ міст дружби України та Росії» за участю депутатів Держдуми Росії від політичної партії «Единая Россия» і КРО Партії регіонів. На ньому перший віцепрем'єр Криму, голова республіканського виборчого штабу Партії регіонів Павло Бурлаков, розхвалюючи договір та «Единую Россию», домагався залучення інвестицій від Росії.

Мине понад рік і основний актив КРО Партії регіонів стане головним політичним штабом окупації. І коли постане питання про створення організації «Единой России» в Криму, багато хто з регіоналів без проблем замінить свої українські партійні квитки на російські. Так на нинішній КРО «Единой России» виникла незмивна родова пляма зради та незаконності створення не шляхом особистого прийому, а групами.

У квітні 2014 року «політрада» партії, що раптово виникла, вирішила створити 25 регіональних відділень у містах та районах, для цього створила оргкомітети на місцях. Володимир Константинов так описує цей процес: «Ми сьогодні створюємо практично на базі цих двох партій і кримчан, які зайняли під час кризи і під час проведення референдуму активну життєву позицію, партію «Единая Россия». Партія пропрезидентська, ми цього не приховуємо. І основна концепція партії ‒ ми підтримуємо всі реформістські починання президента країни Володимира Путіна».

Володимир Константинов, якого стали називати не тільки «герой кримської весни», а й «наш лідер», вимагав: «До їхнього складу не повинні потрапити випадкові люди або ті, хто раніше заплямував свою репутацію, хто втратив довіру й авторитет у населення». Але саме так і вийшло.

Наприклад, на одному з джанкойських сайтів один із жителів «високо» оцінив політичну позицію організаторів: «А прийшли б натовці, так ці ж самі люди створювали б регіональні відділення пронатовської партії влади. Захоплять Крим китайці ‒ вони всі дружно в КПК вступлять. Невже немає ні грама громадянської совісті? Ось тому ми так і живемо. Змінюються декорації, а актори – все ті ж. Як не виженемо всіх пристосуванців із влади ‒ не бачити Криму щастя. Ці люди не про Крим думають, а лише про те, як за будь-яку ціну владу зберегти».

Інший користувач «Олексій» звертається до автора першого: «Це точно підмічено. Романе, висувайся на наступних виборах, ми тебе підтримаємо, мені здається ти зі здоровим глуздом», на що він відповідає: «Спасибі за підтримку, але я думаю, що мені ще рано висуватися. В першу чергу тому, що наші містяни все ще вірять порожнім обіцянкам політиканів і не розуміють, що окрім нас самих ніхто наше місто красивим і чистим не зробить. Ні Нетецька, ні Путін, ні будь-хто інший. Поки люди слухняно голосують за кандидата влади, ким би він не був, ніяких змін у кращу сторону не буде. Ось нехай мої опоненти дадуть відповідь мені на запитання: ‒ Чи обрали б Зайдмана мером, а Юревича депутатом ВР АРК, якби вони виступили не від ПР? Як тільки на чергових виборах провладного кандидата покатають, ось тоді можна й мені балотуватися».

Російська влада в Криму створила замість реальності якийсь віртуальний світ, в якому все відмінно, де тільки успіхи, перемоги, а якщо хтось чимось незадоволений, то це «ворог Криму»

Інші відгуки про ідею створення «Единой России» на базі Партії регіонів ще різкіше та неприємніше (цитується зі збереженням авторської орфографії): «Шановний Володимире Володимировичу Путін, прошу вас втрутитися в цей кримський дерибан і відновити справедливість, у нас дуже брудна ситуація навколо нагородження медалями та розподілу посад ‒ на манежі одні й ті ж. Хочу вам сказати відповідально, якщо Юревич керуватиме партією в Джанкої ‒ на підтримку та імідж можете не розраховувати». Йому відповідали: «Шановний Джанкойче! Не до того звертаєтесь! Уся Росія – це одна «грязная ситуация». Тепер і Крим приєднали до цієї ситуації. І той, до кого ви звертаєтеся, сам винний у цьому. Вам що, не зрозуміло, що Путіну тільки такі люди й потрібні. Уся Росія така. Ще чекайте цензуру, репресії, може комусь підкинуть наркотики… Дабро пажалавать в Расею!».

Навіть тоді, у квітні 2014 року, кримчани розуміли, як створювалася в Криму «Единая Россия», і на форумі не соромилися у виразах: «О, збіговисько професійних політпроституток)))...», «продажні-втікачі риги змінюють забарвлення...», «Не КРИМ, а весілля в Малинівці: білі прийдуть ‒ білі погони одягнуть, червоні ‒ червоні погони й картуза, як дід Щукарь, повернути задом наперед ...», «ха-ха, джанкойське (...) починає прозрівати, а я вам ще місяць тому передбачав такий розклад)) Пора б запам'ятати ‒ ЕР з Путіним – це те ж саме, що ПР з Януковичем», «Шановний, у нас не тільки радісна гопота живе, а й люди, які чесно працювали, годували всю цю бандитську верхівку своєю працею. І ми не хочемо, щоб так тривало».

Аналітики давно наголошували, що російська влада в Криму створила замість реальності якийсь віртуальний світ, у якому, якщо судити за їхніми газетами і телебаченню, все відмінно, де у них тільки успіхи, тільки перемоги, де немає незадоволених, а якщо хтось десь чимось і незадоволений, то це «ворог Криму». Однак, щось надто багато «ворогів Криму» живуть навколо невеликої купки усім задоволених «патріотів Криму».

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Івана Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG