Через історію одного хлопчика розповісти про трагедію цілого народу ‒ таке завдання ставить перед собою кримськотатарський режисер, учасник програми «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю Наріман Алієв. Кінопродакшн ForeFilms вже розпочав роботу над новим фільмом Алієва ‒ історичною драмою «ORTALAN» («Орталан»).
«Орталан ‒ назва селища, звідки у 1944 році була депортована моя бабуся Гульсум; воно має для мене особисте значення. Немає жодної кримськотатарської сім'ї, яку не зачепила б ця біда. Моє завдання ‒ через історію одного хлопчика розповісти історію трагедії цілого народу, який за один день зник зі своєї батьківщини», ‒ розповів Наріман Алієв.
Зйомки «ORTALAN» заплановані на травень-серпень 2022 року. Прем'єра стрічки очікується у 2023 році.
Про що розповість новий фільм? Де буде зніматися український фільм про кримську історію в умовах російської анексії півострова? Наскільки точно за допомогою мистецтва можна передавати історичні відомості?
Ці та інші актуальні теми в студії Радіо Крим.Реалії в ток-шоу «Кримське питання» обговорив Олександр Янковський та його співрозмовники: кримськотатарський режисер Наріман Алієв, кримська вчена-історик Гульнара Бекірова, заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв, кінопродюсер, співзасновник кінокомпанії ForeFilms Володимир Яценко.
Наріман Алієв ‒ кримськотатарський режисер, автор трилогії «Кримські історії» (короткий метр). Його фільм «Без тебе» був показаний у межах Generation 14+ 66-го Берлінського кінофестивалю. У своїх роботах він досліджує тему сімейних взаємин, традицій та побуту кримських татар. Фільм «Додому» отримав нагороду німецького «Кінофестивалю п'яти озер» у номінації «Найкращий сценарій», національну премію кінокритиків України «Кіноколо» в номінації «Найкращий повнометражний ігровий фільм». Також стрічка була визнана найкращим іноземним фільмом 7-го Міжнародного Босфорського кінофестивалю. Раніше фільм Нарімана Алієва потрапила в лонг-лист премії «Оскар». Також він отримав гран-прі 10-го Одеського міжнародного кінофестивалю.
Фільм був учасником конкурсної програми Каннського кінофестивалю «Особливий погляд», також завоював нагороду як найкращий фільм на міжнародному кінофестивалі в Бухаресті.
Це історія про хлопчика, який повертається у своє село, а там вже нікого немає, він починає пошук своєї сім'їНаріман Алієв
Про нову роботу кримськотатарський режисер Наріман Алієв розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії.
‒ Це історія про хлопчика, який повертається у своє село, а там вже нікого немає, він починає пошук своєї сім'ї. Це історична драма для широкого кола глядачів. У мене невеликий досвід, я зробив лише один повнометражний фільм, але хочу розвиватися в професії та йти далі, я не роблю жодних ставок на фільм, просто намагаюся добре виконувати свою роботу. Є така ідея: Орталан ‒ це назва конкретного села в Криму, його зараз називають Земляничне ‒ воно було перейменоване при СРСР. Я б хотів фільмом порушити питання повернення історичних назв кримським топонімам. Думаю, це буде знаком повернення історичної справедливості в Криму. Кіно ‒ це не інформаційний продукт, а емоційний. Глядач може й не знати, хто такі кримські татари, але якщо він емоційно прожив цю історію, то він, швидше за все, вирушить шукати відомості, читати історію, дізнаватися про кримських татар.
Історик і художник ‒ антиподи, говорить в ефірі Радіо Крим.Реалії кримська історик Гульнара Бекірова.
Напевно, дійсно прийшов час осмислити, відрефлексувати цю трагедію художніми засобамиГульнара Бекірова
‒ Відновити історію й дати емоції ‒ це різні речі. Депортація, це та трагедія, яка торкнулася кожного кримського татарина, трагедія, яка консолідує кримськотатарський народ. І, напевно, дійсно прийшов час осмислити, відрефлексувати цю трагедію художніми засобами. Це більш емоційно та зрозуміло, мою товсту книгу навряд чи багато хто прочитає, а ось кіно ‒ подивляться. Але, звичайно, я дуже хочу, щоб була проведена ретельна робота над фактичним боком в сценарії. Я не люблю дивитися історичні фільми тієї тематики, в якій я дуже добре розбираюся, адже всякі неточності дуже впадають у вічі. Думаю, в Нарімана будуть гідні консультанти, і ми побачимо якісний фільм про депортацію кримських татар.
Робота над фільмом вже розпочата, але попереду багато завдань, зокрема як знімати Крим поза Кримом. Про це говорив в ефірі Радіо Крим.Реалії кінопродюсер, співзасновник кінокомпанії ForeFilms Володимир Яценко.
Ми робимо це для людей в усьому світі, щоб вони розуміли, що тут сталосяВолодимир Яценко
‒ Ми ведемо переговори з потенційними партнерами про місце зйомки фільму, це може бути в турецьких горах, де є велика кількість кримськотатарських сіл. Можливо, ми збудуємо це в Херсонській області, а ще частина історії відбувається в Узбекистані, там теж плануємо деякі сцени. Ще дуже багато процесів попереду від кастингу до розробки костюмів. Ми будемо розповідати історію через хлопчика, який шукає свою сім'ю й намагається зрозуміти, що ж сталося. Ми робимо це для людей в усьому світі, щоб вони розуміли, що тут сталося. З фільму Нарімана Алієва «Додому» багато хто у світі вперше дізнався про те, хто такі кримські татари, це як раз і є інструмент культурної дипломатії.
Заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв очікує побачити цікавий, захопливий і нелегкий фільм, про це він розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Наріман знімає дуже чесне кіно щодо глядача, такий продукт люблять і приймають за кордономАлім Алієв
‒ Думаю, такі продукти формують культуру пам'яті народу та суспільства. Звичайно, не варто зменшувати важливість інших видів мистецтва ‒ література, музика, перформативне мистецтво, усні історії ‒ які ляжуть в основу творів і також створять культуру пам'яті. Наріман знімає дуже чесне кіно щодо глядача, такий продукт люблять і приймають за кордоном. Через співпереживання, глибокі наративи ми можемо змінювати ситуацію у світі. Український інститут працює над зміцненням зв'язків з іншими країнами шляхом культурної дипломатії: через культуру, академічні програми, дослідження, програми громадянського суспільства розповідаємо про Україну. Ми бачимо, що часто Україну сприймають як країну, якою ми були років 20 тому. Але коли ми через сучасне мистецтво показуємо ту Україну, якою ми є зараз, для багатьох ми відкриваємо зовсім нову, сучасну країну.
(Текст підготувала Інна Аннітова)
