Джамала про війну проти України та пісню «1944»: «Я її не співаю, я її плачу»

Українська співачка кримськотатарського походження Джамала перемогла на «Євробаченні-2016» із піснею «1944». Ця пісня про депортацію кримськотатарського народу дуже підходить під сучасну ситуацію. Ось кілька рядків: «Коли на порозі з'являються незнайомці, вони позбавляють вас усіх життя і кажуть: «Це не наша вина». Або ось: «Ви уявили себе богами, але всі смертні». Приспів же звучить кримськотатарською мовою і перекладається так: «Я не насолодилася молодістю, я не жила в рідних місцях».

Наразі Джамала каже, що не співає, а плаче цю пісню. Сусана Джамаладінова (справжнє ім'я співачки – КР) не могла приїхати до себе на батьківщину до Криму всі ці роки, а тепер змушена виїхати з дітьми з України.

Ефективність її діяльності за межами країни стала несподіванкою для самої Джамали. Крім багатьох інтерв'ю, які вона дає іноземним ЗМІ про ситуацію в Україні, артистка допомагає українській армії фінансово. Під час її виступу на німецькому відборі на «Євробачення-2022» вдалося зібрати 67 мільйонів євро. Джамала вже виступила у Литві та Румунії. А 5 квітня її чекають в Іспанії.

В інтерв'ю Катерині Некречій Джамала розповіла, як і коли дізналася про велику війну Росії проти України, як конкурс «Євробачення» підтримує Україну, а також звернулася до всіх українців.

– Чи ти колись могла уявити, що війна може повторитися і чому це відбувається?

– Я не знаю, як відповідати людям, які кажуть: «Привіт, як справи?» Сотні інтерв'ю, які я даю, і щоразу всі починаються зі слів: «Hello, how are you?» І мені складно відповідати, бо справи мої зараз такі, що війна. Я ніколи не могла подумати, що так буду до цього не готова. Одного разу, 24 лютого о 5-й ранку, чоловік розбудив і сказав, що Росія на нас напала. У мене було заціпеніння. Я була настільки в шоці, що сама від себе не очікувала – як уві сні. Перевірила дітей, зібрала, ми спустилися у сховище. Але не могла нічого усвідомити. Неможливо підготуватися до війни. Неможливо. У мене був шок тиждень. 5 днів добиралася до сестри, приїхала 28 лютого і лише увечері того дня я трохи зрозуміла, що сталося. А 1 березня зібрала пресконференцію у Туреччині. Було відчуття, що я закінчилася – професія скінчилася. Немає більше співачки Джамали. Є громадянка країни, в яку вдерлися, яку забирають, і я маю щось робити.

– У Німеччині під час твого виступу на телебаченні зібрали 67 мільйонів євро. У Литві – 52 тисячі, у Румунії – майже мільйон. Це велика допомога для української армії.

– Скільки б не зібрали, кожна допомога – це допомога. Важливо розуміти, що це пересічні люди. Поки що політики думають, як пройти між крапель, обчислюють ризики, люди вже роблять, вже надсилають гуманітарну допомогу. Конкурс «Євробачення» – це величезне ком'юніті зі своїми фанами. Я ніколи не думала, що він (конкурс Eurovision – КР) так нас підтримає. Те, що вони ухвалили рішення, а воно складне, щоб Росія цього року не брала участі... Але це єдино правильне рішення. Адже сам конкурс створювався після Другої світової війни для того, щоб об'єднати та згуртувати Європу.

– Як вдається зібрати себе для виступу?

– Я співаю зараз лише «1944», але я не можу сказати, що співаю пісню – я її плачу. Щось незрозуміле відбувається зі мною. Нині всі роблять усе. У Берлін мене запросили на національний відбір, ініціювали збір грошей з 25 лютого і в день виступу його завершили. Я не могла навіть говорити, не те щоб співати. Але коли я вийшла на сцену, коли я дізналася суть заходу, до мене на сцені дійшло, навіщо я приїхала і що співатиму. Пісня полилася, як плач. Вона ще болючіше звучить, ще жвавіше. Абсурд! Я писала її про 44 рік. Весь світ після Другої світової кричить: «Never again»! Але як «Never again happened again»? На очах усього світу приходить сусід і влаштовує кривавий терор, криваву війну в центрі Європи!

– Ти розповідала про те, як у Європі підтримують Україну. Знають, що відбувається насправді, але чомусь у Росії у людей інша інформація.

– Весь світ отримує одну інформацію, але Росія та Білорусь отримують іншу інформацію, начебто найправдивішу. Мені здається, що це спланована історія. У цих людях зароджували таке ставлення до нас. У мене є відчуття, що за ці 8 років вони добре встигли промити мізки великій кількості населення.

Тобі кажуть, що тебе не існувало, твоєї країни немає, мови немає, намагаються обдурити весь світ, але ж не можуть усі люди бути дурнями. Це просто геноцид серед білого дня, це і називається «фашизм» те, що робить зараз Росія з нами.

Ми жили та розвивали свою країну, як могли, при тому, що у нас забрали великі частини нашої території, але ми намагалися зберегти те, що є, та розвивали те, що є. Успішна, гарна, незалежна (Україна –КР) зі своєю політикою, музикою, історією, модою. Це велика трагедія. Звісно, ми все відновимо.

– Українці опинилися у різних ситуаціях. Хтось у більш спокійних регіонах, хтось у містах, які Росія ніби стирає з лиця Землі. Що ти можеш сказати всім цим людям?

– Важливо те, що країна величезна і настільки багата людьми, насамперед, дуже талановитими, унікальними людьми. Ми все збудуємо, ми все вичистимо. Я прошу тримати стрижень, який ми маємо. Ми не можемо бути рабами, ми не можемо здатися, ми не маємо права. Як би нам тяжко зараз не було. Хтось у підвалі, хтось на передовій… Але ми не можемо зараз здатися! Тому що ми не зможемо у цьому жити. Ми не такі. І ми це засвідчили. І те, що у нас 30 років Незалежності – це справді важлива дата і це початок нашого шляху.

Доступ до сайту Крим.Реалії заблокований Роскомнаглядом. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d3e1m6ew10i0fy.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії.​