Крим і російські «релігійні війська»

Спеціально для Крим.Реалії

Московський патріархат, формально будучи релігійною організацією, займається активною політичною діяльністю в інтересах Кремля. Пропаганда ідей «русского міра», заперечення національної ідентичності українців, виправдання російської агресії, мілітаризація свідомості кримчан ‒ неповний перелік того, у що активно залучені служителі російської церкви на українському півострові.

Кожне свято та релігійна подія використовується в цілях агітації і пропаганди. Не стало винятком і нещодавнє святкування в Криму дня Святого Духа. З благословення митрополита Кримського Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Лазаря 17 червня відбулася традиційна хресна хода на найвищу точку гори Чатир-Даг ‒ Еклізі-Бурун (Церковний мис), де колись розташовувався грецький храм «Панагія».

Хресною ходою керував голова єпархіального відділу взаємодії з російськими правоохоронними органами та силовими структурами протоієрей Дмитро Кротков. У сходженні брали участь також священнослужителі та миряни усіх благочинь єпархії. Від Севастопольського благочиння були присутні парафіяни храму святого великомученика Феодора Тирона на чолі з настоятелем протоієреєм Василієм Гумаровим, який відомий тим, що веде пастирську діяльність серед російських військових.

Прес-служба Кримської єпархії, інформуючи про хресну ходу, опублікувала фотографії, на яких служителі УПЦ МП демонстративно позують із російськими прапорами. Повідомляється також, що Дмитро Кротков зробив водосвятний молебень, і виступив із проповіддю. Велика частина його виступу стосувалася політики й критики дій влади України.

«Вся повнота нашої церкви молиться і за мир на Донбасі. Молиться і за мир у Сирії. Молиться за всіх наших воїнів православних. За всіх стражденних наших братів, які перебувають зараз в утиску величезному та гоніннях. Ви бачите, скільки за останній період в Україні храмів було захоплено рейдерським способом. Європа чомусь цього не бачить. Інституції з прав людини чомусь мовчать», ‒ заявив отець Дмитро.

Якщо відкинути патетику, то протоієрей Кротков запропонував вірянам молитися за російський окупаційний контингент на території окремих районів Донбасу та в Сирії. І в цьому немає нічого нового або незвичайного. Про те, що Московський патріархат брав участь у підготовці анексії півострова, керівництво СБУ інформувало ще наприкінці минулого року.

В історії зі сходженням служителів Кримської єпархії на Чатир-Даг важливе інше. По-перше, представники російської церкви в Криму займаються, насамперед, політичною діяльністю та пропагандою. Безперестанку розповідаючи про моральність, духовність і гуманізм, вони прикривають кремлівський реваншизм, будучи свого роду «релігійними військами». Нарівні з російською регулярною армією і телевізійними пропагандистами вони утворюють «ударну тріаду», яку Москва використовує в гібридній війні проти України та Заходу.

Дмитро Кротков до анексії Криму був відповідальним у єпархії за контакти з українськими військовими, силовиками та «козацькими» організаціями. Під час військового вторгнення перейшов на бік російської сторони. Священник привселюдно виправдовував дії Кремля і допомагав у створенні так званої «Новоросії».

«Людям у Криму й на Донбасі не важливо, чи визнали їхні вибори в Україні, в Європі або США, тому що вони хочуть жити тільки в «Новоросії». В одному з перших пунктів статуту ООН йдеться про право на вільне вираження думки народу, тому європейська спільнота має прислухатися до думки людей, не нищити їх, не постачати зброю, техніку та іноземних фахівців із озброєння Україні, а йти на перемир'я та переговори», ‒ говорив протоієрей восени 2014 року.

За свою активну діяльність отець Дмитро потрапив до бази даних сайту «Миротворець» як «пособник російських окупантів і бойовиків».

Претензії Дмитра Кроткова до європейського суспільства та правозахисних організацій щодо нібито утисків в Україні представників російської церкви навряд чи можна вважати щирими. Хоча б тому, що на анексованому півострові систематично порушуються права громадян на свободу совісті та віросповідання.

Російська влада де-факто заборонила всі конфесії, окрім місцевої філії Московського патріархату на чолі з митрополитом Лазарем і підконтрольного Кремлю Духовного управління мусульман Криму та Севастополя під керівництвом Еміралі Аблаєва. Місцева адміністрація повторила досвід сусідньої Росії, де православ'я за версією РПЦ і «правильний» іслам де-факто є державними релігіями та стрижневими елементами кремлівського режиму.

Парафіяни Православної церкви України, мусульманські громади, які не підкоряються пану Аблаєву, і протестанти не можуть собі дозволити подібні заходи. У найкращому випадку вони будуть оббивати чиновницькі пороги, намагаючись оформити купу «дозволів», а в найгіршому ‒ їх оголосять «екстремістами» й посадять до в'язниці. Московське духовенство тим часом продовжить молитися «за мир в Україні», бажаючи, щоб ця країна припинила спротив і повернулася назад у колоніальну залежність від Росії.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції