У Росії на рівні Держдуми озвучили пропозицію передавати воду в Крим трубою по дну Азовського моря від річки Кубань до водосховища на території анексованого півострова. Імовірно, загальна довжина трубопроводу в цьому проєкті може скласти близько 300 км. Воду пропонується брати в місці впадання річки Кубань в Азовське море.
З такою пропозицією виступив член експертно-консультаційної ради з удосконалення законодавства у сфері захисту національних інтересів і питань міжнародної політики при Держдумі Роман Зиков.
Крим.Реалії вирішили довідатися, наскільки реальний запропонований експертом варіант вирішення водної проблеми Криму.
Завідувач кафедри водопостачання, водовідведення та санітарної техніки Академії будівництва й архітектури «КФУ» ім. В.І. Вернадського Ілля Ніколенко вважає, що обсяги стоку річки Кубань недостатні, щоб використовувати їх ще й на потреби Криму.
«З цього питання можна сказати, що стік річки Дніпро ‒ це 1600 м куб. за секунду. Ми (в Північно-Кримський канал ‒ КР) звідти забирали 300 м куб. за секунду ‒ це 20%. Стік річки Кубань це 400 м куб. за секунду, тобто вчетверо менше, якщо ми орієнтуємося забирати такий самий обсяг стоку, то ми збираємося брати 80% стоку річки Кубань. Питання ‒ що робитимуть жителі Кубані?», ‒ зазначив учений в ефірі каналу «Крым 24».
Також не вважає доцільною ініціативу перекидання вод стоку річки Кубань до Криму директор науково-виробничої фірми «Водні технології» Анатолій Копачевський.
«З точки зору намалювати на карті ‒ можна все, якщо вкласти достатню кількість коштів. Технічно все можливе. Але інше питання ‒ чи потрібне? Не можна вирішувати проблему на шкоду іншим регіонам. Те, що з нами ділиться вся велика Росія, зокрема й фінансами, не означає, що треба нахабніти та забирати воду в того ж Геленджика, який сьогодні на такому ж графіку (подачі води ‒ КР), як Сімферополь, і навіть гірше. В усьому регіоні там великі проблеми з водою. Тому тут не треба говорити, що у нас погано ‒ дайте нам усе. По-друге, ми не вичерпали власних водних ресурсів. Ми не зібрали наші води, які є, ми їх не акумулювали у водосховищах, ми не перерозподілили цю воду, не підхопили стік Південного узбережжя. Ось коли ми весь цей баланс зберемо, коли вдосконалимо технології повторного використання води, оборотні цикли у промисловості, коли будемо робити водоворотні цикли річок і гідровузлів... Після цього, якщо ми не впораємося, тоді треба ставити питання, де нам взяти воду звідти, де є її профіцит, а не звідти, де у самих дефіцит води», ‒ повідомив Копачевський.
Критично оцінив пропозицію експерта Держдуми в коментарі Крим.Реалії кримський економічний експерт .
«В останні роки ми часто читаємо й чуємо пропозиції від різного роду «експертів», які насправді такими не є. Ще у 2014 році кримські аграрії, бізнесмени та вчені бачили проблему вододефіциту, що стрімко насувалася. З ініціативи Торгово-Промислової Палати АРК була проведена нарада із залученням усіх зацікавлених сторін. Приїхали навіть учені з Академії Наук Росії. Обговорювалася головна проблема ‒ нестача водних ресурсів та шляхи її вирішення. Ось тоді вперше обговорювалася, зокрема й перспектива перекидання вод з річок Дон і Кубань. Відповідь учених була однозначною і не дозволяє подвійного тлумачення. Ні Дон, ні Кубань не мають достатньо ресурсів для забезпечення Криму водою. Ростовська область і Краснодарський край самі мають дефіцит води.
Ні Дон, ні Кубань не мають достатньо ресурсів для забезпечення Криму водою. Ростовська область і Краснодарський край самі мають дефіцит водиОлександр Басов
За минулі 6 років ситуація ще більше ускладнилася. Річка Дон обміліла настільки, що річкове судноплавство має проблеми з проходженням суден. У Краснодарському краї в поточному році обміліло й пересохло багато водойм. Про яке перекидання води говорить цей «експерт»? Хоча, звичайно, знайдуться охочі освоїти сотні мільярдів рублів. Це може стати черговим витратним і безглуздим «прожектом», типу газового Південного потоку, наприклад. Однак був запропонований реальний варіант подолання дефіциту води. Це будівництво цілої системи ставків і водосховищ-накопичувачів у передгірській та гірській частинах півострова, де є профіцит води. Сучасні технології дозволяють мінімізувати дренаж вод у ґрунти, а система трубопроводів дозволяла б перекидати воду вглиб республіки. За 6 років у цьому напрямку не було зроблено нічого. Сьогодні ми на порозі екологічної катастрофи, оскільки води вже немає навіть для населення, не говорячи про сільське господарство та промисловість. Сьогодні це стосується вже кожного жителя Криму. Люди, й так зубожіли за ці роки, змушені купувати питну воду! І ніхто з кримських чиновників не пішов у відставку. Водночас, будівельні компанії, афілійовані з цими ж чиновниками, продовжують забудовувати Крим своїми жахливими бетонними коробками. Хто в них буде жити, якщо води зовсім не стане?» ‒ зазначив Олександр Басов.
На думку заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова, перекидання води із сусідньої Росії буде на шкоду інтересам Кубані й не вирішить проблему вододефіциту в Криму.
«Спитати б у жителів Кубані, чи згодні вони? Водогін, прокладений дном моря, може вирішити проблему однієї водойми і частини території, яка користується цією водоймою. Я взагалі вважаю, що при правильному використанні, води в Криму цілком має вистачати. Але до води треба ставитися серйозно, шанобливо й по-господарськи. Необхідно вчасно очищати річища, ремонтувати греблі й не дозволяти повністю спорожняти водосховища. Адже при повному спорожненні з'являються серйозні екологічні проблеми. Страждає фауна та флора. Припиняється поповнення підземних (карстових) водойм. У Криму стан річок і водойм залишає бажати кращого. На цьому тлі почалося бездумне викачування води через нові свердловини. Підземні водосховища заповнюються морською (солоною) водою. Для окупаційної влади порушення екології не має жодного значення. Вони перетворюють Крим на дуже мілітаризований півострів. Виганяють та переслідують усіх, хто не бажає визнавати юрисдикцію Росії в Криму, при цьому переселенців з Росії все більше й більше. Відповідальність за окуповану територію несе окупант. Так от нехай вирішують, варіантів багато. Можна трубу провести дном моря, а можна трубу мостом пустити. Можна опріснювати морську воду. Можна в пляшках фурами завозити через новий міст. Канал, про який часто говорять, буде заповнений тільки після повної деокупації Криму та відновлення територіальної цілісності України. Щоправда, річище доведеться відновлювати, у багатьох місцях розтягнули бетонні плити, а також уздовж усієї довжини річище заросло деревами. Ось так, де нога окупанта не ступає ‒ ростуть дерева, а вздовж доріг усе вирубали», ‒ розповів Крим.Реалії заступник голови Меджлісу.
На думку експерта міжнародного права, професора , озвучена Зиковим пропозиція технічно здійснена, але недоцільна для практичного застосування.
«Технічно перекинути воду Кубані до Криму, звичайно, можна, хоч і досить витратно. Але таке перекидання має практичний сенс лише, якщо є істотним, а ось це якраз і неможливо. Води річки Кубань необхідні для зрошення Краснодарського краю, стік цієї річки в Азовське море невеликий. Навіть більше, цей стік біля гирла досить забруднений, серед іншого й результатами сільськогосподарської діяльності. Тому ця вода вимагатиме додаткового очищення», ‒зазначив у коментарі Крим.Реалії експерт.
До 2024 року завдяки реалізації затвердженого прем'єр-міністром Росії Михайлом Мішустіним комплексного плану забезпечення надійного водопостачання Криму та Севастополя, півострів має позбутися дефіциту води. Про це повідомив російський глава Криму Сергій Аксенов.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
