2020-й рік став одним із найважчих як для України, так і для всього світу. Пандемія коронавірусу дісталася передової та українських військових, через неї також припинили роботу більшість КПВВ – десятки тисяч українців позбавили можливості побачитися з близькими – навіть щоб попрощатися. Слово «війна» стало значно менше звучати в інформаційному просторі, а з 27 липня на сході розпочалося так зване всеосяжне перемир’я, за період якого станом на 23 грудня були вбиті четверо армійців та загинули на мінах та у пожежах шестеро військових.
Радіо Донбас. Реалії відповідає на головні запитання про Донбас у році, що минає.
Який результат російсько-українських переговорів щодо Донбасу у 2020-му?
Сторони завершили цей рік на тих же позиціях, на яких і починали: з російською вимогою «особливий статус Донбасу в Конституції України вже зараз» – та з українською «контроль над кордоном передусім». Напередодні 2020-го відбувся паризький саміт Нормандської четвірки – Ангели Меркель, Емманюеля Макрона, Володимира Зеленського та Володимира Путіна – головним результатом якого став драматичний та довгоочікуваний обмін утримуваними особами в останні дні року.
В українців тривали різдвяні свята, а 76 людей, які провели від кількох місяців до кількох років у катівнях на окупованій території, адаптовувались до вільного життя. Через рік хтось із них стане відомим експертом по Донбасу. Хтось видасть книгу. Хтось переживе замах на своє життя. Хтось так і не адаптується та зникне з поля зору медіа. Хтось щасливо житиме з родиною і проходитиме реабілітацію. Хтось, на жаль, не доживе до 2021-го, як військовий Кім Дуванов. Того грудня Нормандська четвірка домовилась, що вдруге зустрінеться у 2020-му, і до того часу «всі» полонені й заручники будуть обміняні на «всіх» арештованих, яких вимагає російська сторона – це називається формула «всіх на всіх» – та в підвалах ОРДЛО більше нікого не залишиться.
Однак, віддали не всіх і навіть не більшість: 16 квітня 2020 року під час малого обміну за 20 полонених і заручників російській стороні передали 18 утримуваних осіб, яких звинувачували у різноманітних злочинах в Україні (четверо з них відмовилися повертатися на непідконтрольну владі територію). Як уже повідомляло Радіо Донбас.Реалії, Україна передала тоді на територію ОРДЛО щонайменше одного агента російського ФСБ, диверсантів, а також тих, хто воював проти України зі зброєю у руках. І це був єдиний обмін у 2020-му.
Одним із тих, кого передали російським гібридним силам, був колишній слюсар «МіГремонт» – заводу «Укроборонпрому» у Запоріжжі. Українська контррозвідка затримала його влітку 2019 року на кордоні з Росією. Слідство встановило, що Лазаренко був агентом ФСБ Росії, завербованим іще на початку війни у 2014-му. Працівник «МіГремонту», за твердженням слідства, мав доступ до військової таємниці і передавав росіянам дані, зокрема, про ударні українські винищувачі, а також може бути причетним до загибелі двох пілотів – українського Івана Петренка і американського Сета Неринга. Перед фатальним польотом, що стався на Вінниччині у жовтні 2018 року, їхній літак пройшов модернізацію на заводі «МіГремонт». Лазаренка засудили в Україні на дев’ять років. У вересні 2019-го він фігурував у списках на обмін із Росією, проте, відмовився виїжджати.
Найбільше списками квітневого обміну були обурені родичі полонених і заручників, які досі залишаються у тюрмах та СІЗО російських гібридних сил. Історії багатьох із них Радіо Донбас. Реалії розповідало у серії #Незабуті та спільному проєкті з Центром громадянських свобод PrisonersVoice.
Як повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова, станом на грудень 2020 року у полоні в ОРДЛО залишається 241 громадянин України, щонайменше семеро з них – військовослужбовці.
Точних даних про наступний обмін полоненими наразі немає. 18 грудня член Тристоронньої контактної групи Сергій Гармаш заявив в ефірі телеканалу «Украина 24», що Росія продовжує блокувати процес.
Ми чотири рази,подавали списки на всіх, там понад 200 осіб. 11 – це ті, які перебувають у тяжкому фізичному стані
«Ми чотири рази, – сказав він, – подавали списки на всіх, там понад 200 осіб. 11 – це ті, які перебувають у тяжкому фізичному стані. Росія жодного разу за ті пів року, що я в ТКГ, ще не подала жодних списків, вона блокує ці процеси спочатку вимогою скасування постанови Ради про місцеві вибори, зараз вона вже хоче постанову Ради, яка нібито повинна затвердити якийсь мирний план, запропонований ОРДЛО».
Якісь іще домовленості паризького саміту за цей рік виконано?
Так. Це:
- відкриття нових пропускних пунктів на лінії розмежування. Україна, зрештою, погодилася на відкриття КПВВ у Щасті, від чого відмовлялася усі попередні роки з безпекових міркувань, та чого вимагала російська сторона у Мінську. Проте, і «Щастя», і «Золоте» залишаться заблокованими з окупованого боку. Привід – угруповання «ЛНР» вимагає відкрити у Щасті пропуск автомобілів, а не лише пішоходів.
- узгодження плану розмінування. Як повідомляє сайт президента України, таких ділянок 20. «Під час засідання, – йдеться у повідомленні, – було узгоджено координати 19 пріоритетних ділянок розмінування. Також повідомляється, що 20-та ділянка поблизу населеного пункту Золоте буде розмінована в рамках проведення робіт з відкриття додаткового КПВВ в цьому районі, яке попередньо заплановане на листопад нинішнього року».
- узгодження нових точок розведення. У листопаді Тристороння контактна група домовилася про нові точки розведення військ на Донбасі та створення там так званих безпекових зон – спеціальних демілітаризованих районів, де не буде ані українських військових, ані підконтрольних Росії бойовиків. Це чотири ділянки – Григорівка, Слов’яносербськ, Петрівка і Нижньотепле. Станом на 23 грудня 2020 року розведення не відбулося ще в жодній з точок. Політичне та військове керівництво країни наразі не озвучують дату початку нового розведення військ.
Україна та Росія обмінялися у тристоронній контактній групі так званими дорожніми картами – іншими словами, планами дій – з виконання Мінських угод. Видання «Страна» опублікувало версію, що видає за російську – і у ній є пряма пропозиція вносити зміни до української Конституції.
|
Україна:
|
|
Росія:
|
Обидва плани не були схвалені візаві. Наприкінці цього року президент України Володимир Зеленський повторить: не може йти мови про таку зміну Конституції. Щоправда, компроміси, які запропонував, навряд чи зацікавлять Володимира Путіна.
Наприкінці року Україна продовжила дію закону «про особливий порядок самоврядування в ОРДЛО» – в народі «про особливий статус» – ще на рік. Він був вперше ухвалений ще в 2014 році при президенті Петрі Порошенку – відтоді продовжується щорічно із аргументацією, що це – запорука продовження мінського переговорного процесу. За закон проголосували фракції «Слуга народу», «Європейська солідарність», більшість ОПЗЖ, групи «За майбутнє» та «Довіра». Проти – «Голос» і «Батьківщина», які вважають, що мінський формат взагалі потрібно змінити на інший.
Підконтрольні Росії адміністрації на Донбасі цей закон жодним чином не влаштовує. Вони назвали рішення Верховної Ради саботажем, бо закон не передбачає виборів до передачі державного кордону під контроль Києва. І тут же натякнули, що, раз так – не варто очікувати результатів від наступного засідання ТКГ (там обговорювали, зокрема, і обмін).
У президентській фракції в парламенті вважають, що до досягнень переговорів 2020-го варто віднести нове всеосяжне перемир'я. «Найголовніше – досить тривалий час є зменшення вогню, і наші людські втрати менше», – сказав перед депутатами голова фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко. Проте, зробив ремарку: «Ми розуміємо, що Мінські угоди не є досконалими і не є догмою. Вони можуть бути оновлені або переглянуті».
І як працювало «Всеосяжне перемир’я»?
22 липня під час відеоконференції Тристороння контактна група домовилася про так званий режим повного та всеосяжного припинення вогню, який мав би запрацювати з 00:01 27 липня. Мав би, тому що, з одного боку, російські гібридні сили систематично порушують домовленості – з іншого, самі вони також не визнають, що перемир'я діє, постійно звинувачуючи в обстрілах Україну.
Угруповання знайшли нові способи обстрілювати українських військових: у серпні бійці 24-ої механізованої бригади на офіційній сторінці підрозділу у фейсбук опублікували відео, на якому видно, як один з бойовиків встановлює для дистанційного закидання ПОМ-2 – протипіхотну осколкову міну натяжної дії. А 25 серпня на міні поблизу Горлівки підірвалися та отримали поранення командир і сержант 137-го батальйону морської піхоти.
Ми не маємо сумнівів про походження мін, адже відомо, що ПОМ-2 є на озброєнні регулярної армії РФ
«ПОМ-2 закидають за допомогою ручного протитанкового гранатомету (РПГ), встановлюючи міну замість запалу. Відбувається постріл з РПГ, але вибуху не чути – ПОМка вилетіла і за 50-60 секунд сама встановиться. Ми не маємо сумнівів про походження мін, адже відомо, що ПОМ-2 є на озброєнні регулярної армії РФ», – розповідав Радіо Донбас.Реалії Євген Антипенко, інструктор з саперної справи фонду «Повернись живим».
Окрім цього, на сході, попри домовленості, продовжують працювати снайпери бойовиків. 24 листопада одна з їхніх куль обірвала життя бійця 72-ої бригади. Також снайпери знищують камери українських військових, встановлені для фіксації порушень режиму тиші.
Скільки людей втратили на війні?
Впродовж 2020 року на сході, за підрахунками Радіо Донбас.Реалії, загинули 57 військових (дані станом на 23 грудня). Десятеро з них загинули вже після оголошення чергового перемир’я (четверо з них – убиті обстрілами або снайперами). Це значно менше ніж у попредні роки війни.
|
Першим після 27 липня загинув 50-річний старший сержант 42-го батальйону 57 ОМПБр Сергій Похович. 13 серпня автівка, в якій перебував військовий, підірвалася на міні в районі Водяного, що поблизу Донецького аеропорту. 2 вересня під час ліквідації пожежі на Луганщині (її версії – підпал або диверсія російських гібридних сил), загинув військовослужбовець 25-ї ОПДБр Артем Бондаренко. 5 вересня внаслідок підриву на мінному полі в «сірій зоні» поблизу Верхньоторецького загинули командир кулеметного взводу батальйону «Донбас» 54-ї ОМБр Володимир Хоменко та 38-річний боєць «Донбасу» Віталій Грицишин. 6 вересня поблизу Кримського Луганської області від вогнепального поранення загинув 50-річний військовослужбовець 14-ї ОМБр Тарас Кубійович. 7 вересня від численних опіків, отриманих 6 вересня під час підриву військової машини на невідомому вибуховому пристрої у районі Новгородського Донецької області, помер 20-річний матрос 35-ї ОБрМП Руслан Волков. 29 жовтня внаслідок гранатометного обстрілу поблизу Водяного загинули сержант-морпіх Володимир Бондарюк і 30-річний Михайло Старостін, які служив у морській піхоті 10 років. Він у 2014-му не зрадив присязі та вийшов з анексованого Криму. 16 листопада під час виконання службових обов'язків поблизу Станиці Луганської від кульового поранення загинув військовослужбовець 80-ї ОДШБр Іван Горошко. 24 листопада від пострілу підконтрольного Росії снайпера загинув старший солдат 72-ї ОМБр В'ячеслав Мінкін. |
Невдовзі у нас вийде великий воєнний аналіз року, де ми детально розберемо ситуацію на передовій у 2020-му.
Як коронавірус вплинув на перетин КПВВ
Пандемія коронавірусу – чи не найголовніша новина і, певно, точно найбільша проблема 2020 року. За даними Медичних сил ЗСУ, станом на 20 грудня на COVID-19 хворіють 2 939 військових. Від ускладнень, викликаних коронавірусом, померли 36 армійців.
І, поки на передовій ввели додаткові заходи безпеки на кшталт обов’язкового носіння масок на блокпостах, користування дезінфекторами та вимірювання температури, через пандемію у березні припинила роботу більшість КПВВ. У липні їх відкрили з українського боку, але угруповання «ЛДНР» пропуск не відновили.
Наразі перетнути лінію розмежування щоденно можна тільки через пункт «Станиця Луганська» та двічі на тиждень, за окремими дозволами від окупаційної адміністрації Донецкьа (там створили спеціальний штаб) через КПВВ «Новотроїцьке».
Пункти перетину «Гнутове», «Майорське», «Мар’їнка», а також новозбудовані «Щастя» і «Золоте» залишаються закритими – усі з боку російських угруповань.
Лінія розмежування між двома частинами регіону у 2020-му лише поглибилась. Частково через об'єктивний фактор, якого ніхто не міг передбачити – а частково навмисне. Підконтрольні Росії угруповання практично зірвали вступну кампанію до українських вишів для дітей з окупованих територій. В ефірах російських ЗМІ сіють серед літніх людей страхи перед Україною, розповідаючи, як їх завербує СБУ при поїздці за пенсією. Самі ж пенсії у багатьох ще з квітня лежать мертвим вантажем на картках «Ощадбанку». Українські органи влади поки що продовжують усі терміни перевірок та оновлень, повторюючи, що окуповані українці зможуть отримати виплати щойно їх «випустять» з ізоляції. Також Київ уже анонсує можливість вакцинації від COVID-19 для жителів непідконтрольних районів. Додано нові пільги для вступників. Чи вистачить цього, щоб зблизити вільну та окуповану України у 2021-му?
