Доступність посилання

ТОП новини

Леонід Кравчук помер: ким був перший президент та що він зробив для України


Леонід Кравчук. Січень 2019 року

На 89-му році життя 10 травня 2022 року, після тривалої хвороби, помер перший президент незалежної України Леонід Кравчук. Радіо Свобода зібрало факти життя Леоніда Кравчука, які тісно переплітаються зі становленням української державності.

Леонід Кравчук – перший президент незалежної України. На цій посаді він пробув лише 32 місці, але під час його каденції почалася розбудова перших державних інституцій молодої країни, яка щойно отримала міжнародне визнання. Відбувалося це на тлі стрімкого економічного занепаду та політичної нестабільності.

Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук (праворуч) і президент США Джордж Буш під час урочистої зустрічі в аеропорту. Україна, серпень 1991 року
Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук (праворуч) і президент США Джордж Буш під час урочистої зустрічі в аеропорту. Україна, серпень 1991 року

1 грудня 1991 року в Україні відбулися перші президентські вибори. Одночасно з виборами президента України відбувся загальнонаціональний референдум щодо проголошення Незалежності України.

Кандидат у президенти України, тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах. Його й обрали президентом України (отримав 61,59 відсотка голосів). Київ, 1 грудня 1991 року
Кандидат у президенти України, тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах. Його й обрали президентом України (отримав 61,59 відсотка голосів). Київ, 1 грудня 1991 року

У референдумі взяли участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України.

61,6% виборців віддали свої голоси Леоніду Кравчуку і він став першим президентом незалежної України.

Інавгурація Президента України Леоніда Кравчука. Леонід Кравчук на засіданні Верховної Ради України приймає присягу Президента України, Київ, 5 грудня 1991 року
Інавгурація Президента України Леоніда Кравчука. Леонід Кравчук на засіданні Верховної Ради України приймає присягу Президента України, Київ, 5 грудня 1991 року

Вже 7-8 грудня 1991 року в Біловезькій Пущі відбулася зустріч лідерів Білорусі – Станіслава Шушкевича, Росії – Бориса Єльцина і України – Леоніда Кравчука. Від імені своїх держав підписали «Біловезьку угоду» про припинення існування СРСР.

Президент України Леонід Кравчук (другий ліворуч), голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич (третій ліворуч) та президент Росії Борис Єльцин (другий праворуч) під час підписання Біловезької угоди, яка констатувала припинення існування СРСР. Біловезька Пуща поблизу Берестя (Білорусь), 8 грудня 1991 року
Президент України Леонід Кравчук (другий ліворуч), голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич (третій ліворуч) та президент Росії Борис Єльцин (другий праворуч) під час підписання Біловезької угоди, яка констатувала припинення існування СРСР. Біловезька Пуща поблизу Берестя (Білорусь), 8 грудня 1991 року

Перший президент також безпосередньо причетний до визнання України світовою спільнотою – 130 країн, з якими дипломатичні відносини були встановлені в повному обсязі, 40 держав відкрили в Києві свої представництва. Під час його президенства розпочалася співпраця з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком. 1992 року Кравчук підписав Гельсінський заключний акт, що започатковує інтеграцію України в Європу.

Паралельно із цим формуються державні структури незалежної України – Збройні сили, міністерства, ухвалюються перші 400 законів. Тризуб стає гербом України.

Синьо-жовтий прапор – символ державності уряду Української Народної Республіки – вручає в Маріїнському палаці президенту України Леоніду Кравчуку останній президент УНР в екзилі Микола Плав’юк. Київ, 22 серпня 1992 року
Синьо-жовтий прапор – символ державності уряду Української Народної Республіки – вручає в Маріїнському палаці президенту України Леоніду Кравчуку останній президент УНР в екзилі Микола Плав’юк. Київ, 22 серпня 1992 року

Втім, в Україні не впроваджуються радикальні економічні реформи, як це відбулося у країнах Східної Європи та Балтії. Економіка потрапляє у вир гіперінфляції, падіння промислового виробництва, дефіциту державного бюджету, зростання цін на товари широкого вжитку (у 1992-му ціни зросли у 120 разів).

Тоді ж з’являється витвір конструкторської думки зубожілого населення «кравчучка» – двоколісний візок для невеликих вантажів, що рятував українців під час економічної кризи.

Перший президент не мав змоги списувати свої невдачі на «попередників». В країні загострюється політична боротьба.

Кравчука багато критикують за позицію щодо ядерної зброї, яку на думку Кравчука, слід було обміняти на міжнародні гарантії безпеки.

Президентові Кравчуку також дорікають за підписання Масандрівських угод та «Тристоронньої заяви» президентів України, Росії та США. Ці документи віддавали Росії Чорноморський флот за газові борги та нові поставки енергоносіїв, а також всю ядерну зброю з України.

Згадують президентові Кравчукові і реорганізацію Чорноморського морського пароплавства в акціонерний концерн «Бласко», за 2 роки після якого торговий флот прости зник.

1993 року відбувається найбільший в історії України шахтарський страйк.

Зрештою Леонід Кравчук втрачає підтримку більшості у Верховній Раді і погоджується на позачергові вибори президента. У липні 1994 року він програє вибори Леонідові Кучмі.

Як ідеолог Компартії став президентом

Перед тим як стати президентом України Леонід Кравчук був одним з керівників Компартії.

З 1990 по 1991 роки Кравчук був головою Верховної Ради Української РСР і водночас членом Політбюро республіканської Компартії і Центральним Комітетом КПРС. З лав Комуністичної партії Леонід Кравчук вийшов одразу після серпневого путчу в Москві (19-21 серпня 1991).

У ті ж дні як голова Верховної Ради УРСР він погодився на ініціативу «Народного Руху» проголосувати за Акт проголошення незалежності України, автором якого був Левко Лук'яненко. 24 серпня 1991 року Кравчук підписав Акт, ставши таким чином головою Верховної Ради України.

Його підтримала частина депутатів з числа націонал-демократів, називаючи його «батьком незалежності», крім того на користь Леоніда Кравчука зняв свою кандидатуру висуванець комуністів Олександр Ткаченко.

У першому турі виборів Кравчук отримав 61,6% голосів виборців. Він переміг тодішнього лідера «Народного руху», дисидента і політвʼязня Вʼячеслава Чорновола.

В’ячеслав Чорновіл на Михайлівській площі в Києві біля Михайлівського Золотоверхого монастиря. Фото з архівів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. Пшеничного
В’ячеслав Чорновіл на Михайлівській площі в Києві біля Михайлівського Золотоверхого монастиря. Фото з архівів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. Пшеничного

Шлях до верхівки КПРС

До високих посад у Комуністичній партії Радянського Союзу Леонід Кравчук йшов від самих низів.

  • Він народився у небагатій селянській родині 10 січня 1934 року в ceлі Великий Житин Рівненського пoвіту Вoлинcькoгo вoєвoдcтвa (на той час – Річ Пocпoлитa, нині –Рівненська oблacть Укрaїни – ред.)
  • Після початкової школи в рідному селі закінчив семирічку в селі Городище. Потім навчався у Рівненському кооперативному економіко-правовому технікумі та на економічному факультеті Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.
  • Після закінчення університету в 1958 році Леонід Кравчук вступив до лав КПРС. А вже у 1967-1970 роках він навчався вже в аспірантурі Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві, де захистив кандидатську дисертацію на тему: «Сутність прибутку при соціалізмі та його роль в колгоспному виробництві»
  • Надалі Кравчук працював в органах КПРС: завідувачем сектора перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ, інспектором, помічником секретаря ЦК, першим заступником завідувача відділу. У 1980 році він став завідувачем відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.
  • У 1981 році Леонід Кравчук став членом Центрального комітету КПУ. До 1989-го він очолював ідеологічний відділ ЦК КПУ, а у 1990-му став — другим секретарем та членом Політбюро ЦК КПУ.
  • Депутатом він був обраний вперше у 1985 році, а у 1990 році став головою Верховної Ради УРСР.

Відтак такий шлях у Компартії Радянського Союзу дає підстави називати Леодіна Кравчук не просто комуністом, а ідеологом і одним з керівників Комуністичної партії, яка до 1991 року переслідувала прихильників незалежності України.

Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук (другий зліва) і президент США Джордж Буш (другий справа). Серпень 1991 року
Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук (другий зліва) і президент США Джордж Буш (другий справа). Серпень 1991 року

Після 1994 року

Після президентства Леонід Кравчук тричі обирався до Верховної Ради. У 1994-му він виграє довибори по округу в Тернопільській області. У 1998-му і 2002 роках проходить до парламенту за списками Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) (СДПУо). 2006-го разом з Віктором Медведчуком балотувався до Верховної Ради від «Опозиційного блоку Не Так !», але не став депутатом, оскільки «Не Так!» не подолав прохідного бар’єру.

Під час чергових президентських виборів у 2010 Кравчук був довіреною особою кандидатки в президенти України Юлії Тимошенко.

У 2012 році, після перемоги на виборах президента Віктора Януковича, працював у Конституційній асамблеї – спеціальному консультативному органі при президентові для напрацювання пропозицій щодо внесення змін до Конституції.

2008 рік
2008 рік

У 2015-2018 роках Леонід Кравчук працював у складі Конституційної комісії, що згідно з указом президента Петра Порошенка готувала зміни до Конституції України.

30 липня 2020 року, після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах, очолив українську делегацію в Тристоронній контактній групі щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі (ТКГ). Його висловлювання, щодо перспектив особливого статусу Донбасу, викликали скандал у суспільстві.

Президенти України (зліва направо): Петро Порошенко, Віктор Ющенко, Леонід Кучма, Леонід Кравчук, Володимир Зеленський. Київ, 24 серпня 2019 року
Президенти України (зліва направо): Петро Порошенко, Віктор Ющенко, Леонід Кучма, Леонід Кравчук, Володимир Зеленський. Київ, 24 серпня 2019 року

Слово першого президента

Висловлювання Леоніда Кравчука протягом десятиліть викликали неоднозначне сприйняття у суспільстві, часто вони призводили до роздратування патріотично налаштованих громадян. 2004 року він не прийняв Помаранчевої революції і надалі різко критикував президента Віктора Ющенка. У січні 2014-го Кравчук року дякував «Беркуту», який стояв на майдані Незалежності, водночас не виправдовуючи і не схвалюючи «те, що вони розігнали студентів 30 листопада».

Серед медійних конфліктів за його участю є епізод у прямому ефірі ток-шоу «Свобода слова» у 2010 році. Леонід Кравчук вступив у суперечку з кандидаткою у президенти Інною Богословською. Богословська звинуватила Кравчука в тому, що він «годується з рук пані Тимошенко». Той у відповідь пообіцяв сам купити Богословську і показав непристойний жест «від ліктя».

Перший президент України, народний депутат Леонід Кравчук і народна депутатка, представниця фракції «Громада» Юлія Тимошенко розмовляють в кулуарах Верховної Ради. Київ, 10 травня 1998 року
Перший президент України, народний депутат Леонід Кравчук і народна депутатка, представниця фракції «Громада» Юлія Тимошенко розмовляють в кулуарах Верховної Ради. Київ, 10 травня 1998 року

Того ж року голова Верховної Ради Володимир Литвин в ефірі парламентського телеканалу «Рада» назвав Леоніда Кравчука «політичною повією» і порадив йому «мовчати і молити у Бога прощення» за всі зради, які той зробив у своєму житті. Так Литвин відреагував на заяву Кравчука, який назвав спікера «перебіжчиком».

У грудні 2020 року Кравчук підняв медійну хвилю, заявивши в ефірі російського телебачення про російських найманців на тимчасово окупованому Донбасі, і про те, що Путіну пора зупинитися і задуматися про мир.

Також в ефірі російського телеканалу Кравчук зробив комплімент пропагандистці Кремля Ользі Скабєєвій, назвавши її «хорошою людиною», і сказав, що із задоволенням дивиться її програми. В Україні це викликало широку реакцію у ЗМІ та соціальних мережах.

Леонід Кравчук. Святкування Дня перемоги на Майдані Незалежності у Києві, 9 травня 2012 року
Леонід Кравчук. Святкування Дня перемоги на Майдані Незалежності у Києві, 9 травня 2012 року

11 цитат і анекдот про Кравчука

  • «Незалежність прийшла на Україну несподівано – прилетів Кравчук і привіз її на тарілочці з блакитною смужечкою» – так перший президент оцінив свій внесок у здобуття незалежності.
  • «Маємо те, що маємо» – цим відомим висловом Кравчук оцінював роботу президента Леоніда Кучми.
  • «Президент поводиться, як дитина в дитячому садочку, – він щодня хоче нову ляльку. Він повинен визначитися: є в нього підстави чи ні. А так він один день каже, що є, інший – що немає», –коментував Кравчук заяву Віктора Ющенка про наміри розпустити парламент, які так і не були втілені в життя.
  • «Цілуйтеся, але не лягайте до ліжка. Не йдіть до чужого дому – майте власну квартиру. Ось якою має бути політика. Прийде час – і Росія скупить Україну. Тоді вона запропонує вже більш жорсткі форми об’єднання», – сказав Кравчук після того, як президентом України став Віктор Янукович.
  • «Коли (я) став президентом, моя дружина їздила «Ладою», а в родини не було охорони. Це не те, що тепер: будь-який лакей, що тільки дорвався до влади, їздить із мигалками й реанімаційними машинами. Я завжди кажу: якщо за тобою їде реанімаційна машина, залишайся вдома, на хріна тобі їхати на роботу?!», – зауважив Леонід Кравчук в інтерв’ю журналу «Країна», висміюючи страхи Віктора Януковича, який пересувався кортежами з численною охороною та з каретою «Швидкої допомоги».
  • «Знову ж, ми наступаємо на граблі щоразу. Наступаємо так, що вже всі ноги в крові», – висловився Кравчук менше ніж за три місяці до втечі з України Віктора Януковича.
  • «Майдан починали одні, а до влади прийшли інші люди, які до цього Майдану мають такий стосунок, як я до сонячного затемнення», – сказав Леонід Кравчук в інтерв’ю Дмитрові Гордону вже після втечі Януковича та приходу до влади постмайданної команди.
  • «Він є скоріше бізнесменом, ніж президентом. Для нього Україна – це корпорація. Він вважає, що сам може управляти цією корпорацією або оточити себе людьми, які думають так, як він», – так президента Петра Порошенка змалював «Українській правді» Кравчук.
  • «Я коли чую, як наші лідери говорять: «Так, ми повернемо, Крим – наш», – ну, для чого обманювати самих себе і український народ? Не повернемо через краще життя в Україні. Не буде ніколи того, щоб Крим сказав: «Ми підемо назад в Україну!». Росія – не дозволить. Забрати Крим силою? Ви ж розумієте, це нереально», – висловив скепсис перший президент в інтерв’ю «5 каналу».
  • «Не треба боятися особливого статусу Донбасу (…) Якщо ми будемо продовжувати наполягати на тому, що ми все одно переможемо на Донбасі, там кінця війни не буде», – так Леонід Кравчук висловився за надання ОРДЛО особливого статусу.
  • «Той, хто у 90-і їздив із «кравчучкою», нині має свій бізнес, а хто бігав із прапором, то бігає з ним і досі», – вважає Кравчук.
  • «Між крапельками» – вислів який приписують Леонідові Кравчуку, наче б то так він змальовує свої можливості, зокрема як політика. Втім сам перший президент називає це анекдотом.
Леонід Кравчук у студії Радіо Свобода. 2010 рік
Леонід Кравчук у студії Радіо Свобода. 2010 рік

Бізнес і статки

З іменем Леоніда Кравчука можна пов’язати, принаймні, одну масштабну оборудку. Вона згодом перетворилася на кримінальну справу. У 1995 році Генеральна прокуратура порушила справу за фактом підозріло збиткової діяльності акціонерного судноплавного концерну «Бласко», що створив перший президент своїм Указом у 1993 році на базі Чорноморського пароплавства. Втім фігурантом справи став син – Олександр Кравчук.

Тоді ж голова парламентського антикорупційного комітету, народний депутат Григорій Омельченко заявив про відкриття банківського рахунку в Швейцарії на ім'я Олександра Кравчука, куди перераховувалися величезні суми «відкатів» за продані українські судна.

2001 року Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу за фактом використання банківського рахунку, оформленого на сина Леоніда Кравчука в швейцарському банку «Schweizerische volksbank», і за розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. Справа до суду так і не дійшла. Сам Кравчук назвав дії Генпрокуратури «політичним замовленням комуністів і інших зацікавлених посадових осіб».

В останні роки життя Леонід Кравчук офіційно не володів ні земельними ділянками, ні нерухомістю. Він жив в Голосіївському районі Києва у приватному будинку. Офіційним власником будинку та земельної ділянки є онук першого президента.

Сім'я

Леонід Кравчук прожив з однією дружиною – Антоніною Кравчук (Мішура). Вона більшу частину життя працювала викладачем економіки в університеті ім. Т. Шевченка. Публічного життя не вела, свого чоловіка під час офіційних подій не супроводжувала.

Син Леоніда Кравчука Олександр (1959 р. н.) потрапляв у рейтинг журналу «Фокус»: «200 найбагатших людей України». 2011 року він посів 116 місце, а в 2014-му – 167-ме. Тоді його статки оцінювалися в $45,7 млн. Олександр Кравчук володіє корпорацією «Нафком Агро», що входить в десятку найбільших землевласників України, орендуючи близько 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Перший президент України Леонід Кравчук. Київ, 9 cерпня 2017 рок
Перший президент України Леонід Кравчук. Київ, 9 cерпня 2017 рок

Звитяги

  • Леонід Кравчук протягом життя зібрав чималу колекцію відзнак та нагород:
  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (2001 р.) — за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність;
  • Орден Свободи (2014 р.) – за визначний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність;
  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (2020 р.) – за значний особистий внесок у справу державотворення, побудову незалежності Української держави, активну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 30-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України;
  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2007 р.) – за визначну державну і політичну діяльність в імʼя побудови незалежної України, вагомий внесок у становлення та розвиток українського громадянського суспільства;
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (2004 р.) – за визначні особисті заслуги у становленні та розвитку незалежної Української держави, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 70-річчя від дня народження;
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1999 р.) – за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, багаторічну громадську діяльність;
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (1996 р) – за значний особистий внесок у становлення і розбудову суверенної демократичної Української держави та з нагоди пʼятої річниці незалежності України;
  • Відзнака президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) – за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу;
  • Орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора (СРСР);
  • Медаль «На славу Чернівців»;
  • Лауреат премії «Celebrity Awards 2020» в номінації «Людина року».

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

XS
SM
MD
LG