Доступність посилання

ТОП новини

Пам'яті Марти Коломиєць: «Все відродження українського життя пов'язане з нею»


Марта Коломиєць, директор Програми імені Фулбрайта в Україні

16 серпня померла директор Програми імені Фулбрайта в Україні, ініціаторка і керівник багатьох освітніх і культурних проєктів – Марта Коломиєць. Вона народилася в українській родині у Чикаго, але прожила більшу частину свого життя в Україні. «Вона мала дивовижну здатність об’єднувати добрих людей для добрих справ» і зуміла дуже багато зробити для України, кажуть про Марту Коломиєць ті, хто її безпосередньо знав. Радіо Свобода зібрало реакції її друзів та колег.

Про Марту Коломиєць коротко:

  • народилася 1959 року в родині українців, Чикаго (США);
  • батько із Полтавщини, мати – із Західної України:
  • закінчила William H. Taft High School
  • вчилася на славістичних студіях в Іллінойському університеті у Чикаго;
  • отримала журналістську освіту в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн;
  • записала багато свідчень людей, які пережили Голодомор 1932–33 років, і передала їх до Конгресової бібліотеки США;
  • журналістка видання Ukrainian Weekly (1991–1998 роки)
  • була першою американською журналісткою, яка приїхала до України;
  • записувала свідчення українських дисидентів, здружилася із ними і допомагала їм;
  • інформаційна співробітниця з USAID;
  • директорка програм партнерства з громадами Американсько-українського фонду;
  • директорка Української освітньої програми ринкових реформ;
  • директорка Національно-демократичного інституту;
  • голова Правління «Українського жіночого фонду»;
  • директорка програм та комунікацій Освітнього фонду Українського католицького університету (УКУ);
  • із 2013 року директорка Програми імені Фулбрайта в Україні;
  • разом із чоловіком – Данилом Яневським продюсувала фільм про патріарха Йосипа Сліпого;
  • активно допомагала звільненню «політв'язня Кремля» – режисера Олега Сенцова.
Марта Коломиєць, директорка програм імені Фулбрайта в Україні
Марта Коломиєць, директорка програм імені Фулбрайта в Україні

Першим про смерть Марти Коломієць повідомив її добрий товариш і сусід, поет і видавець Іван Малкович.

Одна із найсвітліших людей із тих, кого я знав
Іван Малкович

«Будучи визначною громадською і суспільною діячкою, яка зробила для України море добрих справ (і мала ще чимало високих задумів), Марта водночас була наділена зовсім неформальним даром здружувати і зріднювати людей з різних континентів, огортаючи їх своєю турботливою увагою. Думаю, мало хто з нас зумів віддячити їй такою самою мірою», – написав Іван Малкович у фейсбуці.


Ірина Халупа, колишній директор української служби Радіо Свобода, подруга Марти Коломієць:

– Мені дуже гірко... Ми з Мартою не просто подруги, ми близькі за духом. Ми мали подібне життя, бо народилися в українських родинах у США, але завжди були пов’язані з Україною.

Марта завжди гуртувала навколо себе дуже гарне українське товариство. Я собі Київ не уявляю без Марти.

Марта Коломиєць стоїть у верхньому ряду посередині. Ще на світлині: Лариса Мудрак, Ірина Біла, Ірина Халупа, Марина Остапенко, Наталя Глухенька, Ірина Костенко, Надія Степула та інші
Марта Коломиєць стоїть у верхньому ряду посередині. Ще на світлині: Лариса Мудрак, Ірина Біла, Ірина Халупа, Марина Остапенко, Наталя Глухенька, Ірина Костенко, Надія Степула та інші

Марта дуже любила свого тата. Він із Полтавщини, а мама – із Західної України. І от для Марти Україна завжди була єдина, вона любила всю Україну і ніколи не ділила її на захід і схід.

Здобувши журналістську освіту, Марта працювала в англомовному тижневику і фактично стала першим західним журналістом, який поїхав в Україну.

Марта дуже добре знала усіх українських дисидентів, допомагала їм.

Я ж працювала із Славою Стецько, і якось ми організовували конференцію у Нью-Йорку, ідемо ми вулицею, а назустріч нам йде Марта з Надійкою Світличною. Марта дуже любила Надійку Світличну. Та ми всі дуже любили Надійку, бо як її можна не любити.

Марта якимось дивовижним чином встигла зробити для України багато різних добрих справ.

Наприклад, я точно не пам’ятаю рік, але це була кругла річниця Голодомору, може 1993 рік, і Марта записала багато свідчень людей, які пережили те жахіття і після війни опинилися у США та Канаді. Ці свідчення було зібрано у книгу і це є в Конгресовій бібліотеці США,

Ці, зібрані Мартою Коломиєць свідчення, були прийнятті Американським конгресом як архівний акт і конгресмени їх використовували у своїй роботі під час підготовки резолюцій щодо Голодомору.

Марта весь час підтримувала дисидентів, вони стали добрими друзями. Я це бачила навіть останнього разу, коли була в Україні. Ми з Мартою ходили до Раїси Руденко. Це був її день народження і ми її привітали.

Із братами Горинями Марта особливо дружила.

Для мене Марта була навіть більше, ніж сестра – вона була людиною з подібною душею. Вона дуже любила красу. І де б вона не була, вона створювала надзвичайно красиві інтер’єри, завжди були квіти, гарні картини, гарні вази, бокали… І з естетичної точки зору вона справді була одарована.

Тому вона й завжди реалізовувала чудові мистецькі проєкти. От і зараз вона носилася із ідеєю до 120-річчя «Щедрика» Леонтовича влаштувати вечір у Карнеґі-Хол у Нью-Йорку, щоб усі згадали, де і ким була створена мелодія, яку знають усі як «Carol of the Bells».

Сподіваюся, що в пам’ять Марти, нам вдасться довести цю справу до завершення.

Борис Гудзяк, митрополит УГКЦ, голова Філадельфійської архиєпархії:

– У всіх країнах і на всіх континентах є люди, яких приголомшила звістка про смерть Марти Коломієць.

Марта любила людей і дуже любила Україну. І вона була послідовною і дієвою у цій своїй любові
Борис Гудзяк

Ми усі – політичні, громадські, церковні діячі, журналісти, митці, усі, хто вихований у СУМ (Спілка Української Молоді (СУМ – громадська молодіжна організація, осередки якої діють у всіх країнах світу, де є українська діаспора, а також в Україні. Своїм завданням організація має виховання свідомих громадян, українців-державників – ред.), хто вихований у «​Пласті» («Пласт» – найбільша і найстаріша українська скаутська організація, яка займається вихованням дітей та юнацтва – ред.) – переживаємо гірку втрату, бо Марта була частиною нашого життя. І такою частиною, яка завжди випромінювала любов.

Марта любила людей і дуже любила Україну. І вона була послідовною і дієвою у цій своїй любові. Її любов була плідною, бо творила нові проєкти, добрі справи і щось нове у кожному з нас. Все, що робила Марта, давало надію конкретним людям і Україні.

У цей важкий час ми усі усвідомлюємо, що у дуже багатьох справах Марта була донором для хороших справ і для усіх нас, а ми приймачами її світлої енергії. Тому, ми дуже вдячні Марті Коломієць за її життєствердність.

Сьогодні ми огортаємо Данила, маму Марти – Любу (їй виповнився 91 рік), усі їхні роди – своєю молитвою, які у цей час пандемії коронавірусу не можуть об’єднатися фізично, не можуть у бажаний спосіб попрощатися із Мартою.

Але ми знаємо, що у цій скорботі усі, хто знав Марту Коломиєць, об’єдналися духовно, об’єдналися душевно, так як Марта об’єднувала нас за свого земного життя.

Марта Коломиєць із чоловіком Данилом Яневським
Марта Коломиєць із чоловіком Данилом Яневським

Ми переживаємо цю важку втрату в особливий час – час пандемічного і політичного розколу світу, в час, коли так багато недружелюбності й агресії.

Ми маємо брати з Марти приклад
Борис Гудзяк

Але те, що Марта Коломієць усе своє життя робила, як вона працювала для інших, стає особливо виразним у теперішній тривожній атмосфері.

Ми маємо брати з Марти приклад, щоб не бути розгубленими, а знати що саме і як треба робити.

Задумавшись над життям Марти Коломієць, ми розуміємо, що треба з любов’ю до людей намагатися робити те, що ми можемо. І це обов’язково дасть результат.

Маркіян Білинський, віцепрезидент Фундації «Україна-США»:

– Ми шоковані. Ми знали, що Марта хворіє, але не могли й думати, що це так серйозно. Розумієте, Марта Коломиєць із тих, яка завжди працює, у неї завжди повно задумів і планів.

Із Мартою було дуже добре працювати. Коли вона реалізовувала проєкт, пов'язаний із місцевими громадами, то було видно, з якою повагою до неї ставляться мери міст. Марта, взагалі, користувалася великою повагою людей, яким пощастило її знати і з нею працювати.

Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика:

– Із Мартою Коломиєць ми познайомились наприкінці 90-х. Вона тоді була директоркою Українського освітнього центру реформ, я – головною редакторкою аналітично-інформаційного журналу «Схід».

Після стажування у США я мріяла створити незалежну громадську організацію журналістів. А Марта започаткувала мережу пресклубів по всій Україні. І шукала голову пресклубу в Донецьку. Хтось їй мене порекомендував. Серед рекомендацій була і така: «Світлана активна, розумна, хороший організатор, але вона страшенно націоналістка».

Як пізніше розповіла Марта, вона тоді подумала: «О, це саме те, що нам потрібно!». Я пройшла співбесіду, перемогла у конкурсі, і так ми з координаторкою Тетяною Строй (виконавча директорка ГО «Донецький пресклуб» – ред.) – влилися у дружню й креативну команду пресклубів.

Марта мала особливу здатність: вона, як ніхто, вміла «бачити», відчувати людей і оточувала себе справжніми!

Вона вміла цінувати старання і досягнення інших. У неї було багато друзів, але кожен почував себе особливим завдяки її ставленню. Підбадьорливе слово, приємна усмішка, підтримка тим, хто потребував цього – завжди знаходились у Марти.

Пізніше Марта Коломиєць запросила мене на посаду головного редактора журналу «Аспекти самоврядування» Фундації «Україна-США» і поставила переді мною серйозне завдання: перетворити бюлетень в серйозний журнал, корисний лідерам місцевого самоврядування.

Сама Марта приїхала до Києва як журналіст ще до проголошення незалежності. І справді присвятила своє життя Україні. Це без пафосу, бо так і є!

«Ні, я залишаюся до кінця з Україною і українцями...»
Марта Коломиєць

Писала статті, підтримуючи політиків-демократів, виховувала молодих лідерів, займалася розвитком жінок-підприємниць, підтримувала дітей-сиріт. Брала участь і підтримувала Помаранчеву революцію 2004 року; Революцію гідності 2013–2014 років.

Коли почалась війна Росії проти України, я запитала Марту: «Мабуть, тепер ти повернешся до США?»

Абсолютно спокійно Марта відповіла: «Ні, я залишаюся до кінця з Україною і українцями...»

Мене вражала її здатність не забувати дні народження своїх друзів. І це, не дивлячись на її величезну зайнятість!

Світлана Єременко та Марта Коломиєць на презентації книги «Терикони під літаком» у фундації Фулбрайта, Київ
Світлана Єременко та Марта Коломиєць на презентації книги «Терикони під літаком» у фундації Фулбрайта, Київ

Вона вміла радіти успіхам друзів і їхнім досягненням. Пам’ятаю, як на презентацію моєї книги («Терикони під літаком» – ред.) у Спілці письменників обіцяло прийти багато знайомих. Але з тих чи інших причин не змогли. А Марта не обіцяла, але прийшла! А потім запропонувала провести презентацію для випускників Програми Фулбрайта.

Здавалось, Марту любили всі! За безмежне добро, тепло і світло, яке вона випромінювала.

Ольга Герасим'юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

«Все життя українське пов'язане з нею, не злічити тих, хто зараз скаже, що вона помогла...» – написала Ольга Герасим’юк на своїй сторінці у фейсбуці.

Лариса Мудрак, незалежна медіа-експертка, медіа-консультантка:

«Ох, Марта. Ти така одна була. Здивувала мене, коли ще в ранні 90-ті створювала перші лідерські жіночі форуми. Й це була взаємодопомога на всі 100%. Вона захоплювала й дивувала, коли українські традиції знала краще, ніж ті, хто народився й виріс тут. Ну, до прикладу, я. Вона була віддана людям так, як пишуть в романах й поемах. Як майже не буває в сучасному житті», – написала Лариса Мудрак

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроєктів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проєкту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер і продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проєкту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна і кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG