Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: Зюганов хоче воювати


Лідер російських комуністів Геннадій Зюганов та війна в Україні. Колаж

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Лідер російських комуністів Геннадій Зюганов із трибуни Державної Думи закликав називати «спецоперацію» проти України війною і заявив, що в цій війні Росія має «отримати перемогу». Ця риторика комуністичного лідера нагадує про роль, яку очолювана ним партія відігравала всі десятиліття свого володарювання в Радянській імперії. Але навіть після краху Радянського Союзу та заборони КПРС відроджена Компартія Російської Федерації на чолі з тим самим Геннадієм Зюгановим стала, думаю, однією з головних великодержавних сил країни.

Картонний «інтернаціоналізм» більшовиків був «відродженими» комуністами відкинуто. Впевнений, що тепер КПРФ виглядає дивовижним симбіозом більшовизму та шовінізму, якому вже не потрібно більше ховатися. Саме комуністи ще у 90-ті роки виступали проти незалежності України та інших колишніх радянських республік, ухвалювали у Верховній Раді Російської Федерації постанову про «російський статус» Севастополя, закликали до окупації Криму.

Коли мене запитують, що було б, якби 1996 року Геннадій Зюганов став президентом Російської Федерації – а він був тоді реальним конкурентом чинного президента країни Бориса Єльцина – я незмінно відповідаю, що тоді путінська політика почала б здійснюватися набагато раніше.

Геннадію Зюганову уже тоді експлуатував ностальгію щодо Радянського Союзу, вже тоді був готовий до реваншу

Російській владі, що стверджувалася під демократичними гаслами та визнавала суверенітет сусідніх країн, потрібен був час, щоб здійснити жахливий кульбіт від демократії до авторитаризму та агресії. Геннадію Зюганову, гадаю, не потрібно було б жодного «додаткового часу». Він уже тоді експлуатував ностальгію щодо Радянського Союзу, вже тоді був готовий до реваншу.

Лідер КПРФ та Народно-патріотичного союзу Росії Геннадій Зюганов під час презентації своєї книги «Россия – Родина моя. Идеология государственного патриотизма». Росія, 31 жовтня 1996 року
Лідер КПРФ та Народно-патріотичного союзу Росії Геннадій Зюганов під час презентації своєї книги «Россия – Родина моя. Идеология государственного патриотизма». Росія, 31 жовтня 1996 року

І, можливо, тому ж Єльцину дуже хотілося обіграти Зюганова на його полі. Саме звідси – дивні заяви щодо Криму, підтримка Кремлем диктаторських замашок молодого Олександра Лукашенка, підписання з білоруським президентом угод про «союзну державу» та економічні преференції, що допомогли Мінську відмовитися від економічних реформ. Єльцину, мабуть, дуже хотілося показати російському виборцю, що його конкурент Зюганов лише говорить про відновлення Радянського Союзу, а він, Єльцин, уже почав будувати «союзну державу», нехай і неспішним темпом.

Геннадій Зюганов виступає перед білоруськими комуністами. Мінськ, жовтень 2015 року
Геннадій Зюганов виступає перед білоруськими комуністами. Мінськ, жовтень 2015 року
Наразі лідер КПРФ – трубадур справжньої війни, він закликає своїх співвітчизників погодитися з фактом військового протистояння

Але в ті далекі часи все це могло здаватися насамперед політичною боротьбою. Наразі лідер КПРФ – трубадур справжньої війни, він закликає своїх співвітчизників погодитися з самим фактом військового протистояння, брати участь у ній, фінансувати війну власними податками та радіти їй.

Морозного зимового вечора 1993 року ми з Геннадієм Зюгановим поверталися з Кремля, де тоді відбувалися зйомки телевізійного шоу, присвяченого першим в історії сучасної Росії виборам до Державної Думу. Тріумфатором на цих виборах була партія Володимира Жириновського ЛДПР, саме тоді пролунали пророчі слова дисидента Юрія Карякіна «Росіє, ти очманіла!».

Геннадій Зюганов (праворуч) та Володимир Жириновський у Кремлі. Москва, 22 грудня 2011 року
Геннадій Зюганов (праворуч) та Володимир Жириновський у Кремлі. Москва, 22 грудня 2011 року

Зюганов іронічно запитав у мене, чи зрозумів я нарешті, що комуністи – це ще не найстрашніше. Я нічого не відповів – був розчавлений перемогою Жириновського, бо достеменно зрозумів, яку катастрофу нам усім ще доведеться пережити. Та й ожеледиця була страшна, залишалося тільки стежити, щоб не впасти і не зламати шию, а не обговорювати лідера комуністів.

Але зараз я відповім Вам, Геннадію Андрійовичу: хіба ви – не такий же, як і Жириновський, як Путін, як Сталін, як Гітлер? Як усі політики, метою яких було не творити, а руйнувати та знищувати? Хіба ваша уявна конкуренція з ЛДПР чи «Единой Россией» – це не як конкуренція біля тіла жертви: хто вистрілить першим, а хто здійснить «контрольний» постріл? Хіба своїм виступом із трибуни Державної Думи ви вкотре це не довели?

Зліва направо: лідер КПРФ Геннадій Зюганов, лідер ЛДПР Володимир Жириновський та президент Росії Володимир Путін. Москва, 21 березня 2014 року
Зліва направо: лідер КПРФ Геннадій Зюганов, лідер ЛДПР Володимир Жириновський та президент Росії Володимир Путін. Москва, 21 березня 2014 року

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

XS
SM
MD
LG