Спеціально для Крим.Реалії
На переговорах з новим українським президентом Володимиром Зеленським федеральний канцлер Анґела Меркель підкреслила, що санкції, які були запроваджені проти Росії після анексії Криму, залишаться чинними аж до відновлення територіальної цілісності України.
На перший погляд, це дуже обнадійливий і зрозумілий сигнал: міжнародне товариство не збирається миритися з порушенням права, які б кроки не робила Москва, санкції зберігатимуться, поки в Кремлі не наважаться на зміни в політиці.
Але, з іншого боку, на Заході все частіше говорять про можливість послаблення інших санкцій ‒ починаючи від відмови від санкцій, які були запроваджені проти Росії в ПАРЄ. Під час візиту Володимира Зеленського до Парижа про це ясно сказав президент Еммануель Макрон, та й Анґела Меркель не стала заперечувати такої можливості.
І тут виникає дуже просте запитання: що ж таке «кримські санкції» ‒ інструмент чи символ?
Що ж таке «кримські санкції» ‒ інструмент чи символ?
Ми прекрасно пам'ятаємо, що самі собою санкції, які були запроваджені після анексії Криму, не стали серйозним ударом для російської економіки. Сенс санкційної політики Заходу ‒ в постійному нарощуванні тиску на Кремль. У створенні в російського керівництва чіткого розуміння, що в разі продовження ним агресивних дій цей тиск може спричинити непоправні економічні втрати для країни й створити загрозу для виживання самого режиму Володимира Путіна.
Тільки в цьому випадку в Кремлі можуть хоча б задуматися про зміну своєї політики. Але якщо санкції будуть слабшати, тоді в Москві в черговий раз переконаються, що рухаються в потрібному напрямку. Що правий не колишній американський президент Барак Обама, який розраховував на кумулятивний ефект санкцій, а чинний російський президент Володимир Путін, переконаний, що рано чи пізно Захід змушений буде змиритися з російськими рішеннями ‒ нікуди не дінеться!
І, очевидно, будь-яка відмова від санкційного тиску може спричинити саме такі наслідки. Скільки б західні політики не переконували самі себе й нас, що ті ж санкції, запроваджені в ПАРЄ, нічого не змінять у практичному сенсі для російської економіки, натомість збережуть за росіянами можливість звертатися до ЄСПЛ, а ось тільки сигнал у Москві, впевнений, буде сприйнятий зовсім інакше.
Тому що після змін у самому механізмі санкційної політики в Раді Європи російські парламентарі отримають відмінну можливість укомплектовувати свою делегацію тими, ким вважатимуть за потрібне ‒ серед них і «депутатами від Республіки Крим». І так, ці люди приїдуть до Страсбурга й працюватимуть в одній залі з депутатами від країн, які формально не визнають анексію Криму ‒ наприклад, з депутатами Бундестагу.
Чи не стане такий поворот подій насмішкою над словами Анґели Меркель про те, що «кримські санкції» проти Росії збережуться в будь-якому випадку?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
