Постріл у спину: вбивство українського майора може стати одним з доказів захоплення Криму

На прикладі долі одного військового українські дипломати в міжнародних судах можуть довести, що анексія Криму Росією була збройним нападом на Україну з перших днів конфлікту. У квітні 2014 року майора української армії Станіслава Карачевського з автомата в спину розстріляв російський морпіх. Цей факт визнав і російський суд.

Після загибелі чоловіка дружина Станіслава Карачевського Ольга стала військовослужбовцем. Тепер вона служить у морській авіабригаді, у цьому підрозділі провів свої воєнні роки Станіслав. Після анексії Криму військових передислокували з Новофедорівки до Миколаєва.

На новому місці сім'я Карачевського вже освоїлася, діти звикли. Але сама Ольга майже не пам'ятає переїзду на материк, її життя розділилося на до та після 6 квітня 2014 року.

Постріл у спину

Російський військовий стріляв у спину Карачевського з автомата Калашникова. Майор української армії загинув на місці в коридорі гуртожитку в Новофедорівці.

«Пробили праву легеню йому. Далі пішли згустки крові через рот. Це фатально», ‒ розповів у ті дні місцевим ЗМІ старший льотчик морської авіабригади ВСУ Михайло Горбатюк.

Інший військовий ‒ близький друг Станіслава Карачевського ‒ і сьогодні служить у спеціальному підрозділі. Він не може назвати себе й показати обличчя, але згадує, що після захоплення аеропорту в Новофедорівці росіяни були готові відкривати вогонь по українцях.

«Вони були на нашій території і, скажемо так, вже господарювали. Вони намагалися погрожувати вже наведенням зброї, а не так, щоб посеред житлового масиву клацати затворами», ‒ згадує свідок того захоплення.

Зі зброєю в руках окупанти поводилися агресивно й навіть не приховували, що вони російські військові, згадує начальник штабу сакської авіабригади Микола Литвиненко.

«Навіть біля КПП, коли морські піхотинці дізналися, хто я такий, деякі люди говорили, що вас всіх треба тут валити, бо ми ‒ хохли», ‒ розповідає Микола Литвиненко.

Він згадує і день вбивства: майор Карачевський та капітан Єрмоленко разом завантажували речі для переїзду на материкову Україну, бригада на той час вивела авіатехніку й до переміщення готувався особовий склад.

«Після завантаження речей, вони проходили повз КПП, і російським військовим, напевно, так здалося, що з ними щось не так. Вони спробували затримати їх. На що наші військовослужбовці розвернулися та пішли в напрямку гуртожитку», ‒ розповідає начальник штабу морської авіаційної бригади.

Капітана Артема Єрмоленка російські морпіхи затримали неподаліко від КПП аеродрому. Його роздягли, зв'язали та передали спецслужбам. Українського військового допитувала ФСБ, а потім співробітники Слідчого комітету Росії. Знущалися, били.

«Поставили його на коліна. На жаль, вся ця територія була захоплена представниками Слідчого комітету, неможливо було туди підійти. Приїхав генерал російський і навіть він кричав їм: «Що ж ви робите?!» ‒ згадує події Микола Литвиненко.

Побитого Єрмоленка перевезли до Севастополя, там тиждень тримали на території російської військової частини, потім відпустили.

Станіслава Карачевського російські військові переслідували від КПП, наздогнали в гуртожитку й розстріляли в спину. ФСБ намагалася приховати вбивство. Але дружина Карачевського Ольга звернулася до суду. Кримінальну справу розглядав підконтрольний Росії суд в Криму.

«Один раз там був мій адвокат. Але потім судові розгляди скасували, ну й нікого фактично з моїх представників там не було», ‒ говорить Ольга Карачевська, нині вона оператор інформаційно-аналітичної групи авіабригади ВСУ.

«М'який режим» ‒ вирок за вбивство

Російське слідство встановило, що в майора Карачевського стріляв морпіх ‒ молодший сержант Євген Зайцев з Якутії. Починаючи з 2013 року, він служив за контрактом у російській армії. За це вбивство російського морпіха засудили до двох років колонії-поселення ‒ це виправний заклад із так званим «м'яким режимом».

«На справедливість розраховувати було нерозумно в цій ситуації...», ‒ зізнається Ольга.

Але настільки м'якого покарання вона не очікувала.

«Я навіть не знаю в якій ще країні за вбивство людини дають такий термін», ‒ обурений начальник штабу морської авіаційної бригади Микола Литвиненко.

Адвокат Ольги Карачевської переконаний, що справу про вбивство її чоловіка потрібно використовувати проти Росії в міжнародних судах. Адже вердиктом Зайцеву Росія офіційно визнала, що в Криму були кадрові російські військові, а не добровольці чи відпускники. І саме вони застосували зброю проти українських солдатів під час анексії.

Експерт з міжнародного права Михайло Буроменський вивчив та оцінив матеріали справи Карачевского. Чи може вона бути доказом збройного нападу Росії на територію України?

«Цю справу можна було б використовувати як один з доказів. Звичайно ж не основний, не першорядний. Але один із сотні інших доказів, які дають можливість побачити, як відбувалася анексія ця», ‒ зазначив експерт.

Однак зараз розгляд справи Карачевского в міжнародних судах неможливий.

«Немає юрисдикції у судів. А там, де вона могла б бути, там не буде згоди Росії на те, щоб розглядати цю справу», ‒ пояснює Михайло Буроменський.

Суд відповідної юрисдикції могла б заснувати Рада безпеки ООН, але Росія, як член організації, накладе вето на таке рішення, не сумніваються експерти. Україна вже судиться з Росією в міжнародному суді в Гаазі. Але там розглядають терористичну загрозу з боку Росії та її дискримінаційну політику в Криму, але не збройну агресію.

Ольга Карачевська оскаржила вирок Зайцеву, але російський суд залишив покарання без змін.

«Я пройшла всі інстанції оскарження. Подала позов до Європейського суду, рік чекаємо рішення», ‒ розповідає дружина українського військового, яка тепер сама виховує двох дітей.

Тепер син і дочка Станіслава можуть сфотографуватися тільки із зображенням батька.

На вулицях Миколаєва встановили лайтбокси з портретом Карачевського, автори проекту таким чином закликають пам'ятати про загибель військового та наслідки анексії Криму.