«Росія не може нікого судити в Криму»: про вирок у «справі Ленура Іслямова»

Підконтрольний Росії Верховний суд Криму 10 грудня заочно засудив до 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму власника телеканалу ATR і бізнесмена Ленура Іслямова. Його визнали винним за всіма пунктами звинувачення ‒ «організація диверсії, створення незаконного збройного формування та заклик до порушення цілісності Росії».

Російське звинувачення поклало на Іслямова відповідальність за те, що в листопаді 2015 року невідомі підірвали опори чотирьох ЛЕП у Херсонській області, у результаті чого було повністю припинене постачання електроенергії до Криму. Російський суд також задовольнив цивільні позови низки потерпілих від енергоблокади організацій на суму понад 50 мільйонів рублів.

Про це та про інші справи проти кримськотатарських діячів в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Олександр Лащенко розмовляє з самим Ленуром Іслямовим, російським адвокатом Миколою Полозовим та керівницею українського Центру громадських свобод Олександрою Матвійчук.

‒ Ленуре, як ви прокоментуєте цей вирок?

Іслямов: Що мені коментувати? Невизнання російського статусу Криму? У російському Кримінальному кодексі є така стаття, але юридичний статус Криму в усьому світі визначений ‒ це українська територія. По суті, вирок окупаційного суду ‒ юридично нікчемний документ. Росія не може нікого судити в Криму, тому що там просто не можуть працювати російські суди. Те, що мені дали 19 років, свідчить про те, що Росія повертається в радянські часи, коли величезними термінами намагалися тримати у страху весь народ. Путінська влада штовхає Росію в Радянський Союз.

‒ Ваші адвокати брали участь у процесі. Чи будете оскаржувати вирок?

Іслямов: Обов'язково, тому що Європейський суд з прав людини не прийме скаргу без проходження певних стадій у судових процесах. Зрозуміло, що в Криму це не суди, а судилища, але формально документи мають бути готові. І моєї справи, і у справі Рефата Чубарова, і у справі Мустафи Джемілєва має бути відповідна аргументація, щоб ми показали, що робить окупаційна влада в Криму. Все це ляже могильною плитою на путінську владу. Коли Україна повернеться на півострів, відбудеться справжній суд над тими, хто сьогодні ухвалює ці рішення. Причому показово, що вирок проти мене ухвалений у Міжнародний день прав людини! Я ніколи не записувався в дисиденти, не збирався бути активістом, але російська держава своїми руками змусила вже тисячі людей присвятити своє життя боротьбі проти неї. Мене звинувачують у тому, що я заподіяв шкоду цій державі ‒ так я весь час, поки живу, завдаватимуть шкоди Росії, яка захопила Крим.

‒ Як ви вважаєте: чи довели останні роки правильність ваших дій, зокрема, з організації громадянської блокади Криму?

Іслямов: Деякі речі розчарували нас за п'ять років, але імпульсу, який ми отримали, поки вистачає. На скільки нас ще вистачить, я не знаю, але я думаю, що ми зробили неможливим повернення до старої практики українських чиновників до 2015 року, які намагалися підписувати договори з тією стороною, називаючи її «Кримський федеральний округ». Ми також зробили неможливим постачання товарів до Криму, і нехай нам не вдалося організувати морську блокаду, але інформаційно ми кожен день завдаємо ударів окупантам. Чим сильніше ми будемо бити, тим швидше впаде ця голова дракона. Постачання товарів та електроенергії годували цього дракона, а він, у свою чергу, роз'їдав своїми щупальцями материкову Україну. Дійсно, ми маємо дати оцінку всьому, що відбувалося тоді, і надалі вже рухатися з чітким планом дій.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Справа проти Іслямова: «Це не суд, а судилище»

‒ Коли ви очікуєте рішення від ЄСПЛ з урахуванням оскаржень?

Іслямов: Подібні справи вже є в цьому суді, тому нам не потрібно буде готувати своє звернення роками. Все це розглядається швидко. Думаю, що на наступний рік ми вже встигнемо подати скаргу, а ще через рік може бути результат. Не думаю, що процес затягнеться надовго.

‒ Дякуємо. Миколо, як захисник Ленура Іслямова що можете додати?

Полозов: Дійсно, спочатку треба пройти всі процедури в межах російської національної юрисдикції, тому упродовж десяти днів ми подамо апеляційну скаргу. Найімовірніше, швидко її не розглянуть, рішення варто очікувати навесні. Після цього ми зможемо звернутися до ЄСПЛ. Що стосується наслідків сьогоднішнього вироку, Ленура Іслямова не можуть заарештувати й екстрадувати з материкової частини України за запитом Росії. Вона вже формально оголосила його в міжнародний розшук, але жодних дій у зв'язку з цим не робилося, оскільки в Інтерпол відповідні документи не надіслали. Втім, це дозволило росіянам провести судовий процес за відсутності підсудного й заочно ухвалити йому вирок.

‒ Ви б назвали цей процес типовим?​

Полозов: Ми маємо серію процесів, що активізувалися навесні 2020 року. Мабуть, це було політичною реакцією на оголошення Меджлісу про мирний марш на Крим, який у результаті не відбувся навесні через пандемію коронавірусу. Однак наказ уже був відданий, і в один день були відкриті декілька кримінальних справ ‒ складно вважати це збігом. Я маю на увазі кримінальні справи проти Рефата Чубарова та Мустафи Джемілєва, яких зараз теж судять заочно. В усіх процесах ми фіксуємо прямі фальсифікації, які були допущені слідством. Звинувачення ґрунтуються на свідченнях засекречених свідків. У справі Ленура Іслямова звинувачення в диверсії базуються на словах якоїсь людини, яка вночі в полі на відстані у 50 метрів бачила та чула, що говорив мій підзахисний групі людей. Це не витримує жодної критики, з точки зору здорового глузду. До речі, російське законодавство дозволяє застосовувати кримінальне право екстериторіально і в цьому випадку оцінювати дії Ленура Іслямова на материковій частині України.

‒ Дякуємо. Олександра, як ви оцінюєте вирок Ленуру Іслямову в правозахисному контексті?

Матвійчук: Ця справа укладається в систему організованої машини репресій, яку розгорнула російська влада на півострові. Для цієї системи людські життя нічого не важать. Головне для Кремля ‒ створити на території Криму військову базу, а для цього потрібно витіснити нелояльних громадян, змінити демографічний склад населення, що, у свою чергу, вважається військовим злочином. Активній меншості в Криму подають сигнал: «Їдьте, або вас знищать». Тому й відкриваються різного роду кримінальні справи, та й взагалі ущемляються права і свободи людей. Щоб не було свободи слова, Росія вигнала телеканал ATR і заблокувала його мовлення з материкової України. Мирні зібрання в Криму також заборонені ‒ причому навіть коли люди виходять із портретами Путіна. Все це ‒ цілеспрямована політика.

‒ Тим часом Володимир Путін у листопаді 2015 року назвав енергоблокаду півострова «знущанням над людьми» з боку української влади. Як ви це прокоментуєте?

Матвійчук: Немає сенсу розбирати ці слова президента Росії. Є його цитати, які мають велике значення для Міжнародного кримінального суду ‒ коли він говорив, що російські військові сховаються за спинами жінок і дітей і подивляться, хто в них стрілятиме. Це вже склад злочину, і це вже в моїй компетенції як правозахисниці. Ми ретельно складаємо списки українців, незаконно позбавлених волі російськими судами за політичними мотивами, і зараз там 103 імені. З них 76 ‒ це кримські татари. Днями російські силовики прийшли з профілактичною бесідою до Нарімана Мемедемінова, який уже відсидів термін за сфабрикованою справою. На жаль, поки Крим окупований, політичні переслідування там триватимуть.

(Текст підготував Владислав Ленцев)